Постанова Львівський апеляційний суд № 446/701/18

Справа № 446/701/18 Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А. Провадження № 22-ц/811/926/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Крайник Н.П. Шеремети Н.О. секретаря Юзефович Ю.І. з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_1 , представника третьої особи Манукян М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року в складі судді Бакай І.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузької міської об`єднаної територіальної громади, з участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,- встановила: У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам`янка-Бузької міської об`єднаної територіальної громади, з участю третьої особи ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно. Вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабця ОСОБА_4 , яка проживала за адресою АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 3,03 га, що розташована на території Батятицької сільської ради, Кам`янка-Бузького району, Львівської області. 09 лютого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого належну їй середню земельну частку площею 3,03 га вона заповіла своєму внукові ОСОБА_1 , відтак позивач є єдиний спадкоємець ОСОБА_4 . Звернувшись до нотаріуса, йому було надане роз`яснення стосовно неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку (оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), який було втрачено). Після звернення до Кам`янка-Бузької районної державної адміністрації позивачу видано сертифікат нового зразка від 07 грудня 2017 року, серія ЛВ № 0129812. Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,03 га, що розташована на території Батятицької сільської ради, Кам`янка-Бузького району, Львівської області. Оскаржуваним рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузької міської ОТГ, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_2 , зазначає, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням. В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 на підставі заповіту від 09.02.2000. ОСОБА_4 померла у 2002 році, тобто до прийняття ЦК України, тому до правовідносин щодо спадкування майна після померлої ОСОБА_4 застосовуються норми ЦК УРСР. Згідно із ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Такі дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дні відкриття спадщини, якщо причини пропуску такого строку будуть визнані судом поважними, такий може бути продовжений. При цьому, якщо позивач у визначений строк вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку. Покликається на те, що суд не взяв до уваги факт звернення позивача із заявою про продовження пропущеного строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки є інвалідом та юридично неграмотним, вважає, що йому належить право на земельну ділянку згідно заповіту. Крім цього, у позивача відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, оскільки такий весь час перебував у третьої особи ОСОБА_3 . Просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримку доводів скарги, також пояснення третьої особи ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду докази, що він вступив в управління та володіння спадковим майном, у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що не звертався із заявою про продовження пропущеного строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки є інвалідом та юридично неграмотним, тому дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є безпідставні, не доведені та не підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, суд застосував до спірних правовідносин положення ЦК УРСР 1963 року. Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини. Позивач ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_4 , що встановлено рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.11.2018 року (справа № 446/657/18). 09.02.2002 ОСОБА_4 померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис № 5, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7). Згідно сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія ЛВ № 089393 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0129282 ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) розміром 3,03 га (а.с. 10, 56-57). Дану середню земельну частку (пай), згідно заповіту від 09 лютого 2000 року, посвідченого секретарем виконкомому Батятицької сільської ради, ОСОБА_4 заповіла внукові ОСОБА_1 (а.с. 9). Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.11.2018 задоволено клопотання сторони позивача та залучено до участі у даній справі як третю особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є сином ОСОБА_4 (а.с. 63). Звертаючись з позовною заявою ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на вказану земельну ділянку площею 3,03 га, оскільки має право на земельну ділянку, яке належить йому згідно заповіту, зазначив відповідачем Кам`яко-Бузьку ОТГ, як орган місцевого самоврядування. Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом. У порядку забезпечення доказів суд зобов`язував приватного нотаріуса Робак Л.А. надати оригінал спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 62). 24.01.2019 копія спадкової справи № 178/2018 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , надійшла на адресу суду (а.