Постанова 4851 № 520/8151/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 р.Справа № 520/8151/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 26.08.20 року по справі № 520/8151/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області Валерія Сокуренка №358 від 28.05.2020 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді повідомлення про неповну службову відповідальність. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року у справі №520/8151/2020 позов задоволено. Скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області №358 від 28.05.2020 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді повідомлення про неповну службову відповідність. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 р. у справі № 550/8151/2020 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що службове розслідування проведене у спосіб, передбачений законом, у зв`язку зі встановленням факту порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 39 КПК України та вимог пп. 1 п. 4 розділу ІХ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2017 року №575, п.п. 1, 12, 18 п. 4 розділу V Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 року №

570. Крім того зазначає, що за результатами проведеного службового розслідування обставини допущення порушення позивачем службової дисципліни знайшли своє підтвердження, а тому з урахуванням результатів службового розслідування, проведеного у строки, порядок і спосіб, передбачений Дисциплінарним статутом Національної поліції України, уповноваженою особою правомірно винесено наказ про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, згідно Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.05.2020 року, та відповідає вимогам ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ГУНП в Харківській області від 28.05.2020 № 358 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність. Підставою видання наказу стали матеріали службового розслідування відносно поліцейських Київського ВП ГУНП в Харківській області. Під час службового розслідування встановлено, що заступником начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області начальником СВ підполковником поліції ОСОБА_1 порушені вимоги пп. 6 п. 5 розділу IV Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570, відповідно до якого: «Крім повноважень, визначених кримінальним процесуальним законодавством, начальник слідчого відділу (відділення) зобов`язаний забезпечувати постійний контроль за досудовим розслідуванням у кожному кримінальному провадженні, належним плануванням роботи в кримінальних провадженнях, дотриманням слідчими процесуальних строків». Крім того, керівниками вказаного слідчого підрозділу не вжито вичерпних заходів щодо організації та активізації досудового розслідування, направленого на встановлення обставин скоєння злочину та осіб, які вчинили вказане кримінальне правопорушення. Вказане свідчить про неналежну організацію досудового розслідування та самоусунення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 від забезпечення належного відомчого контролю за станом слідчої дії - огляду місця події та трупу, також якістю досудового розслідування, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 39 КПК України. Крім цього, бездіяльність начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 є дисциплінарним проступком та грубим порушенням ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УШ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», згідно якої: «Поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати»; та п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-УПІ «Про Національну поліцію», згідно якого: «Поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва», що прямо вказує про порушення вимог службової дисципліни, відомчих нормативних актів та кримінального процесуального законодавства України з боку поліцейських СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області. За наслідками службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч. 1 ст. 39 КПК України та вимог пп. 1 п. 4 розділу IX Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, п.п. 1, 12, 18 п. 4 розділу V Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570, під час здійснення відомчого контролю за роботою підлеглого слідчого під час огляду місця події та трупу, внесення відомостей до ЄРДР з неправильною правовою кваліфікацією та організації досудового розслідування кримінального провадження № 12020220490001608, розпочатому 23.04.2020 за фактом умисного вбивства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, дисциплінарна комісія вирішила, що заступник начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області - начальник СВ підполковник поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. 03.06.2020 року позивач відмовився від ознайомлення з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення, про що посадовими особами Київського ВП було складено акт про відмову від ознайомлення з наказом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. В силу пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Так, частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, серед іншого: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки. Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. За приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Частини перша, третя, четверта та десята статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок №893). Відповідно до положень п.п. 1, 4, 7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку № 893). Згідно п. 4 Розділу VI Порядку № 893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Вказаними нормами законодавства також встановлено, що уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи викладені вище норми, колегія суддів зазначає про невідповідність висновків службового розслідування відносно поліцейських Київського ВП ГУНП в Харківській області від 12.05.2020 року вимогам Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893 в частині позивача. Матеріалами справи встановлено, що відповідно висновку службового розслідування (а.с. 14) перший огляд місця події відбувся 23.04.2020 року, в той час коли вказаний огляд був здійснений 22.04.2020 року. Вказане свідчить про неправильне встановлення обставин, що мають значення для ухвалення відповідних висноків. Матеріалами справи свідчать, що одразу після отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 було проведено необхідний комплекс слідчих (розшукових) дій, спрямованих на здійснення повного та всебічного досудового розслідування. Окрім того, у висновку службового розслідування неодноразово зазначається, що перекваліфікація та додатковий огляд місця події були здійснені виключно після втручання слідчого управління ГУНП в Харківській області. Разом з тим, в матеріалах службового розслідування наявна постанова слідчого ОСОБА_3 про зміну кваліфікації, що свідчить про активні дії працівників СВ Київською ВП ГУНП в Харківській області. В ході службового розслідування були відібрані пояснення у працівників поліції, зокрема у ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 які зазначили, що за наслідками огляду виявленого трупу судово-медичним експертом ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено. Ознаки насильницької смерті відсутні. Однак, під час проведення службового розслідування не були отримані пояснення судово-медичного експерта ОСОБА_7 . Також відсутні будь-які документи, які б підтверджували намір членів дисциплінарної комісії отримати такі пояснення (запити, листи, телеграми, тощо). Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечував проти позову, не доведено вчинення позивачем порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні вимог ч. 1 ст. 39 Кримінального процесуального кодексу України, пп. 1 п. 4 розділу ІХ Інструкції №575, пп. пп. 1, 12, 18 п. 4 розділу У Інструкції №570 здійснення контролю за роботою підлеглого сідчого щодо внесення відомостей до ЄРДР з невірної кваліфікації та організації досудового розслідування кримінального провадження №12020220490001608, що не є достатньою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Висновки службового розслідування не підтвердились. Разом з тим, застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського є попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку. Як вбачається з оскаржуваного наказу, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не обґрунтував обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, попередню поведінку працівника, ставлення працівника до виконання службових обов`язків, не встановлено обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. При застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення, вказані обставини не враховані відповідачем, у зв`язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності слід вважати необґрунтованим. Так, згідно з довідкою виданою начальником СКЗ Київського ВП ГУНП в Харківській області від 19.06.2020 року позивач не має жодних дисциплінарних стягнень, має бездоганну попередню поведінку, сумлінно і належним чином виконує свої службові обов`язки, має численні заохочення, подяки та нагороди. Станом на 28.05.2020 року у позивача відсутні інші дисциплінарні стягнення. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що за результатами проведеного службового розслідування, уповноваженою особою правомірно винесено наказ про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, колегія суддів зазначає наступне. Суб`єкт владних повноважень, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вказана повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85). Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем неправильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Доводи апеляційної скарги щодо дискреційних повноважень відповідача в межах прийняття оскаржуваного наказу начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.05.2020 року, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У даній справі, повноваження щодо прийняття наказу про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських від 28.05.2020 року № 358, регламентовано Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №

893. Колегія суддів зазначає про розмежування власних повноважень при вирішенні адміністративних спорів та повноваження органів виконавчої влади. Основне завдання адміністративного судочинства захист та відновлення порушених прав без надання оцінки правомірності дій чи бездіяльності органу державної влади в контексті реалізації ним своїх дискреційних повноважень, які завжди передбачають певний спектр повноважень. Таким чином, адміністратвиний суд може визнати протиправність дій державного органу, та не визначає, яким чином відновлюється порушене право. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Таким чином, висновки службового розслідування в частині встановлення порушення позивачем пп. 1 п. 4 розділу ІХ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2017 року №575, п.п. 1, 12, 18 п. 4 розділу V Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 року № 570, в частині здійснення контролю за роботою підлеглого сідчого щодо внесення відомостей до ЄРДР з невірної правової кваліфікації та організації досудового розслідування кримінального провадження №12020220490001608, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Колегія суддів зазначає, що службову перевірку було проведено необ`єктивно, не встановлено всі необхідні обставини для вирішення питання про наявність складу дисциплінарного проступку в діях позивача, доказів зворотного відповідачнм не надано. Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року по справі № 520/8151/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 09.03.2021 року