Постанова КЦС ВС № 686/24202/16-ц

Постанова Іменем України 27 серпня 2020 року м. Київ справа № 686/24202/16-ц провадження № 61-14952св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Універсал Банк», позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , відповідач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації, Державне підприємство Хмельницький обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., ВСТАНОВИВ: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Універсальний» (далі - ПАТ «Банк Універсальний») про визнання недійсним договору іпотеки. Позов мотивований тим, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Універсальний» був укладений договір іпотеки № 03-2/6541-3 від 28 лютого 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Нагорною Т. В., зареєстрований в реєстрі за №

595. На час його укладення та нотаріального посвідчення в будинку проживали неповнолітні діти, проте згода органу опіки та піклуванняне була надана. Тому просив позов задовольнити. У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулось з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивований тим, що 28 лютого 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03-2/6541-К, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у ВАТ «Банк Універсальний» кредит в сумі 120 000 доларів США, строком користування до 01 березня 2017 року зі сплатою 13,70 % річних за користування кредитом. Банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі, відповідно до умов кредитного договору перераховано кредитні кошти на рахунок ОСОБА_1 , яка не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором. Внаслідок чого загальна сума заборгованості станом на 06 травня 2015 року складає 50 829,47 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом - 45 176,95 дол. США, заборгованість за відсотками 3 753,07 дол. США, пеня/підвищенні відсотки - 1 899,45 дол. США. В забезпечення виконання умов кредитного договору 28 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 03-2/6541, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку позивачу наступне нерухоме майно: двоповерховий п`ятикімнатний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю іпотекодавця та дві земельні ділянки. Кредитним договором та договором іпотеки передбачено, що у випадку невиконання позичальником - ОСОБА_1 умов договору, банк має право отримати забезпечення своїх вимог за рахунок заставленого майна (предмета іпотеки), переважно перед іншими кредиторами, в повному обсязі включаючи загальну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування витрат, які завдані простроченням виконання, враховуючи пеню та інші штрафні санкції, а також витрати відносно звернення стягнення на предмет застави та його реалізації. З урахуванням уточнення позовних вимог просив: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двоповерховий п`ятикімнатний житловий будинок, загальною площею 157,5 кв. м., житлова площа 84,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Лісовогринівецької сільської ради народних депутатів Хмельницької області № 27 від 30 січня 2001 року, право власності на який зареєстроване Хмельницьким міським бюро технічної інвентаризації, записане в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 636, та експертної оцінки згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації № 13476019 від 06 лютого 2007 року, реєстровий номер 17742673; земельну ділянку, призначену для обслуговування житлового будинку площею 0,2500 кадастровий номер - 6825083600:01:003:1047; земельну ділянку, призначену для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1334 га, кадастровий номер 6825083600:01:003:1046, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії 111-ХМ № 036832, виданого Лісовогринівецькою сільською радою народних депутатів Хмельницької області 29 червня 1999 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 грудня 1998 року за реєстровим № 4556 та зареєстрованого в книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 1301, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною 1 423 200 грн. для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 03-2/6541 від 28 лютого 2007 року. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2016 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсальний Банк» про визнання недійсним договору іпотеки і справу за позовом ПАТ «Універсальний Банк» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2016 року замінено відповідача ПАТ «Універсальний Банк» на правонаступника ПАТ «Універсал Банк». Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2017 року замінено третю особу без самостійних вимог Службу у справах дітей Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на Службу у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ДП Хмельницький обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки. Зустрічний позов мотивований тим, що 28 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк Універсальний» був укладений договір іпотеки № 03-2/6541-3, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Нагорною Т. В. та зареєстрований в реєстрі за №

595. Вказаний договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 03-2/6541-К від 28 лютого 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_1 , за умовами якого остання зобов`язана повернути банку кредит в сумі 120 000 дол. США та проценти за користування коштами. Відповідно до п. 1.2 договору ОСОБА_2 передала в іпотеку банку двоповерховий п`ятикімнатний житловий будинок загальною площею 157,5 кв.м. житлова площа 84,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки за вказаної адресою. Позивач зазначала, що на момент укладання договору іпотеки № 03-2/6541-3, в будинку проживали малолітні діти, а саме: ОСОБА_4 , 1997 року народження, ОСОБА_5 , 2008 року народження, ОСОБА_6 , 1997 року народження, ОСОБА_7 , 1999 року народження. Позивач посилається на те, що у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов`язковою. Проте, та час укладення спірного правочину такої згоди отримано не було. А тому, просила визнати недійсним договір іпотеки № 03-2/6541-3, від 28 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк». Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсним договору іпотеки залишено без розгляду на підставі пункту пятого частини першої статті 257 ЦПК України за заявою ОСОБА_3 . Короткий зміст судового рішення першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , Служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації, Державного підприємства Хмельницького обласного фонду підтримки індивідуального будівництва на селі, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки № 03-2/6541-3 від 28 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Універсальний», який був посвідчений Нагорною Т. В., приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №

595. Відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольняючі позов про визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України. Проживаючи без відповідної реєстрації в спірному будинку з батьками, діти набули права користування цим житлом як член сім`ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» та зберігають це право протягом часу перебування будинковолодіння в іпотеці. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2019 року виправлено описку у рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2018 року щодо зазначення імені відповідача « ОСОБА_2 » у відповідному відмінку. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов АТ «Універсал Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: - двоповерховий п`ятикімнатний житловий будинок, загальною площею 157,5 кв. м., в тому числі житловою площею 84,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Виконавчим комітетом Лісовогринівецької сільської ради народних депутатів Хмельницької області № 27 від 30 січня 2001 року, право власності на який зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації та записане у реєстрову книгу № 3 за реєстровим номером № 636 (згідно реєстру прав власності на нерухоме майно реєстровий номер 17742673); - земельну ділянку, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 6825083600:01:003:1047; - земельну ділянку, цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,1334 га, кадастровий номер 6825083600:01:003:1046, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХМ № 036832, виданого Лісовогринівецькою сільською радою народних депутатів Хмельницької області 29 червня 1999 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 грудня 1998 року за реєстровим номером 4556, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1301, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». З вартості предмета іпотеки АТ «Універсал Банк» має бути сплачена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 03-2/6541-К від 28 лютого 2007 року та додатковими угодами в розмірі 50 829,47 доларів США, з яких: 45 176,95 доларів США - заборгованість по кредиту, 3753,07 доларів США - заборгованість по відсотках, 1899,45 доларів США - прострочені відсотки. В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що неналежне виконання позичальником своїх обов`язків є підставою для задоволення вимог кредитора за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відсутність досудового звернення іпотекодержателя до іпотекодавця із вимогою про усунення порушення не перешкоджає кредитору звернутися із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у такому випадку іпотекодавець має право доводити перед судом переконливість своїх заперечень проти позову та спростовувати зазначені банком обставини. Кредитні кошти надано ОСОБА_1 в іноземній валюті в розмірі 120 000 доларів США; предметом іпотеки є двоповерховий п`ятикімнатний житловий будинок, загальною площею 157,5 кв.м., в тому числі житловою площею 84,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується як місце постійного проживання позичальника та майнового поручителя, проте, майновому поручителю належить інше нерухоме житлове майно - домоволодіння по АДРЕСА_2 , тому на зазначене майно як предмет іпотеки не розповсюджується мораторій, встановлений пунктом 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як заінтересованої особи, суб`єктивні права якої порушені у зв`язку із вчиненням правочину, і вона повноважна пред`являти позовні вимоги про визнання договору іпотеки недійсним. Крім того, не надано доказів в підтвердження повноважень пред`являти позов в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (сина позивача, який на час подачі позову є повнолітнім). Щодо можливого звернення ОСОБА_1 в інтересах доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити, що на час укладення договору іпотеки 28 лютого 2007 року права останньої порушені не були, оскільки договір визнається недійсним з моменту вчинення. Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 листопада 2019 року залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована тим, що неналежне виконання позичальником своїх обов`язків є підставою для задоволення вимог кредитора за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд апеляційної інстанції, вказуючи про можливість задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом із наданням йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, неправильно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторонами у договорі іпотеки визначено, що судовий спосіб звернення стягнення застосовується у випадку, коли позасудове врегулювання не привело до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Відповідних доказів, які б підтверджували виникнення перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, позивачем суду не подано. Отже, позивачем не обґрунтовано порушення, невизнання або оспорення права, за захистом якого він звернувся до суду. Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не встановив дійсні обставини справи, що призвело до винесення неправомірного рішення, яке має бути скасоване. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що орган опіки та піклування жодної згоди на укладення такого договору не давав, про що свідчить його правова позиція, яка викладена у відзиві на позовну заяву. Оскільки, вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» заборону. Власник майна, яке передане в іпотеку, - ОСОБА_8 , не підписувала заяву на адресу нотаріуса про відсутність прав неповнолітніх дітей на іпотечне майно, а отже і не зловживала своїми правами законного представника дитини. Отже, укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України. Аргументи учасників справи У листопаді 2019 року АТ «Універсал Банк» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції об`єктивно розглянув всі обставини справи, перевірив докази та надав їм об`єктивну оцінку. Кредитні кошти надано ОСОБА_1 в іноземній валюті в розмірі 120 000 доларів США; предметом іпотеки є двоповерховий п`ятикімнатний житловий будинок, загальною площею 157,5 кв. м , в тому числі житловою площею 84, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується як місце постійного проживання позичальника та майнового поручителя, проте, майновому поручителю належить інше нерухоме житлове майно: домоволодіння по АДРЕСА_2 , тому на зазначене майно як предмет іпотеки не розповсюджується мораторій, встановлений пунктом 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано справу з суду першої інстанції. У серпні 2019 року справа № 686/24202/16-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції задоволено, зупинено виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження. 05 лютого 2020 року справа № 686/24202/16-ц передана судді-доповідачу Дундар І. О. Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів. Судом встановлено, що 28 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») укладено кредитний договір № 03-2/6541-К, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 120 000 доларів США на строк до 27 лютого 2017 року зі сплатою відсотків за користування в розмірі 13,7 % річних. ОСОБА_1 зобов`язалася повернути банку кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно умов договору. 04 червня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 03-2/6541-К від 28 лютого 2008 року, якою уточнено порядок погашення грошових зобов`язань позичальника перед банком та порядок зміни процентної ставки. 04 червня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди № 2 та № 3 до кредитного договору № 03-2/6541-К, якими встановлено фактичну заборгованість позичальника за кредитним договором та визначено порядок погашення строкової та простроченої заборгованості, порядок нарахування пені, підвищеної процентної ставки, розміру плати за користування кредитом, погоджено кінцеву дату погашення за договором 01 березня 2017 року. 28 лютого 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 03-2/6541-З, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Нагорною Т. В. (далі - договір іпотеки). В забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку банку двоповерховий п`ятикімнатний житловий будинок, загальною площею 157,5 кв. м., в тому числі, житловою площею 84,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Виконавчим комітетом Лісовогринівецької сільської ради народних депутатів Хмельницької області № 27 від 30 січня 2001 року; земельну ділянку, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 6825083600:01:003:1047; земельну ділянку, цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,1334 га, кадастровий номер 6825083600:01:003:1047, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХМ №036832, виданого Лісовогринівецькою сільською радою народних депутатів Хмельницької області 29 червня 1999 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 грудня 1998 року. В зв`язку з внесенням змін до кредитного договору, 04 червня 2009 року укладено між сторонами договір про внесення змін до договору іпотеки. Згідно з п 4.1 договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на нього. Станом на 08 травня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 50 829,47 доларів США, з яких: 45 176,95 доларів США - заборгованість по кредиту, 3753,07 доларів США - заборгованість по відсотках, 1899,45 доларів США - прострочені відсотки. 13 травня 2016 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Універсал» заборгованість за кредитним договором № 03-2/6541-К від 28 лютого 2007 року в сумі 45 671 доларів США, яка складається з: 42573,60 доларів США - заборгованості за кредитом, 2602,33 доларів США - нарахованих відсотків, 495,07 доларів США - підвищених відсотків; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Універсал» заборгованість за кредитним договором № 03-2/6541-К від 28 лютого 2007 року в сумі 5158,47 доларів США, яка складається з: 2 603,35 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 1 150,74 доларів США - заборгованості за відсотками та 1 404,38 доларів США - підвищених відсотків, яке не виконано. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Отже, вирішуючи категорію справ за позовами в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, залежно від моменту виникнення спірних правовідносин), судам необхідно в кожному конкретному випадку: перевіряти наявність на момент укладення оспорюваного договору в дитини права користування житловим приміщенням, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (наприклад, довідці про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) або на законі (на підставі статті 29 ЦК України); за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з`ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло - предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів; з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки. У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15 зроблено висновок, що правочин, що вчинений стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16 зроблено висновок, що при вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти наявність в дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; 2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; 3) з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки. Отже, встановивши відсутність у ОСОБА_1 повноважень пред`являти позов в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (сина позивача, який на час подачі позову є повнолітнім) та відсутність порушення правОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладенням договору іпотеки 28 лютого 2007 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову. Доводи касаційної скарги про те, що банком не застосовано обов`язковий позасудовий спосіб захисту, тому права банку не порушені - безпідставні. Пунктом 4.1 договору іпотеки визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцями кредитного договору та/або даного договору, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом пункту 4.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зроблено висновок, що «частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили». У пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц (провадження 14-111цс19) вказано, що «мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того що договір купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземні валюті у період дії Закону № 1304-VII, тому дії банку з відчуження без згоди власника предмета іпотеки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України. Позивач постійно проживає у спірному будинку, загальна площа якого не перевищує 250 кв. м, іншого нерухомого майна у власності позивача немає, згоди на відчуження спірного майна він не надавав». Отже, встановивши, що майновому поручителю належить інше нерухоме житлове майно - домоволодіння по АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується до спірних правовідносин. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене судове рішення апеляційного суду залишити без змін. Оскільки скарга залишається без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року зупинено виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження. З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, колегія суддів поновлює виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року. Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 рокузалишити без змін. Поновити виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий І. О. Дундар Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук