Постанова 4824 № 755/2030/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №755/2030/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5111/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року (суддя Марфіна Н.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, встановила: у лютому 2019 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29120350, яке прийняте 6 квітня 2016р. державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», на підставі якого 31 березня 2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №14038508 про право власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на вищезазначену квартиру, та стягнення судових витрат. Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 року їм на праві спільної часткової власності належала кв. АДРЕСА_1 . 5 грудня 2005 року між ЗАТ «Тас-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «СведБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, на підставі якого їй надано кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 15% річних за користування кредитом строком до 4 грудня 2008 року на споживчі цілі та погашення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_1 перед АКБ «ФОРУМ». В подальшому до вказаного кредитного договору укладались додаткові угоди щодо збільшення кредитного ліміту та терміну його повернення. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з ЗАТ «Тас-Інвестбанк» 5 грудня 2005 року був укладений іпотечний договір, предметом якого стала вищезазначена квартира. Позивачі стверджували, що 15 лютого 2017 року їм стало відомо про те, що ПАТ «СведБанк» відступив своє право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, а 24 жовтня 2016 року приватний нотаріус Кобелєва А.М. прийняла рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Позивачі вважають, що у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за товариством, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення у квартирі були зареєстровані та проживали онуки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте нотаріусом при вчиненні реєстраційної дії не отримано дозволу органу опіки та піклування. Крім того, у порушення п. 57 Порядку Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, їм не надсилалася письмова вимога про усунення порушень, а державна реєстрація права власності відбулася не у спосіб, визначений іпотечним договором. Також позивачі зазначали, що на момент виникнення спірних правовідносин, товариство не повідомило їх у порядку ст. 1082 ЦК України про відступлення права грошової вимоги із зазначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню; товариством не направлялась письмова вимога про усунення порушень та відсутній документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателя. Позивачі стверджували, що звернувши стягнення на предмет іпотеки виникла ситуація подвійного задоволення кредиторських вимог, так як наявне рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» 1 317 977грн 68коп. заборгованості за кредитним договором, за яким видано виконавчий лист, який може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 27 травня 2020 року. Крім того, позивачі зазначали, що приватний нотаріус не вчиняла жодної з перелічених у ст. 34 ЗУ «Про іпотеку» нотаріальної дії зі спірним майном, не врахувала, що у межах виконавчого провадження №477220870 4 червня 2015 року був накладений арешт все майно боржника, у тому числі і на спірну квартиру, що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Також позивачі зазначали, що квартира, яка є предметом іпотеки, підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується ними з двома неповнолітніми дітьми як місце постійного проживання, загальна площа квартири не перевищує 140 м2 і є єдиним житлом для проживання. Крім того, позивачі посилалися на те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не має генеральної ліцензії від НБУ на здійснення валютних операцій, тому товариство не мало права вчиняти жодних дій щодо спірної квартири, оскільки вона була передана в іпотеку на забезпечення кредиту в іноземній валюті. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29120350, прийняте 6 квітня 2016р. державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», на підставі якого 31 березня 2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №14038508 про право власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на вищезазначену квартиру. Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідач посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, помилкове посилання суду як на підставу для задоволення позову неповідомлення позивачів про відступлення права вимоги, оскільки даний факт не звільняє боржника від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування на проведення реєстрації права власності на спірну квартиру за товариством та порушення прав дітей, оскільки на момент укладення іпотечного договору позивачі зазначали, що у квартирі не зареєстровані неповнолітні діти, та взяли на себе обов`язок не реєструвати право користування будь-яких третіх осіб у предметі іпотеки без згоди іпотекодержателя. Також відповідач посилається на судову практику стосовно правомірного звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. Крім того, відповідач вважає, що оскільки позивачі оскаржують рішення приватного нотаріуса, як суб`єкта владних повноважень, то повинні були звернутися до суду з адміністративним позовом. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Андрушко І.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду без змін, посилаючись на те, що позивачі звернулися до суду за захистом свого права власності на квартиру, тому даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Також представник позивачів посилається на те, що на момент вчинення реєстраційної дії у квартирі були зареєстровані та проживали неповнолітні діти, тому необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування для реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, що позивачам не направлялася письмова вимога про усунення порушень та не повідомлялося про відступлення права грошової вимоги факторові. Приватний нотаріус КМНО Кобелєва А.М. та служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.145-146, 150 т.2), у судове засідання не з`явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - адвоката Лисенко Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивачів - адвоката Андрушка І.П., який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами підтверджено, що 5 грудня 2005 року між ЗАТ «Тас-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «СведБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 471-Ф, на підставі якого банк відкрив кредитну лінію, що відновлюється, та надав кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 15% річних за користування кредитом строком до 4 грудня 2008 року на споживчі цілі та погашення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_1 перед АКБ «ФОРУМ». З 21 вересня 2006 року по 20 січня 2009 року між сторонами укладалися додаткові договори до кредитного договору № 471-Ф від 5 грудня 2005 р., за умовами яких змінювалися розмір кредитного ліміту, строк дії договору та графік погашення заборгованості. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 5 грудня 2005р. між ЗАТ «Тас-Інвестбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 471-Ф/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., за яким позивачі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві власності. 21 вересня 2006 року та 6 червня 2007 року сторонами були внесені зміни до іпотечного договору, які посвідчені приватним нотаріусом Івановою С.М. 28 листопада 2012 року між ПАТ «СведБанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладені договори факторингу № 15 та відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до яких ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 471-Ф від 5 грудня 2005р. та іпотечним договором № 471-Ф/ІП-1, укладеними між ЗАТ «Тас-Інвестбанк» та позивачами. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 164 891,49 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 317 977грн 68коп., а саме: заборгованість по кредиту в сумі 87 700 доларів США, що за курсом НБУ становить 7100 986грн 10коп.; заборгованість за відсотками 42 646,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 340 873грн 63коп.; пеня в сумі 34 544,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 276 617грн 95коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441грн. 4 листопада 2016р. державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Клітченко О.А. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 755/29453/13, виданого 5 вересня 2014р. Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 321 418грн 70коп. (с.с.69 т.1). Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Клітченко О.А. від 26 травня 2017р. виконавчий лист № 755/29453/13 повернутий стягувачу з роз`ясненням про можливість повторного пред`явлення до виконання в строк до 27 травня 2020р. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 6 квітня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29120350, на підставі якого 31 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №14038508 про право власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не були повідомлені іпотекодержателем про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами; їм не направлено письмову вимогу про усунення порушення з визначенням не менш ніж тридцятиденного строку для виконання порушеного зобов`язання та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; наявність рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про подвійне задоволення кредиторських вимог; товариством не отримано дозволу органу опіки та піклування на реєстрацію права власності, враховуючи, що в квартирі проживають неповнолітні діти, а у приватного нотаріуса не було повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії зі спірним майном. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Пунктом 4.1. іпотечного договору від 5 грудня 2005р. сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором ці зобов`язання не будуть виконані, а саме: при несплаті чи частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки, відповідно до кредитного договору; та (або) при несплаті чи частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору. У зазначених випадках іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов`язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за кредитним договором, без додержання будь-якої черговості. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Пунктом 4.2. іпотечного договору сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно пункту 4.5. іпотечного договору зазначене у пункті 4.2. іпотечного договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення іпотекордежателем стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. В договорі іпотеки, який уклали сторони, міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань у порядку позасудового врегулювання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, державним реєстратором є нотаріус. Частиною 3 вказаної норми визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Згідно пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Таким чином, іпотекодержатель має право почати звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення, та не усунення іпотекодавцем порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги, а державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, здійснюється державним реєстратором у разі надання доказів про направлення такої вимоги іпотекодавцю та завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги. Під час розгляду справи судом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не надала доказів направлення позивачам письмової вимоги про усунення порушення, як це передбачено положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. не надано доказів дотримання нею вимог п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при здійсненні реєстрації права власності за товариством. Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Торбинської О.М. від 4 червня 2015 року у виконавчому провадженні № 47720870 накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . Відомості про зазначене обтяження були внесені приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 15 лютого 2016 року, а відтак на час вчинення спірної реєстраційної дії приватний нотаріус Кобелєва А.М. була обізнана про наявність такого обтяження, а відтак і про наявність перешкод для здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про недотримання ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» при зверненні стягнення на предмет іпотеки вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та державним реєстратором - приватним нотаріусом Кобєлєвою А.М. вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при здійсненні реєстрації права власності, що є підставою для задоволення позовних вимог. Посилання у апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги, заявлені до приватного нотаріуса, як державного реєстратора, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає безпідставним, так як постановою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року судові рішення, прийняті у порядку адміністративного судочинства за аналогічним позовом позивачів, були скасовані, а провадження у адміністративній справі було закрито, так як спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Разом з цим, доводи апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції про наявність подвійного задоволення кредиторських вимог, про необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування на реєстрацію права власності за іпотекодержателем у зв`язку із проживанням у квартирі малолітніх дітей, щодо неможливості вчинення спірної реєстраційної дії нотаріусом та недотримання товариством вимог ст. 1082 ЦК України, що є підставою для задоволення позовних вимог, не ґрунтуються на нормах матеріального права, колегія суддів вважає правомірними. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» заборгованість у сумі 164 891,49 доларів США та витрати по сплаті судового збору у сумі 3441грн. Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Клітченко О.А. від 26 травня 2017 року виконавчий документ, виданий на виконання зазначеного рішення суду, був повернутий стягувачу без виконання. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем ОСОБА_1 не було надано доказів виконання вказаного рішення суду. Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-73цс13). Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16. Оскільки позичальник не виконала свого обов`язку по погашенню заборгованості за кредитним договором, а також не виконала рішення суду про стягнення з неї цієї заборгованості, кредитор (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет іпотеки. З довідок про реєстрацію місця проживання від 29 січня 2019р. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані в спірній квартирі з 22 січня 2015р., тобто після укладення іпотечного договору. Ні Закон України «Про іпотеку», ні Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, ні Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у редакції чинній на час вчинення спірних реєстраційних дій, не передбачали обов`язку державного реєстратора при здійсненні державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, перевіряти наявність згоди органу опіки та піклування на вчинення реєстраційної дії. Не містить такої підстави для відмови у вчиненні державної реєстрації прав і ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, а частина 5 даної норми передбачає, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції не недотримання ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» вимог ст. 1082 ЦК України, як на підставу задоволення позовних вимог, так як неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не тягне за собою звільнення боржника від виконання грошового зобов`язання і не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» заборгованість за кредитним договором, що свідчить про обізнаність боржника про відступлення банком права вимоги за кредитним договором зазначеній факторинговій компанії. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, нотаріус є державним реєстратором. Згідно ст. 1 Закону України «Про нотаріат», редакція якого діяла на час вчинення спірних реєстраційних дій, на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності. У розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 26 листопада 2015 року і який набрав чинності 13 грудня 2015 року, встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна (пункт1). Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору застосовувалися норми Законів України «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, редакція яких не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Разом з цим, вказані недоліки суду першої інстанції були виправлені апеляційним судом у даній постанові, а неправильне застосування судом вищезазначених норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення даного спору. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, які стали підставою для задоволення позовних вимог, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів постановила: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 червня 2020 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк