Ухвала КЦС ВС № 711/11139/18

Ухвала 05 квітня 2021 року м. Київ справа № 711/11139/18 провадження № 61-4075ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., розглянув касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі - УСБУ в Черкаській області), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області), Прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), в якому просив визнати незаконною бездіяльність УСБУ в Черкаській області, ГУНП в Черкаській області та Прокуратури Черкаської області, яка виразилась у неповерненні йому вилучених у нього за кримінальним провадженням від 28 вересня 2015 року за частиною третьою статті 190 КК України під час обшуку 12 листопада 2015 року засобів захисту рослин та не відшкодуванні їх вартості в сумі 314 192,72 грн; стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку ДКСУ на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 314 192,72 грн та моральної шкоди - 100 000 грн. У березні 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку ДКСУ на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 314 192,72 грн та моральної шкоди - 100 000 грн. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2020 року (у складі судді Казидуб О. Г.) у задоволенні позову відмовлено. Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року (у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.) рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку ДКСУ на користь ФОП ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 314 192,72 грн та моральної шкоди - 100 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 11 березня 2021 року УСБУ в Черкаській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 414 192,72 грн (314 192,72 грн + 100 000 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн). Як вбачається з резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законодавством. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до УСБУ в Черкаській області, ГУНП в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, ДКСУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, відмовлено на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки постанова Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року ухвалена у малозначній справі (провадження № 61-3688ск21). Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для УСБУ в Черкаській області. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням вказаного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв