Ухвала КЦС ВС № 308/4488/13-ц

Ухвала 03 березня 2021 року м. Київ справа № 308/4488/13-ц провадження № 61-22ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2015 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), приватного нотаріуса Єгер Наталії Дмитрівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», ОСОБА_3 , про визнання недійсним іпотечного договору та зобов`язання учинити певні дії, і за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), приватного нотаріуса Єгер Наталії Дмитрівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», про визнання недійсним іпотечного договору та зобов`язання учинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2015 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у вказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: роз`яснено заявнику про необхідність звернутися до суду із уточненою редакцією касаційної скарги, у якій зазначити передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. У лютому 2021 році до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: уточнена касаційна скарга. Уточнена касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є не врахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішення не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 904/4654/18. Зі змісту вказаних судових рішень суду касаційної інстанції вбачається, що у цих справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, правовідносини не є подібними, що унеможливлює вирішення питання про не застосування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, спір виник щодо визнання недійсним іпотечного договору та скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяжень на майно, тоді як у справі № 523/9076/16 - визнання дій засновників товариства незаконними, відміну статуту товариства та відшкодування моральної шкоди, у справі № 910/12217/19 - стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи, у справі № 904/4654/18 - скасування державної реєстрації права, витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому, предметом касаційного перегляду у справах № 523/9076/16, № 910/12217/19, № 910/12217/19 були судові рішення з процесуальних питань (відмова у відкриті провадження з підстав порушення правил юрисдикції, повернення позовної заяви без розгляду), а тому висновки Верховного Суду у цих справах не містять встановлених фактичних обставин, які мають істотне значення для таких справ, та висновків щодо застосування норм матеріального права, що унеможливлює вирішення питання про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права. Формальне посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду із загальних питань правозастосування може бути лише додатковим. Наведене свідчить про не виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. За змістом частини другої статті 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданої до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись частиною другою статті 127, 389 ЦПК України

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги до 05 квітня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог ухвали суду, касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак