Постанова 4811 № 446/2415/18

Справа № 446/2415/18 Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А. Провадження № 22-ц/811/3568/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 61 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Жукровської Х.І. з участю представника позивача Бельдій Н.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року в складі судді Бакай І.А. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування,- встановила: У грудні 2018 року позивачка ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування. Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки при розгляді іншої справи № 446/1282/15-ц вже було предметом розгляду питання обов`язкової частки при спадкуванні, рішенням суду надано відповідну оцінку, тобто є рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тим самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Позивачка та її представник заперечували проти задоволення клопотання, оскільки зазначене у клопотанні відповідача рішення стосувалось іншого предмету спору, а саме визнання недійсним заповіту з підстав того, що заповідач не усвідомлювала своїх дій та не могли керувати ними. Оскаржуваною ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Кам`янка-Бузька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування закрито. Роз`яснено позивачу, що при закритті провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Ухвалу суду оскаржила позивачка ОСОБА_5 , не погоджується із закриттям провадження у даній справі, вважає ухвалу незаконною у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними. В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду про преюдицію у зв`язку з розглядом справи № 466/1282/15 стосовно того, що ОСОБА_5 не мала права на обов`язкову частку спростовуються висновками Верховного Суду у цій справі, які викладені у постанові від 18.09.2019, зокрема у такій зазначено, що позовних вимог про визнання її права на спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка не заявляла і доказів відмови їй нотаріусом в оформлені права на спадщину, не надала. При цьому, звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_5 свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_6 тривалий час хворіла, приймала багато ліків і могла не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто позов пред`являвся з підстав, визначених ч. 1 ст. 225 ЦК України. Крім цього, на думку апелянта, нотаріус визнала її право на отримання правовстановлюючих документів на частку в спадковому майні, оскільки підставою для прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину була відсутність оригіналів правовстановлюючих документів. Окремо звертає увагу на судовий процес (запитання суду та відповіді учасників), покликаючись на запис судового засідання в апеляційній інстанції у справі № 466/1282/15. Наведене у сукупності, на думку апелянта, свідчить про помилковість висновків суду про вирішення аналогічного спору в іншій цивільній справі. Просить скасувати ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_5 щодо її права на обов`язкову частку у спадщині вже були предметом розгляду в іншій цивільній справі, по якій Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області 13.03.2017 було ухвалено рішення, яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз`яснив позивачці наслідки закриття провадження по справі, які передбачені ст. 256 ЦПК України. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції (ч. 1 ст. 23 ЦПК). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. З матеріалів справи встановлено, що у грудні 2018 року позивачка ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування. Вимоги обґрунтовує тим, що має право на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті її матері. В свою чергу, у додатку до даної справи № 446/2415/18, долучена справа № 446/1282/15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Ременівська сільська рада про визнання заповіту недійсним, яка розглядалася судами різних інстанцій та рішення у якій набрало законної сили. Так, рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року у справі № 446/1282/15, яке було предметом апеляційного та касаційного перегляду, у задоволенні позову відмовлено. Поряд з цим, постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи з відповідних підстав провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 446/1282/15 судами здійснено оцінку встановлення часу інвалідності ОСОБА_5 , а відтак права на обов`язкову частку у спадщині на час її відкриття, а саме після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу, зважаючи на те, що у межах даного апеляційного провадження колегія суддів вирішує виключно процесуальне питання, а саме законність ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, обставини щодо підставності позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, чи наявності у останньої права на обов`язкову частку в принципі, колегія суддів не перевіряє. Підстави закриття провадження у справі визначено статтею 255 ЦПК України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі з відповідних підстав. В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Як зазначалося вище у справі № 446/1282/15 позовні вимоги, предметом яких було визнання заповіту недійсним,ОСОБА_5 були пред`явлені до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Ременівської сільської ради. В свою чергу, позов у даній справі, предметом якого є визнання права власності в порядку спадкування, пред`явленийпозов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори. Наведене дає підстави для висновку про те, що суб`єктний склад та підстави і предмет спору, в контексті матеріально-правової вимоги та обставин, що обґрунтовують звернення до суду у справі № 446/1282/15 та у даній справі, є різними. Більше того, як зазначено у висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 18.09.2019, справа № 446/1282/15, на який покликається місцевий суд в оскаржуваній ухвалі, касаційний суд зазначив, що вимог про визнання права на спадщину (обов`язкову частку) після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у цій справі не пред`являла, тому, власне звернув увагу на те, що аргументи учасників справи та висновки суду про те, що ОСОБА_5 не мала права на обов`язкову частку у спадщині, не впливають на правильність вирішення цієї справи (№ 446/1282/15). Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, будь які висновки з приводу підставності чи недоведеності вимог про визнання заповіту недійсним, не можуть впливати чи ставити в залежність вимоги позивачки про визнання права власності в порядку спадкування, а повинні бути оцінені шляхом всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження. Крім цього, встановлені факти, а не їх правова оцінка, мають значення для суду в контексті преюдиції. Таким чином, погодитися з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі з розгляду позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування з підстав завершення розгляду її позову про визнання заповіту недійсним, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, не можна, а застосування вимог п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у даній справі є необґрунтованим. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторони, предмет та підстави у даній цивільній справі та у цивільній справі № 446/1282/15 не є тотожними. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, її необхідно скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити. Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 03 березня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк