Ухвала КАС ВС № 800/57/16

УХВАЛА 07 грудня 2021 року Київ справа №800/57/16 адміністративне провадження № П/9901/283/18 Верховний Суд, як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Желтобрюх І. Л., Стеценка С.Г., за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О., представників: позивача - не з`явився, відповідача - Басай В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України про звільнення з посади судді, УСТАНОВИВ: І. ПРОЦЕДУРА І АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) з вищезазначеним позовом, у якому просила: визнати незаконним та скасувати Указ Президента України Порошенка П.О. від 18 січня 2016 року №10/2016 про звільнення її з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова у зв`язку з порушенням присяги судді; зобов`язати голову Червонозаводського районного суду міста Харкова повернути без виконання Указ Президента України Порошенка П.О. №10/2016 від 18 січня 2016 року про звільнення її з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що спірний указ є незаконним, оскільки він прийнятий з порушенням процедури, передбаченої законодавством для звільнення судді з огляду на такі обставини. Уважає, що ВРЮ ухвалюючи рішення від 17 листопада 2015 року №871/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 з посади за порушення присяги», яке прийнято за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 22 квітня 2015 року №25/2-15, діяла з порушенням процедури притягнення судді суду першої інстанції до дисциплінарної відповідальності, прийнявши рішення на підставі ініціативи не уповноваженого суб`єкта, а тому діяла не в межах своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією України та законами України. Позивач зазначає, що ВРЮ не мала повноважень приймати рішення про відкриття дисциплінарної справи відносно неї, оскільки вона є суддею місцевого суду та, відповідно, приймати 17 листопада 2015 року на засіданні ВРЮ в межах дисциплінарного провадження будь-яке рішення. Звертає увагу на те, що процедуру було розпочато за ініціативою не уповноваженого суб`єкта ТСК, яка направила свій висновок від 22 квітня 2015 року до ВРЮ. ТСК уповноважена проводити перевірку на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» не усіх суддів судів загальної юрисдикції, а виключно тих, які приймали судові рішення, передбачені статтею 5 цього Закону. ТСК взагалі не встановила чи були підстави для проведення перевірки відносно неї. Члени ВРЮ також не перевірили існування підстав для проведення перевірки та відповідно існування підстав для відкриття дисциплінарного провадження. На переконання позивача, враховуючи, що заяви ОСОБА_3 від 18 вересня 2014 року та заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М. від 12 грудня 2014 року на підставі яких ТСК провела перевірку і ВРЮ в подальшому відкрила дисциплінарне провадження, було подано до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», дисциплінарне провадження щодо неї мало здійснюватись відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідних заяв цими особами, а тому підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків застосування дисциплінарних стягнень. Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу на те, що звернення ОСОБА_3 до ТСК носить анонімний характер та спрямоване на дискредитацію судді, тому ВРЮ мала застосувати пункт 58 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого її рішенням від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15, з подальшими змінами (далі - Регламент), відповідно до якого, якщо скарга (звернення) є анонімною та/або не містить адреси заявника, ухвала про повернення разом зі скаргою (зверненням) залишається у ВРЮ. Звернення ж до ТСК заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М., на думку позивачки, не містить обставин та доказів порушення нею під час розгляду справ про адміністративні правопорушення норм процесуального законодавства та присяги судді, а також обставин щодо вчинення нею дій, що підривають довіру до судової системи та порочать звання судді. Водночас відповідач не з`ясував, чи зверталися ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за захистом своїх прав до прокуратури. Також ОСОБА_1 наголосила на тому, що органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді не наділені повноваженнями оцінювати законність судових рішень, відповідно ухвалені суддями рішення не повинні бути предметом перегляду поза межами установленої процесуальним законом процедури оскарження, при цьому зазначила, що прийняті нею постанови від 20 лютого 2014 року про притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку не оскаржені, не скасовані та є чинними. Крім того, позивач звертає увагу на те, що під час голосування членами ВРЮ порушені вимоги статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статті 42 Регламенту ВРЮ, затвердженого рішенням ВРЮ від 30 липня 2015 року №3355/0/15-15 з подальшими змінами від 24 вересня 2015 року №697/0/15-15. ВАСУ ухвалою від 22 січня 2016 року позовну заяву до голови Червонозаводського районного суду міста Харкова в частині позовних вимог щодо повернення без виконання Указу Президента України Порошенка П.О. від 18 січня 2016 року №10/2016 про звільнення судді ОСОБА_1 повернув позивачу. ВАСУ ухвалою від 22 січня 2016 року відкрив провадження у справі за вказаним позовом. Ухвалою від 2 лютого 2016 року ВАСУ за клопотанням позивача зупинив провадження у цій справі - до вирішення адміністративної справи у справі №800/540/16 (800/436/15) за позовною заявою ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання незаконним та скасування рішення. Верховний Суд рішенням від 25 жовтня 2018 року (у справі №800/540/16 (800/436/15), відмовив у задоволенні позову. 3 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила у справі №800/540/16 (провадження №11-1394заі18) постанову, якою рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року залишила без змін. 11 серпня 2021 року Верховний Суд ухвалою поновив провадження у справі №800/57/16. 15 вересня 2021 року у судовому засіданні у зв`язку із відсутністю у суду інформації про повідомлення належним чином позивача про дату, час та місце розгляду справи розгляд справи відкладено до 12 жовтня 2021 року. 12 жовтня 2021 року у судовому засіданні відкладено розгляд справи до 16 листопада 2021 року до 14 год. 00 хв. у зв`язку із неявкою позивача та/або його представника в судове засідання. Про дату, час і місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлено повісткою шляхом надсилання поштового відправлення за адресою вказаною у позовній заяві. Згідно довідки укрпошти про причини повернення від 19 жовтня 2021 року поштове відправлення повернуто у звязку із відсутністю адресата за вказаною адресою. 9 листопада 2021 року Верховний Суд телефонограмою повідомив сторони про те, що розгляд справи, призначеної на 16 листопада 2021 року, не відбудеться у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Про дату, час і місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлено повісткою. Згідно довідки укрпошти про причини повернення від 19 листопада 2021 року поштове відправлення повернуто у звязку із відсутністю адресата за вказаною адресою. 7 грудня 2021 року позивач та/або його представник у судове засідання не з`явились. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Статтею 131 цього Кодексу визначено обов`язок учасників судового процесу повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання. Так, відповідно до частини другої вказаної статті, учасники справи, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд. Нормами частини п`ятої статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. До суду від позивача не надходило заяв та клопотань про поважність причин щодо неможливості прибуття в судове засідання або про розгляд справи за його відсутності. Суд вжив всі можливі від нього заходи щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання. Відповідно до частин третьої, одинадцятої статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. У матеріалах справи містяться довідки укрпошти про причини повернення від 19 жовтня та 19 листолпада 2021 року у яких зазначено, що поштове відправлення повернуто у звязку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Суд вважає, що неявка позивача та/або його представника перешкоджає розгляду справи, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору. Будучи ініціатором судового розгляду справи позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків. Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. З огляду на неприбуття позивача та/або його представника в судове засідання повторно, неповідомлення ними про причини неприбуття до суду повторно, за умови неподання позивачем та/або його представником заяви про розгляд справи за його відсутності, Суд дійшов висновку, що цей адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду. Керуючись статтями 2, 22, 126, 194, 205, 240, 248, 255, 262, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 18 січня 2016 року №10/2016 про звільнення з посади судді залишити без розгляду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді В.М. Бевзенко О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх С.Г. Стеценко