Постанова Київський апеляційний суд № 752/9777/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 752/9777/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1473/2021Головуючий у суді першої інстанції - Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Мостова Г.І., секретар Шебуєв Д.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «СВЕДБАНК» про визнання дій неправомірними, скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У травні 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом до ПН КМНО Кобелєвої А.М., ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в якому просили визнати протиправними дії ПН КМНО Кобелєвої А.М. щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. за індексним номером № 20015546 від 12.04.2017 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовували тим, що 23.04.2004 між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якового є ПАТ «СВЕДБАНК», був укладений Договір кредиту № 139/л, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 33 000,00 дол. США, з оплатою 16% річних з терміном погашення 23.04.2009. В забезпечення кредиту банком укладено договір іпотеки нерухомого майна з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Позивачі зазначали, що 12.05.2017 їм стало відомо, що згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником їх квартири зареєстровано ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. про державну реєстрації за реєстраційним номером 20015546 від 12.04.2017. Зазначені дії приватного нотаріуса, як державного реєстратора, позивачі вважали неправомірними, оскільки будь-якого повідомлення по перереєстрацію права власності їм не надходило, рішення про державну реєстрацію прийнято нотаріусом без підтвердження фактів укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог кредитора, а також без вчинення будь-яких нотаріальних дій щодо нерухомого майна. Крім того, позивачі посилались, що дії щодо перереєстрації права власності суперечать положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (т. 1 а.с. 2-5). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2018 позов задоволено. Визнано протиправними дії ПН КМНО Кобелєвої А.М. щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. за індексним номером № 20015546 від 23.04.2017 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат (т. 1 а.с. 201-208). ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказувало, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» неодноразово направлялося на адреси позивачів повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Приватним нотаріусом засвідчено, що позивачам було передано заяви товариства, які містили вимоги про усунення порушень кредитного договору, суму розрахунку заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, приватний нотаріус на момент вчинення державної реєстрації на предмет іпотеки не була позбавлена доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2017 дію наказу Міністерства юстиції України №185/5 від 25.01.2017 в частині анулювання доступу нотаріуса до реєстру зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі (т. 1 а.с. 239-241). Постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2018 апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2018 скасовано. Ухвалено нове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПН КМНО Кобелєвої А.М., ТОВ «ФК «Вектор Плюс», третя особа: ПАТ КБ «СВЕДБАНК», про визнання дій протиправними, скасування рішення відмовлено (т. 2 а.с. 63-66зв.). Постановою Верховного Суду від 16.09.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 19.12.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 212-218). Відзиву по справі від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - Ковалевський Є.В. підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення іпотекодержателем вимоги про усунення порушень кредитного договору іпотекодавцям. На момент прийняття рішення щодо здійснення державної реєстрації на предмет іпотеки приватному нотаріусу анульовано доступ до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а тому будь-яких дій щодо реєстрації права власності з внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно останній не міг вчиняти. Але погодитись з такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2004 між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «СВЕДБАНК», був укладений договір кредиту № 139/л, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 33 000,00 дол. США, з оплатою 16% річних з терміном погашення 23.04.2009 (т. 1 а.с. 9-10). Того ж дня, між АКБ «ТАС-Комерцбан» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір в забезпечення основного зобов`язання за договором кредиту №139/л від 23.04.2004, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69 кв.м., жилою 44,50 кв.м. (т. 1 а.с. 12). При цьому, Ѕ частина вказаної квартири була набута ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.04.1996, а інша Ѕ частина - ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 04.02.1997, тобто не за кредитні кошти. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, сторони згідно із пунктом 13.3 договору іпотеки, погодили можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотеко держателя. Пунктом 13.3.1 договору іпотеки передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, при цьому вважається, що предмет іпотеки переходить у власність іпотеко держателя за ціною, що дорівнює розміру заборгованості позичальника по основному зобов`язанню. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» придбало право вимоги заборгованості по договору кредиту № 139/л від 23.03.2004 на підставі договору факторингу № 15 від 28.11.2012, укладеному з АТ «СВЕДБАНК». У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі положень п. 13.3 іпотечного договору звернулось до ПН КМНО Кобелєвої А.П. про здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є власником квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності позивачам, на підставі запису про право власності № 20015546 від 12.04.2017, внесеного згідно із рішенням ПН КМНО Кобелєвої О.М. від 18.04.2017 № 34815872. Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису або згідно договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяження визначений ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження». Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок). Відповідно до п. 18 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови у такій реєстрації. Згідно п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Пунктами 3.8, 3.10 Кредитного договору визначено, що у разі порушення умов даного договору та/або умов іпотечного договору, укладеного між сторонами, позичальник (іпотекодавець) вважається повідомлений про наявність порушення та можливість усунення порушень вказаних договорів, з дати зазначеній на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправлені листа з повідомленням про вручення (т.1 а.с. 9-10). З матеріалів справи вбачається, що направлені ТОВ «ФК «Вектор Плюс» вимоги до боржника та іпотекодавців про усунення порушень за кредитним договором і можливим зверненням стягнення на предмет іпотеки, які згідно встановленого порядку повинні бути надані нотаріусу для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт іпотеки, були отримані 20.01.2014 лише ОСОБА_2 . Доказів отримання вказаного повідомлення іншим іпотекодавцем та боржником ОСОБА_1 матеріали справи не містять. За таких обставин не можна вважати правомірним здійснення приватним нотаріусом реєстраційної дії за поданою заявою, оскільки Порядок передбачає направлення та одержання такої вимоги як боржником так і іпотекодавцем. Наявне в матеріалах справи Свідоцтво, видане 04.06.2015 ПН КМНО Чудовським В.А., не є належним доказом отримання боржником ОСОБА_1 , оскільки ст. 84 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ і організацій, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотнім повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви. За правилами п. 3 глави 20 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менш ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотнім повідомленням або особисто передається адресатам під розписку. Витрати пов`язані з поштовою пересилкою заяви чи використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником. Підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги стягувача, яка, як зазначено у вищезгаданому свідоцтві нотаріуса, пересилається поштою рекомендованим листом, а отже й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень,затверджених наказом Українського державного підприємства зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 №

211. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 11.04.2017 у справі № 21-1458а16. В ході розгляду справи встановлено, що до направленого приватним нотаріусом цінного листа із рекомендованим повідомленням та заяви ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на ім`я ОСОБА_1 про усунення порушень кредитного договору, не додано квитанції поштового відділення зв`язку, що надається при відправлені листа з повідомленням про вручення, а тому відсутні докази отримання ОСОБА_1 вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Наведене свідчить про недотримання приватним нотаріусом вимог нормативних актів, які регулюють порядок відправлення нотаріусом поштової кореспонденції в таких випадках, а також умов укладених між сторонами договорів, щодо належного повідомлення боржника і іпотекодавця у разі порушення ними взятих на себе зобов`язань за кредитним чи іпотечними договорами. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»). Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що за відсутності всіх документів, необхідних для державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», така реєстрація проведена без дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку. Щодо встановлення дати прийняття приватним нотаріусом рішення про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на предмет іпотеки з огляду на анулювання приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру прав на нерухоме майно, слід зазначити наступне. Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 0-4069 від 01.08.2016 діяльність ПН КМНО Кобелєвої А.М. була зупинена з 02.08.2016 до усунення недоліків (т. 1 а.с.81). Згідно з відомостей зі Списку державних реєстраторів та нотаріусів, яким тимчасово обмежено або анульовано доступ до державних реєстрів, ПН КМНО Кобелєвій А.М. анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 185/5 від 25.01.2017 (т.1 а.с.82-88). Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2017 у справі №826/2758/17 зупинено дію п. 3 наказу Міністерства юстиції України №185/5 від 25.01.2017 до набрання законної сили судовим рішенням. Зазначену ухвалу скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017. В той же час, постановою Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 826/2758/17 (адміністративне провадження № К/9901/43399/18) касаційну скаргу ПН КМНО Кобелєвої А.М. задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2017 залишено в силі. З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 12.04.2017 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності позивачам. Підставою внесення цього запису вказано рішення ПН КМНО Кобелєвої А. М. від 18.04.2017 № 34815872. Тобто, 12.04.2017 на момент внесення відомостей ПН КМНО Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було зупинено дію наказу Міністерства юстиції України № 185/5 від 25.01.2017, про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на момент вчинення державної реєстрації на предмет іпотеки ПН КМНО Кобелєва А.М. не була позбавлена доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, пред`явленні позивачами вимоги стосувалися в тому числі і скасування рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. від 12.04.2017 за реєстраційним номером № 20015546 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції погодився із доводами позивачів в цій частині їхнього позову, як це видно із мотивувальної частини рішення, але в резолютивні його частині помилково зазначив про скасування рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. за індексним номером 20015546 від 23.04.2017. Як вбачається з матеріалів справи та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Баліна П.П. про відмову у скасуванні № 44826616 від 26.12.2018, рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію права власності за індексним номером 20015546 від 23.04.2017 у ДРПНМ відсутнє (т. 2 а.с. 161). Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо скасування рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. за індексним номером № 20015546 від 23.04.2017 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на спірну квартиру підлягає зміні із зазначення правильної дати внесення відомостей про державну реєстрацію права власності, а саме: 12.04.2017 за індексним номером № 20015546, у зв`язку із чим апеляційна скарга ТОВ «ФК «Вектор Плюс» підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2018 року в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни за індексним номером № 20015546 від 23 квітня 2017 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 змінити, зазначити правильну дату реєстрації права власності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 12 квітня 2017 за індексним номером № 20015546. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 04 березня 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко Г.І. Мостова