с. 65). З копії матеріалів спадкової справи слідує, що 10.10.2018 третя особа та син покійної ОСОБА_3 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину Кам`янка-Бузькій державній нотаріальній конторі, в заяві вказав, що є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв (а.с. 67). Згідно заповіту, складеного 08 лютого 1994 року померлою ОСОБА_6 , посвідченого секретарем виконкомому Батятицької сільської ради, у разі смерті померлої усе майно остання заповіла своєму синові ОСОБА_3 (а.с. 69). Відповідно до довідки Батятицького старостинського округу № 1 Кам`янка-Бузької міської ради № 622 від 30.08.2018 заповіт від імені ОСОБА_4 від 08.02.1994 за № 4 не змінювався і не скасовувався (а.с. 75). 23.10.2018 приватний нотаріус Робак Л.А. повідомив позивача ОСОБА_1 про заведену спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , спадкове майно, яке залишилося після її смерті, а саме: майновий сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 0129282. Також, ОСОБА_1 повідомлено про складений заповіт від 09.02.2000 року на його ім`я, запропоновано подати заяву про прийняття або відмову від спадщини за заповітом (а.с. 85). Тобто, позивач ОСОБА_1 більше ніж через вісімнадцять років після складення заповіту, понад шістнадцять років після смерті спадкодавця та лише фактично у межах спадкової справи, яка була заведена по заяві третьої особи ОСОБА_3 , був повідомлений про його спадкові права та спадкову масу, що свідчить про те, що жодних активних дій з приводу оформлення спадкових прав (прийняття спадщини) позивач не вчиняв. Натомість, згідно довідки Батятицького старостинського округу № 1 Кам`янка-Бузької міської ради № 1451заповіт від імені ОСОБА_4 за № 9 від 09.02.2000, тобто в користь позивача ОСОБА_1 , теж не змінювався та не скасовувався (а.с. 11). При цьому, листом приватного нотаріуса Робак Л.А. від 29.10.2018 № 1416/01-16 ОСОБА_1 повідомлено про те, що заява на прийняття спадщини не може бути прийнята, рекомендовано звернутися до суду за продовженням терміну на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 60). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України). Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (ч. 1-3 ст. 1254 ЦК України). Згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Отже, за змістом указаної норми, ЦК України 2003 року застосовується до спадщини, яка відкрилася, але була прийнята спадкоємцями після 1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовується Цивільний кодекс Української РСР 1963 року. Поряд з цим, дійшовши правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 пропустив строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом та таку не прийняв, оскільки протилежні докази в матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені, суд першої інстанції робить суперечливий висновок з приводу застосування до спірних правовідносин Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який міг би застосовуватися, у випадку прийняття спадщини до 1 січня 2004 року. Наведене підтверджується і тим, що спадкодавець ОСОБА_4 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) постійно проживала і була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12). При цьому, згідно довідки Батятицького старостинського округу №1 Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 02.11.2018 року за № 851 разом із померлою ОСОБА_4 без реєстрації проживав її син ОСОБА_3 , який її доглядав, здійснив ремонт, поховання і фактично вступив в управління спадковим майном (а.с. 54). Натомість позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про смерть ОСОБА_4 було видано повторно та лише 17.11.2017 (а.с. 7). Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач не надав суду доказів, що він вступив в управління та володіння спадковим майном, із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, згідно його ж пояснення, не звертався. За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Жодних доказів на підтвердження свого проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 не подав. Таким чином, обґрунтованих доказів на підтвердження підставності позовних вимог та помилковості висновків суду апелянт не подав, наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та спрямовані на переоцінку доказів, підстави для якої відсутні. Крім цього, відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору, а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом. Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 49 ЗУ "Про нотаріат" на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Згідно із ст. 50 вказаного Закону, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тобто, у разі коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку. Поряд з цим, встановлено, що нотаріус постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносив, на зазначене, як і на на помилкове застосування норм ЦК УРСР 1963 року суд першої інстанції увагу не звернув, однак перелічені упущення, яких припустився місцевий суд не є підставою для скасування чи зміни правильного по суті та законного рішення у даній справі. Визначившись із правовою позицією, позивач ОСОБА_1 має право звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав та навести відповідні аргументи в контексті пропуску строку на прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 04 серпня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: Н.П. Крайник Н.О. Шеремета