Постанова 4803 № 206/362/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3237/21 Справа № 206/362/20 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 5 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису в реєстрі права власності на нерухоме майно, - В С Т А Н О В И Л А : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Схід Фінанс» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 28 лютого 2008 року між Всеукраїнським Акціонерним Банком та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №36/в, за яким Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 66 000,00 доларів США, що складає 333300,00 грн. за Курсом НБУ на момент укладення цього Договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором. 29 лютого 2008 року між сторонами також було укладено Договір іпотеки №11, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором в іпотеку передано домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1210100000-09-374-0009. У порушення умов Кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконував, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором №36/в від 28 лютого 2008 року, у зв`язку з чим Банк звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості. Рішення Самарським районним судом м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №36/в від 28 лютого 2008 року в сумі 483395,00 грн., відсотки за користування кредитом 81447,18 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом 19947,52 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 1392,33 грн.. Рішення набрало законної сили 25 січня 2011 року. На підставі зазначеного рішення суду Самарським відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №52320905. Ним було повністю виконане зазначене судове рішення та погашено в повному обсязі заборгованість за кредитним договором, що також підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження №52320905 від 02 травня 2019 року, відповідно до якої встановлено, що виконавчий документ, за яким стягувачем є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», боржником ОСОБА_1 , виконано фактично у повному обсязі, стягнуто за виконавчим документом 529 327,00 грн. 29 травня 2019 року він звернувся до банку з проханням виключити з реєстру іпотек і заборон відчуження запис про іпотеку і заборону відчуження майна, а саме: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1210100000-09-374-0009, які є предметом Договору іпотеки №11 від 29 лютого 2008 року, у зв`язку з фактичним виконанням Кредитного договору №36/в від 28 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ним. Жодної відповіді від Банку Позивач так і не отримав та завернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором, визнання припиненим Договору іпотеки, виключення з Реєстру іпотек і заборон відчуження запису про іпотеку і заборону відчуження майна, а саме: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Станом на день подання цього позову по справі №206/3654/19 відкрито провадження та призначена до судового розгляду. Рішенням суду від 13 січня 2011 року відбулося саме дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, про що зазначено у самому рішенні, а, відтак відбулося і дострокове припинення зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з його виконанням. Натомість з отриманої 26 грудня 2019 року Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна йому стало відомо, що 14 листопада 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. зареєстровано право власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки: а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, внаслідок якої власником стало Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС». Підставою внесення запису №34210800 про право власності на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 19 листопада 2019 року, прийняте на підставі Договору іпотеки №11 від 29 лютого 2008 року та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами №3718 від 19 липня 2019 року. Позивач не отримував жодних повідомлень щодо відступлення права вимоги, до того ж зазначене відступлення відбулось після фактичного виконання рішення суду про стягнення боргу. Враховуючи викладене, позивач просив скасувати рішення від 19 листопада 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №34210800 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» на нерухоме майно, а саме, домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовані рішення від 19 листопада 2019 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме: домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. та запис №34210800 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» на домоволодіння та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Рішення суду мотивоване тим, що позивачем в повному обсязі було виконано рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором за яким відбулось дострокове стягнення кредитної заборгованості на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у розмірі 483 395,00 грн, що також підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № 52320905 від 02 травня 2019 року. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга Товариства обґрунтована тим, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року звернуто стягнення на нерухоме майно в порядку, передбаченому ЗУ Про іпотеку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 285 179,00 грн.. При цьому, апелянт зазначає, що що зазначений спосіб судового захисту був обраний Банком через невиконання позивачем в повному обсязі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року. Крім того, апелянт зазначає безпідставним посилання суду на ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2008 року між Всеукраїнським Акціонерним Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 36/в, відповідно до умов якого, банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 66 000,00 доларів США 00 центів, що складає 333300,00 грн.. 29 лютого 2008 року між сторонами було укладено Договір іпотеки №11, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку передано домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1210100000-09-374-0009. Встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було стягнено заборгованість за кредитним договором №36/в від 28 лютого 2008 року в сумі 483 395,00 грн., відсотки за користування кредитом 81 447,18 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом 19 947,52 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 1392,33 грн., сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення набрало законної сили 25 січня 2011 року. На підставі зазначеного рішення суду Самарським відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №52320905. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №52320905 від 02 травня 2019 року, виконавчий документ, за яким стягувачем є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», боржником ОСОБА_1 , виконано фактично у повному обсязі, та стягнуто за виконавчим документом 529 327,00 грн.. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 14 листопада 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. зареєстровано право власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки: а саме домоволодіння та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок якої власником стало Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС». Підставою внесення запису №34210800 про право власності на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 19 листопада 2019 року, прийняте на підставі Договору іпотеки №11 від 29 лютого 2008 року та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами № 3718 від 19 липня 2019 року. Позивач посилається на ті обставини, що не отримував жодних повідомлень щодо відступлення права вимоги, до того ж зазначене відступлення відбулось після фактичного виконання рішення суду про стягнення боргу. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів. Договором іпотеки (п. 6.4 Договору) чітко передбачено, що право іпотеки припиняється виконанням іпотекодавцем забезпечених іпотекою зобов`язань за договором кредиту та в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, в силу ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення, оскільки ним встановлено фіксований розмір невиконаного зобов`язання ОСОБА_1 перед кредитором за Кредитним договором. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст.ст. 572, 575 ЦК України та ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Отже, відповідно до ст. 593 ЦК України, ст. ст. 3, 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека як забезпечувальне зобов`язання, що має похідний характер від основного зобов`язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов`язання, виконання якого забезпечене іпотекою. Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Встановивши, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 всієї суми заборгованості за кредитним договором, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 593 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки). 14 листопада 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. зареєстровано право власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки: а саме домоволодіння та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок якої власником стало ТОВ «СХІД ФІНАНС». Підставою внесення запису №34210800 про право власності на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 49747889 від 19 листопада 2019 року, прийняте на підставі Договору іпотеки №11 від 29 лютого 2008 року та договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами №3718 від 19 липня 2019 року. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною 1 ст. 36 цього Закону визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, Всеукраїнським Акціонерним Банком вже було використано право дострокового стягнення заборгованості у судовому порядку за кредитним договором. Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Згідно ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Частиною 2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Статтею 15 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, однією із стадій державної реєстрації прав та їх обтяжень є: встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Частиною 2 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Відповідно до п. 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) Копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) Документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотеко держателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) Заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що ним було направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень та повідомлення про зміну кредитора, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення відправлення з відміткою про отримання 24 липня 2019 року. Однак, згідно роздруківки з інформаційного інтернет-ресурсу АТ «Укрпошта» дані про відправлення за номером 0209911015940 відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Інших доказів щодо належного відправлення позивачу вимоги про усунення порушень та повідомлення про зміну кредитора відповідачем надано не було. Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем в повному обсязі було виконано рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором за яким відбулось дострокове стягнення кредитної заборгованості на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у розмірі 483 395,00 грн., що також підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № 52320905 від 02 травня 2019 року, а тому висновок суду про задоволення позовних вимог вірним та обґрунтованим. Окрім того, відповідно до п.1 ч.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу» та є предметом іпотеки згідно зі статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незвершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи. Відповідно до п. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Таким чином дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпечене за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним реєстратором при здійсненні реєстрації були порушені вимоги чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апелянта в скарзі про те, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року звернуто стягнення на нерухоме майно в порядку, передбаченому ЗУ Про іпотеку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 285 179,00 грн., а також те, що зазначений спосіб судового захисту був обраний Банком через невиконання позивачем в повному обсязі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Матеріалами справи встановлено, що рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року виконане та виконавче провадження з приводу його виконання закрите в зв`язку із повним виконанням судового рішення. Твердження апелянта про безпідставне посилання суду на ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, колегія суддів також вважає безпідставними, з оглядку на наступне. Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ЗУ «Про іпотеку», отже, зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів ЗУ «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб. Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що кредит наданий в іноземній валюті, тому на дані правовідносини поширюється дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Суд першої інстанції на вказані посилання відповідача надав чіткі, обґрунтовані та такі, що відповідають нормам чинного законодавства відповіді, які відповідачем спростовані не були. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко