Постанова 4813 № 520/14002/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/976/20 Номер справи місцевого суду: 520/14002/15-ц Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.05.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М., Цюра Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, - про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності,- ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: 09.10 2015 року ОСОБА_1 звернулась Київського районного суду м. Одеси із цивільним позовом до до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності. Вимоги обґрунтовує тим, що 08.05.2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є. оформила та надісла їй вимогу про усунення порушень, а 25.06.2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. прийняв рішення про реєстрацію прав та обтяжень іпотечної кв. АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, за ТРВ «ФК «Вектор плюс». Вважаючи, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неправомірним, а державна реєстрація права власності на зазначену квартиру за відповідачем є такою, що має бути скасована, позивач просила суд: -скасувати право власності Товариства з обмеженою Відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_2 ; -зобов`язати Державну реєстраційну службу виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за №10178145 від 25.06.2015 року 13:26:41; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №223477470 від 25.06.2015 року 13:33:41; -відновити право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 в розмірі 1/1 за ОСОБА_1 ; -зобов`язати Державну реєстраційну службу внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності щодо відновлення права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 . Рішенням Київського районного суду м. одеси від 20.06.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності - задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №22377470 від 25.06.2015 року 13:33:41 стосовно квартири АДРЕСА_1 . Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за №10178145 від 25.06.2015 року 13:26:41, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» стосовно квартири АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» ставить питання про скасування рішення суду та судові витрати покласти на позивача, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Позивач ОСОБА_1 просить розглянути справу за її відсутністю. В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 04.05.2020 року. АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс» в апеляційній скарзі посилається на те, що підставою для реєстрації права власності за ними спірної квартири був Іпотечний договір, в котрому містилось іпотечне застережання про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, що прирівнюється до Договору про задоволення їх вимог.Нотаріус, як субєкт, що здійснює функцію реєстратора та у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» діяв в межах своїх повноважень.При цьому посилаються на судову практику Верховного суду України зокрема на постанову від 28 вересня 2016 року(провадження № 6-1243цс16) та 14 вересня 2016 року( провадження № 6-1219цс16). Одночасно посилається на постанову Верховного суду від 12.07.2018 року (провадження № 61-30624св18) в якій передбачено, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не є примусовим зверненням стягнення, мараторій на ці правовідносини не застосовується, а відсутність окремого договору про задоволення інтересів іпотекодержателя, та не отримання іпотекодавцем листа-вимоги фактично не перешкоджають переходу права власності до іпотекодержателя. Позивач була обізнана про свої обов`язки та попереджена відносно звернення стягнення на предмет іпотеки. Апелянт посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду № 372/51/16ц з посиланням на те, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного позивача так як спірні правовідносини виникають через невиконання договірних зобов`язань і реалізації прав іпотекодержаптеля щодо предмета іпотеки.При цьому посилається на те, що належним відповідачем у справі має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Позивачем фактично подано адміністративний позов, однак дії реєстратора не можуть бути підставою для прозбавлення їх права власності на іпотечне майно. Заявник стверджує, що суд загальної юрисдикції не мав право приймати рішення з цих питань, так як до його повноважень не належжать спори адміністративної юрисдикції, а тому невірно обрав спосіб захисту. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ПО СПРАВІ: Судом встановлено, що 31 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» було укладено кредитний договір №1501/0708/71-154 про отримання кредиту в розмірі 55000 доларів США, на строк терміну з 31 липня 2008 року по 31 липня 2028 року. В якості забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки №1501/0708/71-154-Z-1 від 31 липня 2008 року, предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_2 . 28 листопада 2012 року між ВАТ «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15, за умовами якого передані останньому право вимоги заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за договором №1501/0708/71-154 від 31.07.2008 року. Додатково між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року. На підставі вказаного рішення суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набула право вимоги за кредитним договором №1501/0708/71-154 від 31.07.2008 року та договором іпотеки №1501/0708/71-154-Z-1 від 31.07.2008 року, укладеними з ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що 25 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22377470 від 25.06.2015 року, про що було внесено запис про право власності в ЄДР №10178145. За п.12,3,1 задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку ,встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». 05 квітня 2014 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, в якому останню повідомлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1501/0708/71-154 від 31.07.2008 року, станом на 31.03.2014 рік, складає в сумі 59475 доларів 20 центів, що згідно курсу НБУ еквівалентно 620921 гривні 08 копійок. Також зазначено, що вказану заборгованість ОСОБА_1 за необхідно погасити в тридцяти денний термін з дня отримання вимоги, або ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у разі не виконання даної вимоги, буде застосовувати звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Вказане повідомлення було отримано ОСОБА_1 , що підтверджується поштовим повідомленням про вручення вказаної кореспонденції останній 19 квітня 2014 року та її підписом. 08 травня 2015 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» направила на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є., зареєстрована в реєстрі за №1661, в якому останню повідомлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1501/0708/71-154 від 31.07.2008 року, складає в сумі: заборгованість за кредитом - 1361863,13 грн.; заборгованість за відсотками - 126619,07 грн.; пеня - 99594,85 грн. Також зазначено, що вказану заборгованість ОСОБА_1 за необхідно погасити в тридцяти денний термін з дня отримання вимоги, або ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у разі не виконання даної вимоги, буде застосовувати звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.08.2015 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Борисом Михайловичем, 25.06.2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22377470 від 25.06.2015 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" , на підставі якого 25.06.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №10178145 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №22377470 від 25.06.2015 року 13:33:41 стосовно квартири АДРЕСА_1 та скасовуючи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за №10178145 від 25.06.2015 року 13:26:41, стосовно цієї квартири, районний суд виходив з того, що реєстрація права власності на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Вектор Плюс» здійснено приватним нотаріусом, як реєстратором, поза межами його компетенції, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто без вчинення будь-яких нотаріальних дій, при відсутності необхідних документів для реєстрації права власності, поза межами розташування об`єкту нерухомості. Такий висновок районного суду є помилковим з огляду на насупне. Відповідно до ст. 35,36,37 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. За таких обставин,судова колегія приходить до висновку, що правовою підставою для реєстрації права власност іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволенню вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, який; прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбача-: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Згідно ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор: -встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогау законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: -відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); -відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацій прав та їх обтяжень; -відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; -наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; -наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; -приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; -відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; -присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; -видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлені-: статтею 18 цього Закону; -надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках передбачених цим Законом; -у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством до даткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; - під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені і установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влад; органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, як відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрам прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якізо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей пго правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема що оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; -здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Нотаріус, як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону, тобто за винятком таких функцій: -веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; -видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону. Згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення (ВС/КЦС № 65/1310/17 від 31.10.2018) Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами, розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. Аналогічна позиція викладена в постанові від 10.04.2019 року у справі №726/1538/16-ц, в якому ВП ВС прийшла до висновку, що реалізувати статтю 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду на момент чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» - не можна. Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. З доказів наданих суду слідує, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ Факторінгова компані «Вектор Плюс». Зазначений об`єкт нерухомого майна складається з трьох житлових кімнат площею 39,2 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири- 66,2 кв.м., є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 31 липня 2008 року укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 . Цією іпотекою забезпечується виконання зобов`язання позивача за кредитним договором від 31 липня 2008 року № 150/0708/71-154 по поверненню кредиту наданого у розмірі 55 000 доларів США на строк по 31 липня 2028 рік. Матеріали справи не містять доказів , що ОСОБА_1 у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно. З врахуванням зазначеного, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №22377470 від 25.06.2015 року 13:33:41 стосовно квартири АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за №10178145 від 25.06.2015 року 13:26:41, стосовно цієї квартири, прийнято в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті», який забороняв примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки, за споживчими кредитами в іноземній валюті, що на думку колегії суддів , висловлену в позиції Великої палати в постановах від 31.10.2018 року та 10.04.2019 року поширюється, в тому числі, на позасудовий спосіб набуття права власності на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України рішенні районного суду підлягає зміні мотивувальна частина, так як приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Борис Михайловичздійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно, що належало позивачці, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» з порушенням Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому таке рішення приватного нотаріуса є недійсним. Доводи апелянте про те, що спірні правовідносини належать до юрисдикції адміністративного уду оцінюються критично, оскільки носять приватноправовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з вказаним позовом позивачка сплатила судовий збір у розмірі 487,20 грн, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Керуючись ст. 367,368,374,376 ,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Індифікаційний код 38004195) на користь ОСОБА_1 ( прож. АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) 487,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 04.05.2020 року. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда - Т.В.Цюра