Постанова Львівський апеляційний суд № 449/624/21

Справа № 449/624/21 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О. Провадження № 22-ц/811/2264/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Зеліско-Чемерис К.Р. з участю представника апелянта Цімури Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Цімури Яромира Володимировича на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 червня 2021 року в складі судді Борняка Р.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до Перемишлянської міської ради, третя особа Перемишлянська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно, - встановив: У травні 2021 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Перемишлянської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на спадкове нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 . Вимоги обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько (рідний брат її батька) ОСОБА_3 , якому на праві власності належало нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина. Вона, як спадкоємець п`ятої черги, не може оформити свої спадкові права, оскільки на житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи. Вважає, що прийняла фактично спадщину, оскільки будинковолодіння використовує за цільовим призначенням, періодично в ньому проживає, доглядає, ремонтує, сплачує обов`язкові платежі та фактично таким володіє. Просила позов задовольнити. Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 червня 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в інтересах якого виступає адвокат Цімура Я.В., який не був учасником справи, однак вважає, що таким рішенням порушуються його права та інтереси, при цьому суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме не залучив до участі у справі спадкоємця ОСОБА_3 за заповітом, чим порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. В апеляційній скарзі покликається на те, що зареєстрований по АДРЕСА_1 . 01 вересня 2009 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на момент смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_1 постійно перебував за межами України та повернувся в другій половині серпня 2022 року, дізнався, що будинок, в якому він зареєстрований та який відноситься до успадкованого ним майна згідно заповіту від 01.09.2009 року, перебуває у вдасності ОСОБА_2 на піддставі рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.06.2021. Разом з тим зазначає, що його не було залучено до участі у справі ні в статусі співвідповідача, ні третьої особи. В даній справі, відповідачами слід було залучати інших спадкоємців померлого ОСОБА_3 згідно заповіту та/або згідно закону в порядку черговості. Судом не було витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 від Перемишлянської ДНК, в якій містився заповіт ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи. З мотивувальної частини рішення неможливо встановити, на підставі яких доказів суд дійшов висновку про те, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті дядька, продовжуючи доглядати за житловим будинком. Просить скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 червня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 , судові витрати покласти на позивачку. 20.02.2023 на позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги. Інші учасники справи будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду заяви по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4 на підримку доводів скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив зтого, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в держнотконтору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред`явлено, а позивачка фактично прийняла спадщину після смерті дядька, продовжуючи доглядати за житловим будинком, тому є підстави визнати за нею право власності на зазначене майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно. Судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини. Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Перемишлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 24.10.2018, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років. (а.с. 4) Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. За життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, посвідченого Перемишлянською державною нотаріальною конторою 18.05.1989 (а.с. 21). Позивачка ОСОБА_2 звертаючись до суду з даним позовом зазначала, що є спадкоємцем п`ятої черги за законом. Спадкоємців першої черги, що мають право на обовязкову частку немає, спадкодавець одружений не був, дітей не мав. Мати ОСОБА_5 померла раніше ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадкоємець другої черги за законом, батько позивачки - ОСОБА_6 також помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а з дружиною ОСОБА_7 (матір`ю позивачки) був розлучений. Спадкоємців інших черг немає. Із наданої відповіді завідувача державної нотаріальної контори №195/01-16 від 08.06.2021 встановлено, що в нотаріальій конторі заведена спадкова справа №6/21 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 (а.с34). 18.02.2021 завідувач Перемишлянської державної нотаріальної контори листом №49/02-14/6/надав на ім`я ОСОБА_2 роз`яснення, що оформлення спадщини та Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок не видавались по причині неподання правовстановлюючих документів на спадкове майно. Роз`яснено про можливість захисту майнових прав в судовому порядку. 07.05.2021 ОСОБА_2 звернулась за захистом свого права до суду, в мотивах позову зазначала про відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв`язку з чим просила визнати таке право в судовому порядку. Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Із долученого до апеляційної скарги заповіту вбачається, що 01 вересня 2009 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що йому належить на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України). Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом. Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 не проживала та не була зареєстрована за однією адресою зі своїм дядьком ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Вважаючи себе спадкоємцем, з пропуском шестимісячного строку, а саме 11.01.2021 звернулась до Перемишлянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, за якою заведено спадкову справу №6/21. Свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось по причині відсутності правовстановлюючих документів. В той же час, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , спадкоємець за заповітом, з 21.10.2010 був зареєстрований за місцем реєстрації ОСОБА_3 , заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом у шестимісячний строк не подавав, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Згідно з усталеною судовою практикою у такій категорії спорів (визнання права власності в порядку спадкування), при відсутності інших спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Натомість, наявність інших спадкоємців за законом чи заповітом є обов`язковою підставою для надання їм статусу відповідача у спірних правовідносинах та можливості відповідати за пред`явленими вимогами. Отже, визначення кола спадкоємців при розгляді такої категорії спорів є обов`язковим. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). За приписами процесуального законодавства позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, до яких пред`явлено матеріально-правову вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. У даній справі позивачка, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, зазначила відповідачем Перемишлянську міську раду та просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Як зазначено вище, відповідачами у справі про визнання права власності в порядку спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Натомість, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 , з 21.10.2010 був зареєстрований за місцем реєстрації спадкодавця ОСОБА_3 , заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом у шестимісячний строк не подавав, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Таким чином, у даній справі суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом спадкодавця ОСОБА_3 , без залучення його до участі у справі. При цьому, суд апеляційної інстанції, у силу своїх процесуальних повноважень, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Вищевказані недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим оскаржуване рішення необхідно скасувати з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, що свідчить про підставність доводів апеляційної скарги. Не впливає на зазначені висновки і факт визнання відповідачем Перемшлянською міською радою заявлених позовних вимог, оскільки таке у даному випадку суперечить закону і порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд повинен був вчинити відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України. Зокрема, вирішення спору за відсутності усіх належних відповідачів є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову. Наведене не позбавляє позивачку ОСОБА_2 за відповідних підстав та з врахуванням встановлених обставин, звернутися за захистом свого права, в тому числі у судовому порядку. Згідно із п 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів проводить розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цімури Яромира Володимировича - задовольнити. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 червня 2021 року року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Перемишлянської міської ради, третя особа Перемишлянська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3459 (три тисячі чотириста п`ятдесят дві) гривень 90 копійок сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 12 квітня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк