Ухвала КЦС ВС № 711/11139/18

Ухвала 04 березня 2021 року м. Київ справа № 711/11139/18 провадження № 61-3265ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, ВСТАНОВИВ: В грудні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність Управління Служби безпеки в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ НП в Черкаській області) та Прокуратури Черкаської області, яка виразилася в неповерненні йому вилучених в нього в межах кримінального провадження від 28 вересня 2015 року № 12015250000000407 за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України під час обшуку 12 листопада 2015 року засобів захисту рослин, а також у невідшкодуванні їх вартості в сумі 314 192,72 грн; стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 314 192,72 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 28 вересня 2015 року слідчим управлінням ГУ НП в Черкаській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження № 12015250000000407 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України за фактом шахрайства. 12 листопада 2015 року в межах вказаного кримінального провадження було проведено обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку були вилучені належні йому засоби захисту рослин на загальну суму 314 192,72 грн, що підтверджується рахунками-фактурами про їх придбання. Він постійно наголошував працівникам правоохоронних органів, що в силу хімічних властивостей добрива потребують спеціальних умов зберігання (температура, вологість) і просив передати їх йому на відповідальне зберігання. Також він неодноразово звертався зі скаргами на бездіяльність слідчого щодо неповернення речових доказів. Лише в липні 2017 року слідчий дозволив йому забрати вилучене майно. Прибувши до приміщення, де зберігалося вилучене майно, він виявив відсутність добрив. Натомість у пластикових каністрах, без будь-яких етикеток чи розпізнавальних знаків була налита звичайна вода без запаху та кольору. Такими спільними діяннями (діями і бездіяльністю) співробітників та посадових осіб Управління Служби безпеки Українив Черкаській області та ГУ НП в Черкаській області йому було завдано майнової шкоди в розмірі 314 192,72 грн, а також моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 100 000 грн. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця - адвоката Чубина Олексія Михайловича задоволено. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2020 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 314 192,72 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 26 лютого 2021 року ГУ НП в Черкаській області подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2020 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270 грн. Предметом позову в цій справі є стягнення 314 192,72 грн на відшкодування матеріальної шкоди і 100 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.Тобто ціна позову в цій справі становить 414 192,72 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн). Крім того, предметом позову в цій справі є визнання незаконною бездіяльності відповідачів щодо повернення вилученого майна (добрив для рослин). Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Справа в зазначеній частині є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу в частині позовних вимог про визнання незаконним надання основних щорічних оплачуваних відпусток меншої, ніж визначено законом, тривалості та зобов`язання вчинити дії малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 20 червня 2011 року у справі № 2/121-30/118, в якій викладено загальний правовий висновок про застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, не дає підстав для висновку про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у вказаній постанові, а свідчить лише про наявність у справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржуване заявником судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ГУ НП в Черкаській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко