Постанова 4806 № 308/4488/13-ц

Справа № 308/4488/13-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 26 листопада 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Готри Т.Ю., з участю секретаря Купар Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 вересня 2015 року (у складі судді Семерака І.О.) за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (як правонаступника публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») і приватного нотаріуса - Єгер Наталії Дмитрівни, треті особи: публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» і ОСОБА_2 , про визнання недійсним іпотечного договору та зобов`язання учинити певні дії, і за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (як правонаступника публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») і приватного нотаріуса - Єгер Наталії Дмитрівни, третя особа - публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», про визнання недійсним іпотечного договору та зобов`язання учинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Приватний підприємець Поляк А.І. звернувся до суду з позовом у серпні 2012 р. Після уточнення позовних вимог (т.1, а.с.75) просив: -визнати недійсним іпотечний договір № 140/23-2008, укладений 10.11.2008 р. між Акціонерним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» у м. Ужгород і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. 10.11.2008 р., зареєстрованим під № 5140, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ; -зобов`язати приватного нотаріуса Єгер Н.Д. виключити з державного реєстру іпотек і з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про заборону відчуження квартири загальною площею 125.3 кв. м і житловою площею - 66.8 кв. м, що складається із трьох кімнат і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтував тим, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності, а тому не може бути предметом іпотеки по зобов`язаннях ОСОБА_1 , які випливають із кредитного договору між нею і Акціонерним промислово-інвестиційним банком. У травні 2015 р. ОСОБА_2 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила: -визнати недійсним іпотечний договір № 140/23-2008, укладений 10.11.2008 р. між Акціонерним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» у м. Ужгород і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. 10.11.2008 р., зареєстрований під № 5140, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ; -скасувати і вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяжень прав на нерухоме майно, а саме - квартири АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. 10.11.2008 р.за реєстровим № 5140; -стягнути з ОСОБА_1 судові витрати. Обґрунтувала тим, що із грудня 2011 р. вона є законним власником квартири АДРЕСА_1 . Натомість, ОСОБА_1 незаконно набула право власності на цю квартиру, через що іпотечний договір укладено всупереч вимогам ст. 5 ч.1 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 317, 328, 575, 576 ЦК України і такий перешкоджає їй користуватися і розпоряджатися своїм майном. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.09.2015 р. у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_3 відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 задоволено частково: визнано недійсним іпотечний договір № 140/23-2008, укладений 10.11.2008 р. між Акціонерним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» у м. Ужгороді та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д 10.11.2008 р., реєстраційний № 5140, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови їй у решті позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення, яким скасувати та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяжень прав на нерухоме майно, а саме - квартири АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. 10.11.2008 р., за реєстровим № 5140 (т.4, а.с.75-77). Посилається на порушення судом норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до того, що в разі, коли запис у державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав особи встановлено п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України, тобто за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в державному реєстрі, внесеного за заявою набувача. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції, а саме: рішення у частині задоволення позовної вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору № 140/23-2008, укладеного 10.11.2008 р. між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії відділення ПАТ «Промінвестбанк» у м. Ужгороді та ОСОБА_1 і посвідченого приватним нотаріусом Єгер Н.Д. за реєстраційним номером 5140, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого: -Відповідачем за позовом ОСОБА_2 мав бути не ПАТ «Промінвестбанк», а ПАТ «Альфа-банк», який був залучений нею до участі в справі лише в якості третьої особи без самостійних вимог; -На момент укладення іпотечного договору № 140/23-2008 від 10.11.2008 р. між нею ( ОСОБА_1 ) і ПАТ «Промінвестбанк» вона була власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджувалось правовстановлюючими документами, а тому вправі була передавати її в іпотеку. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21.08.2018 р. до участі в справі залучено ТОВ «Кредитні ініціативи» в якості правонаступника ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (т.5, а.с.99). ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржив, а тому апеляційному перегляду в межах доводів апеляційних скарг підлягає рішення лише в частині позову ОСОБА_2 . У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Гончаров В.В., заперечив апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як безпідставні та просить залишити рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін як законне та обґрунтоване. Решта учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені. Апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів. Суд першої інстанції дійшов висновків, що ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_1 - предмету спірного іпотечного договору, та не є стороною цього договору. Доказів того, що вчиненням указаного правочину порушено його права чи законні інтереси немає. Разом із тим, іпотечним договором фактично позбавлено ОСОБА_2 права користуватися і розпоряджатися своїм майном (квартирою як предметом іпотеки) на власний розсуд, а тому її позов у цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Решта вимог ОСОБА_2 є передчасними. Апеляційний суд погоджується із цими висновками через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Так, згідно з п.II рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274 від 25.07.2007 р. «Про затвердження акту державної приймальної комісії, реєстрацію права власності» комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» доручено видати свідоцтво на право власності та зареєструвати, зокрема, 16-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , у цілому за приватним підприємцем ОСОБА_3 , а квартиру НОМЕР_2 загальною площею 125.3 кв. м - за ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 306 від 22.08.2007 р. «Про розгляд протесту прокурора м. Ужгорода» указаний п.II рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274 від 25.07.2007 р. було скасовано. 20.02.2008 р. виконавчий комітет Ужгородської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274 від 25.07.2007 р. видав ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ). Того ж дня вказане право власності було зареєстровано у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода». 10.11.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Ужгород» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений і нотаріально посвідчений іпотечний договір № 140/23-2008, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 125.3 кв. м, житловою - 66.9 кв. м, у АДРЕСА_1 . Того ж дня накладено заборону на відчуження квартири. Постановою господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 р. визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.08.2007 р. за № 306 у частині пунктів II та II.I щодо доручення комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» завести інвентарну справу на даний об`єкт, видати свідоцтво про право власності та зареєструвати 16-ти квартирний будинок у цілому за приватним підприємцем ОСОБА_3 . Указана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 р. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2009 р. визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , яке видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 20.02.2008 р. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 р. указане рішення апеляційного суду залишено без змін. При цьому, в ухвалі касаційної інстанції зазначено, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення виконкому Ужгородської міської ради від 25.07.2007 р. № 274 у частині видачі свідоцтв про право власності та реєстрації 16-ти квартир, 2-х підсобних приміщень і сходів за конкретними фізичними та юридичними особами (підпункти II.2 -II.17 рішення) залишаються скасованими, оскільки відносно інших підпунктів п. II рішення виконкому Ужгородської міської ради від 25.07.2007 р. № 274 (підпунктів II.2 - II.17) рішення виконкомуУжгородської міської ради від 25.07.2007 р. ніким не оскаржувалось. Тобто, виконавчим комітетом Ужгородської міської ради було безпідставно, без відповідної правової підстави, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ) на підставі скасованого рішення органу місцевого самоврядування і безпідставно зареєстровано право власності на вказану квартиру ОСОБА_1 в органах бюро технічної інвентаризації. З наведеного випливає, що ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру, законним власником якої не була. Згодом, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2009 р., яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 р. залишено без змін, свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 20.02.2008 р., визнано недійсним. На підставі цього судового рішення виконавчий комітет Ужгородської міської ради своїм рішенням № 449 від 08.12.2011 р. скасував указане свідоцтво про право власності та реєстрацію цього права за ОСОБА_1 і вирішив видатисвідоцтво про право власності на спірну квартиру ОСОБА_2 . Таке свідоцтво було видано останній 16.12.2011 р., а право власності на квартиру зареєстроване 26.12.2011 р. Отже, на момент пред`явлення позову ОСОБА_4 така була законним власником квартири АДРЕСА_1 , а тому перебування цього майна в іпотеці порушувало її речові права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду в оскарженій частині рішення як суперечні обставинам справи та нормам матеріального права. Так, твердження ОСОБА_1 про те, що відповідачем за позовом ОСОБА_2 мав бути не ПАТ «Промінвестбанк», а ПАТ «Альфа-банк», який був залучений нею до участі в справі лише в якості третьої особи без самостійних вимог, не відповідає фактичним обставинам справи та є бездоказовим, оскільки публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) відступило свої права за кредитними та забезпечувальними договорами товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (новий кредитор) лише 17.12.2012 р. Доказів відступлення указаних прав публічному акціонерному товариству «Альфа-банк» немає. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на момент укладення іпотечного договору № 140/23-2008 від 10.11.2008 р. між нею ( ОСОБА_1 ) і ПАТ «Промінвестбанк» вона була власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджувалось правовстановлюючими документами, а тому вправі була передавати її в іпотеку, не заслуговують на увагу, оскільки наявне в неї на момент укладення спірного іпотечного договору свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.02.2008 р. не є правовстановлюючим документом, а лише фіксує це право. Довід ОСОБА_2 також не спростовує висновку суду першої інстанції в оскарженій нею частині як суперечний нормам матеріального права, зокрема положенням Закону України від 18.11.2003р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».Окрім того, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. визнано незаконним і скасовано пункти 2, 3 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» № 449 від 08.12.2011 р. у частині видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнано недійсним і скасоване свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане 16.12.2011 р. виконавчим комітетом Ужгородської міської ради ОСОБА_2 . Таким чином, за наслідками розгляду апеляційних скарг і відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає скарги без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті спору правильне судове рішення. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 2.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 3.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 вересня 2015 року залишити без змін. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 р. Судді: