Постанова 4803 № 2-407/10/0408

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/694/21 Справа № 2-407/10/0408 Суддя у 1-й інстанції - Деркач Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 2-407/10/0408 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Гортехмашобладнання», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Фустіченко Анна Вікторівна, на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року, яке ухвалено суддею Деркач Н.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), - В С Т А Н О В И В: У липні 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі ПАТ «УкрСсиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Гортехмашобладнання» (надалі ПП «Гортехмашобладнання») про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого йому було надано кредит в розмірі 300 000,00 грн. під 17,5% річних із строком повернення кредиту не пізніше 22.06.2012 року. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань, які виникають з кредитного договору, 25.06.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами ОСОБА_2 , ПП «Гортехмашобладнання», ОСОБА_3 , з кожним окремо, було укладено договори поруки, згідно умов яких вони поручилися перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору, як ті що існують у даний час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Згідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язався перед позивачем повернути суму кредиту та суму нарахованих відсотків, відшкодовувати можливі збитки, за сплату пені й інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором. У зв`язку з невиконанням умов договору, на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем була направлена вимога про негайне погашення заборгованості, яка була отримана відповідачем ОСОБА_1 через поштове відділення, однак до теперішнього часу зазначені вимоги позивача відповідачем не виконані. Таким чином, за кредитним договором строк погашення кредиту в повному обсязі настав 30.06. 2009 року. Загальна сума заборгованості з урахуванням відсотків та пені за кредитним договором від 25.06.2007 року, яку слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку, яка, станом на 03.07.2009 року, становить 233 229, 08 грн. і складається з : 211 709,77 грн. - сума непогашеного кредиту; 20 236,68 грн. - сума заборгованості по простроченим % за користуванням кредитом; сума пені в розмірі 704 грн. 87 коп. та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по % за користування кредитом - 577 грн. 76 коп. 27 жовтня 2009 року за рішенням Загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», у зв`язку з приведенням діяльності Банку у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства», Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (скорочене найменування - АТ «УкрСиббанк»), яке виступає правонаступником по всіх справах та зобов`язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк». Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Гортехмашобладнання» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту у розмірі 233 229,08 грн. та судові витрати по справі. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. ПП «Гортехмашобладнання» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту у розмірі 233 229,08 грн. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1700 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 252 гривни. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року відхилено апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник ОСОБА_4 , та залишено рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року замінено стягувача під час виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31.05.2010 року по справі №2-407/10/0408, з ПАТ УкрСиббанк на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» у зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» прав кредитора відповідно до договору факторингу від 17.11.2016 року за №46. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Фустіченко А.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврахування судом того, що договори поруки є припиненими у зв`язку з тим, що після допущення прострочення внесення чергової щомісячної оплати в рахунок погашення кредиту в 2009 році, Банк не пред`являв вимоги до поручителів в межах шестимісячного строку, а фактично звернувся лише з позовом до суду, тоді як поручитель ОСОБА_2 не знав та не міг знати про порушення позичальником умов кредитного договору. При цьому, відповідач в апеляційній скарзі посилається на останню судову практику в аналогічних справах, зокрема, на постанови Верховного Суду, ухвалені впродовж 2019-2020 років, здійснюючи цитування судових рішень де суди дійшли висновку, що: збільшення розміру відповідальності поручителя кредитора, без згоди поручителя, тягне за собою припинення поруки; умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, а тому має застосовуватись припис ч. 4 ст. 559 ЦК України; спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника й кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх; ефективним судовим захистом прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду спору в межах однієї справи одним судом, а тому спір в цілому слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Фустіченко А.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що, відповідно до Договору про надання споживчого кредиту № 1117471900, укладеного 25 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит в сумі 300 000,00 (триста тисяч) грн. під 17,5 % річних зі строком повернення кредиту не пізніше 22.06.2018 року (т. 1 а.с. 4-6). З метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань, які виникають з вищезазначеного кредитного договору, між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами ОСОБА_2 , Приватним підприємством «Гортехмашобладнання», ОСОБА_3 , з кожним окремо, були укладені договори поруки за №№ 1174719000П/1; 11174719000П/2; 11174719000П/3, згідно умов якого відповідачі поручились перед позивачем АКІБ «»УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору, як ті, що існують у даний час, так і тих котрі можуть виникнути у майбутньому (т. 1 а.с. 9,10, 11). Згідно розділу 5 кредитного договору та у відповідності до ст..ст. 525, 611 ЦК України сторони за кредитним договором погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2 кредитного договору. У зв`язку з виникненням боргу та зазначеними в кредитному договорі розділами 5 та 11, позивачем 21.05.2009 року на адресу відповідача ОСОБА_1 була надіслана вимога про негайне погашення заборгованості, яку він отримав 28.05.2009 року (т. 1 а.с. 15). Відповідно до Розділу 2 Договорів поруки за кредитним договором від 25 червня 2007 року, на адресу відповідачів ОСОБА_2 , приватного підприємства «Гортехмашобладнання», ОСОБА_3 позивачем була надіслана поштовим повідомленням вимога про негайне погашення заборгованості, яку вищезазначені відповідачі отримали своєчасно, що підтверджується особистими підписами на поштовому повідомлені про вручення (т. 1 а.с. 14,17, 18 зв.). Зазначені вимоги відповідачами не виконані. Згідно розрахунка позивача, заборгованість за кредитом, станом на 03.07.2009 року, складає 233 229,08 грн. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 1117471900 від 25 червня 2007 року з позичальника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальником ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права банку, у зв`язку з цим, вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором достроково. При цьому, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов вищезазначених договорів у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки Банком підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Право банку достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачено Розділом 6 Кредитного договору. Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти т а інші обумовлені договором платежі. У зв`язку з порушенням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки, банк, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, пред`явивши позов до суду. Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов`язаних із ним платежів, кредитор ПАТ «УкрСиббанк» змінив строк виконання основного зобов`язання, який вважається таким, що настав для позичальника ОСОБА_1 , що зумовило для нього виникнення обов`язку в цей строк повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача суми заборгованості у розмірі 233 229,08 грн. При цьому, колегією суддів перевірено висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами Договору про надання споживчого кредиту № 1117471900 від 25 червня 2007 року, який підписано сторонами та який є чинним, та розмір заборгованості не спростовано відповідачами, як і не надано власного розрахунку заборгованості. Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань, які виникають з вищезазначеного кредитного договору, між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами ОСОБА_2 , Приватним підприємством «Гортехмашобладнання», ОСОБА_3 , з кожним окремо, були укладені договори поруки за №№ 1174719000П/1; 11174719000П/2; 11174719000П/3, згідно умов якого відповідачі поручились перед позивачем АКІБ «»УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору, як ті, що існують у даний час, так і тих котрі можуть виникнути у майбутньому (т. 1 а.с. 9,10, 11). Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов`язок відповідачів ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Гортехмашобладнання», ОСОБА_3 , як солідарних боржників з позичальником, нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту достроково. При перевірці доводів апеляційної скарги щодо припинення поруки відповідача ОСОБА_2 , колегією суддів встановлено наступне. Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст. 553,554 ЦК України). Відповідно до пункту 3.1. Договору поруки, порука діє до повного припинення всіх зобов`язань Боржника за основним договором (т. 1 а.с. 9). Оскільки, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 3.1.) про його дію до повного припинення всіх зобов`язань Боржника за основним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що порука припиняється після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст. 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч.4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців (або протягом строку встановленому у договорі поруки, тобто протягом одного року) від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов`язання має бути пред`явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред`явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Як вбачається з матеріалів справи, пред`явивши 21 травня 2009 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту (тридцять днів). Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання є підставою для припинення обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. Таким чином, у позивача існувало право звернутися до суду з позовом до поручителя протягом шести місяців з моменту спливу 30-денного строку пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання, рахуючи з дня направлення вимоги 21 травня 2009 року, тобто по 20 грудня 2009 року включно. З позовом до боржника і поручителів позивач звернувся до суду у липні 2009 року (т. 1 а.с. 1), тобто в межах строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки. Разом з тим, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов висновку, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов договору у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Гортехмашобладнання», ОСОБА_3 відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Так, дійсно, правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов`язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителя відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою. Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов`язання, але в цьому випадку ч.3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов`язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором. Отже, стягуючи з відповідачів ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Гортехмашобладнання», ОСОБА_3 , як поручителів, в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку ч.3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено три окремі договори поруки. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано матеріальний закон, який не поширюється на дані правовідносини, у зв`язку з чим рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України. Згідно статті 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Оскільки, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року відхилено апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник ОСОБА_4 , та залишено без змін рішення суду Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року, колегія суддів, на підставі ст. 370 ЦПК України, також скасовує ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Українська факторингова компанія», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Гортехмашобладнання» про солідарне стягнення боргу за кредитним договором та судових витрат, з ухваленням в цій частині нового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Фустіченко Анна Вікторівна - задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»,правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Гортехмашобладнання» про солідарне стягнення боргу за кредитним договором та судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Гортехмашобладнання» про солідарне стягнення боргу за кредитним договором та судових витрат - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , солідарно з ОСОБА_3 та солідарно з Приватним підприємством «Гортехмашобладнання» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»,правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», заборгованість по кредиту у розмірі 233 229 (двісті тридцять три тисячі двісті двадцять дев`ять) гривень 08 (вісім) копійок. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Гортехмашобладнання» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»,правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1700,00 гривень та витрати з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 252,00 гривни, а всього 1 952 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок в рівних частинах, тобто по 488 (чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 (нуль) копійок з кожного. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 04 березня 2021 року. Головуючий: Судді: