Постанова 4851 № 520/11157/2020

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 р. Справа № 520/11157/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест Інна Миколаївна на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.12.2020 по справі № 520/11157/2020 за позовом ОСОБА_1 до Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест Інни Миколаївни, Червонозаводського районного суду м. Харкова про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест Інни Миколаївни ( далі Голова Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І.М., відповідач), Червонозаводського районного суду м.Харкова, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Голови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.11.2016 про її відрахування зі штату Червонозаводського районного суду м. Харкова, у зв`язку зі звільненням з посади судді на підставі постанови Верховної Ради України «Про звільнення судді з посади» від 29.09.2016 № 1625-VІІІ (далі постанова ВР України №1625). Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 04.12.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.11.2016 про відрахування ОСОБА_1 зі штату Червонозаводського районного суду м. Харкова, у зв`язку зі звільненням з посади судді на підставі постанови ВРУ №1625. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Червонозаводського районного суду м.Харкова судові витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 840 грн. 80 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог голова Червонозаводського районного суду м.Харкова Шелест І.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на скасування рішенням Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 800/510/16 постанови ВРУ №1625 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді відпала підстава для відрахування її зі штату суду, а тому наявні правові підстави для відновлення її порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування спірного наказу. Ухвалюючи дане судове рішення, суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків, оскільки, зазначаючи у мотивувальній частині про те, що на час видання оскаржуваного наказу, голова Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 діяла правомірно, одночасно дійшов висновку про протиправність прийнятого нею наказу та наявність підстав для його скасування. Вказав, що Харківський окружний адміністративний суд, ухвалюючи спірне судове рішення, не врахував те, що Великою Платою Верховного Суду у рішенні від 01.07.2020 у справі №800/510/16, яким залишено без змін рішення Верховного Суду від 20.11.2019 по вказаній справі, зазначено, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивача в оскаржуваній частині (щодо відмови у поновленні на роботі) є повторний розгляд новоутвореним органом подання Вищої ради юстиції від 04.04.2016 вих.№ 33/0/12-16 та вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді з підстави, визначеної п. 3 ч.6 ст.126 Конституції України (порушення присяги судді). Доказів звернення позивача до ВРП щодо відновлення статусу судді до суду не надано, як і доказів звернення до Верховного Суду із заявами щодо встановлення способу та порядку виконання рішення Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 800/510/16. Зауважив, що рішення ВРЮ від 04.02.2016 № 251/о/15-16 Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова за порушення присяги вище зазначеним рішенням Верховного Суду не скасовано, є чинним, а тому, з урахуванням його правової природи та беручи до уваги те, що на час його прийняття до виключної компетенції саме ВРЮ належало питання звільнення суддів з посад, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу. Посилався на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 26.06.2016 у справі № 2А-12876/09/2670, у постанові від 11.06.2020 у справі № 140/865/19, у постанові від 01.07.2020 у справі № 420/6392/18. 01.02.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено розгляду заяви апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження. 04.02.20201 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання апелянта та поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. 04.02.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку із несплатою судового збору. 15.02.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі №520/11157/2020 після усунення недоліків апеляційної скарги. 02.03.2021 на адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що судом першої інстанції встановлені правильні обставини справи та зроблені висновки, що скасування рішенням Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №800/510/16 постанови ВР України №1625 свідчить, що підстава відрахування позивачки зі штату суду відпала, а тому оскаржуваний наказ Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова є незаконним та підлягає скасуванню. Відмова Верховним Судом у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про поновлення її на посаді судді не є перешкодою для розгляду даного позову, оскільки вимога в адміністративній справі №800/510/16 мала інші предмет та підстави, вона заявлялася до Верховної Ради України, стосувалася призначенню та/або звільнення судді з посади, та була визнана Верховним Судом передчасною. Предметом даного позову є визнання протиправним та скасування наказу Голови Червнозаводського районного суду м. Харкова про відрахування ОСОБА_1 зі штату даного суду. Тобто позовні вимоги є різними. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 не потребує встановлення порядку виконання в межах статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки воно не потребує примусовому виконанню. А тому, на думку представника позивача, позиція апелянта про те, що позивачка має подати до суду докази вирішення в порядку ст. 378 КАС України питання щодо встановлення порядку виконання рішення Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №800/510/16 не ґрунтуються на законі. ОСОБА_1 не має обов`язку звертатися до Вищої ради правосуддя для вирішення питання щодо відновлення її статусу судді, поновлення на посаді, поновлення на роботі, звільнення, тощо. На теперішній час оскаржуваний наказ Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 є безпідставний, а тому незаконний та підлягає скасуванню. Оскільки акт про звільнення судді з посади є протиправним та скасованим, то наказ, виданий на підставі цього акту, також є протиправним та підлягає скасуванню. Наявність рішення Вищої ради юстиції від 04.02.2016 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги» не надає законності оскаржуваному наказу Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова та не є перешкодою для його скасування. Повторний розгляд конституційним органом відповідного подання Вищої ради юстиції буде заходом індивідуального характеру та законним способом повного відновлення порушених прав позивачки. Відповідно до положеньч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі та представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами. 17.03.2007 Указом Президента України №212/2007 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова строком на 5 років. 22.03.2012 постановою Верховної Ради України Про обрання суддів №4577-VІ ОСОБА_1 обрана суддею Червонозаводського районного суду міста Харкова безстроково. 29.09.2016 постановою ВРУ №1625 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова, у зв`язку з порушенням присяги судді. 16.11.2016 наказом Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова. № 02-12/476 ОСОБА_1 відраховано зі штату Червонозаводського районного суду м. Харкова, у зв`язку зі звільненням з посади судді на підставі постанови ВРУ №1625. 20.11.2019 рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від у справі №800/510/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища рада правосуддя про визнання протиправними дій, визнання незаконною та скасування постанови, поновлення на посаді судді - задоволено частково. Визнано протиправними дії Верховної Ради України щодо розгляду на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України восьмого скликання 29 вересня 2016 року питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду м.Харкова без її належного повідомлення. Визнано протиправною та скасовано постанову ВР України №1625, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Червонозаводського районного суду м.Харкова, у зв`язку з порушенням присяги судді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 01.07.2020 постановою Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019 залишено без змін. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 29.07.2020 позивач звернулася до Червонозаводського районного суду міста Харкова з заявою про поновлення в штаті Червнозаводського районного суду міста Харкова. 30.07.2020 листом №01-17/30000/20 Голова Червонозаводського районного суду міста Харкова Шелест І.М. надала відповідь на заяву, в якій зазначила, що правові підстави для поновлення ОСОБА_1 в штаті Червнозаводського районного суду міста Харкова відсутні, оскільки наказ Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 про відрахування ОСОБА_1 зі штату Червонозаводського районного суду м. Харкова, у зв`язку зі звільненням з посади судді на підставі постанови ВР України №1625 не скасований. Позивач, вважаючи, що зазначений наказ є противним, у зв`язку із відсутністю (скасуванням) правової підстава його прийняття, звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття оскаржуваного наказу Голова Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_2 діяла правомірно, однак встановлений судом факт скасування рішенням Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №800/510/16 (яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року) постанови ВР України №1625, свідчить, що підстава відрахування позивача із штату суду відпала. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіряючи оскаржуваний наказ Голови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.11.2016 про відрахування ОСОБА_1 зі штату Червонозаводського районного суду м. Харкова на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 111 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) від 02.06.2016 № 1402-VIII ( далі Закон № 1402) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених ч. 5 ст. 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції. Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги. Частинами 3, 5 ст. 116 Закону № 1402 було передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України Про Вищу раду юстиції від 15.01.1998 № 22/98-ВР. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 22/98-ВР (в редакції Закону, яка була чинною на дату прийняття оскаржуваного наказу) питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою. За частиною 2 цієї статті порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім`ї; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді. За приписами п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1402 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) голова місцевого суду видає у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ. За наслідком системного аналізу вказаних правових норм колегія суддів зазначає, що голова суду наділений повноваженнями видавати накази про зарахування судді до штату суду, чи відрахування, за умови наявного відповідного акта, передбаченого законом, про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади. Натомість, згідно вимог вказаної норми до повноважень голови місцевого суду не віднесено надання правової оцінки щодо протиправності або правомірності акта про звільнення судді з посади при прийнятті наказу. Видання наказу про відрахування зі штату суду є належною формою реалізації відповідним суб`єктом своїх владних управлінських функцій. Як встановлено судовим розглядом ВР України винесено постанову № 1625, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв`язку з порушенням присяги судді. Наказом голови Червонозаводського районного суду м. Харкова прийнято наказ від 16.11.2016 № 02-12/476, яким ОСОБА_1 відраховано зі штату Червонозаводського районного суду м. Харкова, через звільнення з посади судді, у зв`язку із порушенням присяги суддів на підставі вкзаної постанови ВР України. Зважаючи на положення наведених норм, за якими голова місцевого суду наділений повноваженнями видавати накази про відрахування судді зі штату суду, за умови наявності відповідного акта, передбаченого законом, зокрема, щодо звільнення судді з посади, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний наказ голови Червонозаводського районного суду м. Харкова про відрахування позивача з посади судді ОСОБА_1 , виданий на підставі постанови ВР України № 1625, яка на дату його прийняття була чинною, є таким, що прийнятий у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України. Отже, висновок суду першої інстанції про протиправність та наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова. №02-12/476, є помилковим. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача та її представника на те, що скасування рішенням Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 800/510/16 постанови ВР України №1625 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді відпала підстава для відрахування її зі штату суду, а тому наявні правові підстави для відновлення її порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування спірного наказу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що подальше скасування Верховним Судом постанови ВР України №1625 у вказаній вище частині не може свідчити про незаконність спірного наказу та не є підставою для його скасування, оскільки вирішуючи питання законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень та їх відповідності ч. 2 ст. 2 КАС України, суд оцінює такі рішення, дії чи бездіяльності на час їх прийняття, вчинення чи часу, коли дія повинна була бути вчинена. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.10.2019 у справі №140/865/19, які суд, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин, а відтак визнає слушним посилання апелянта на вказану постанову. Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом скасування спірного наказу про відрахування зі штату суду, з огляду на відсутність в національному законодавстві правового механізму поновлення особи на посаді судді в разі незаконного звільнення колегія суддів визнає необґрунтованим, оскільки відповідно до висновків Великої Плати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №800/510/16, законним способом відновлення порушених прав позивача в частині поновлення на роботі є повторний розгляд ВРП (як правонаступником ВРЮ) подання ВРЮ від 04.04.2016 вих.№33/0/12-16 та вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді з підстави, визначеної п. 3 ч.6 ст.126 Конституції України (порушення присяги судді). Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також неповно з`ясовані обставин, які мають значення для справи, як наслідок оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року по справі № 520/11157/2020 скасувати. Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до Голови Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест Інни Миколаївни, Червонозаводського районного суду м. Харкова про визнання протиправним та скасування наказу- залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач (підпис)Л.В. Любчич Судді(підпис) (підпис) Я.В. П`янова О.А. Спаскін