Постанова Харківський апеляційний суд № 628/1150/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 23 квітня 2021 року м. Харків Справа № 628/1150/20 Провадження № 22-ц/818/1916/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В., Учасники справи: позивач: Кредитна спілка «Надія» відповідач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за позовом Кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2020 року, ухвалене суддею Гетьман Л.В., - В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року Кредитна спілка «Надія» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позову зазначає, що 30 серпня 2010 року між Кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №3970, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 7 200грн., зі сплатою 60% річних строком до 30 серпня 2011 року. З метою забезпечення взятих ОСОБА_1 на себе зобов`язань за кредитним договором, 30 серпня 2010 року між Кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого остання зобов`язалася відповідати перед Кредитною спілкою «Надія» за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором. Кредитна спілка виконала взяті на себе зобов`язання надавши позичальнику кредит в обумовленому договором розмірі. Натомість позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконуавав, у зв`язку з чим за ним станом на 20 травня 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 25 195,05грн., яка складається з: 4 241грн. - основана сума боргу (тіло кредиту); 20 954,05грн. - відсотки за користування кредитом, яку кредитна спілка просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь. Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2020 року позов КС «Надія» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Надія» заборгованість за договором кредиту №3970 від 30 серпня 2010 року за період з 30 серпня 2010 року по 20 травня 2020 року в розмірі 25195,05грн. та судовий збір у розмірі 2102грн. Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду в частині задоволених позовних вимог до неї скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду грунтуються на припущеннях про те, що вона була обізнана про усі умови договору кредиту. Вона не давала своєї згоди на договірне застосування строку позовної давності у збільшеному розмірі 10 років. Також, зазначила, що договір поруки припинив свою дію оскільки кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов`язання, а саме 30 серпня 2011 року, не пред`явив до неї вимоги. Крім того, звернула увагу на те, що позивачем були нараховані відсотки за користування кредитом після закінчення строку дії договору. У відзиві на апеляційну скаргу КС «Надія» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 січня 2021 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 , тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 25195,05грн. суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позичальник ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за договором кредиту, а поручитель ОСОБА_2 в повному обсязі відповідає за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором, то вказана сума підлягає стягненню з них на користь позивача в солідарному порядку. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 серпня 2010 року між Кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №3970, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 7 200грн., зі сплатою 60% річних строком до 30 серпня 2011 року. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язання належним чином не виконав, в зв`язку з чим станом на 20 травня 2020 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 25 195,05грн., яка складається з: 4 241грн. - основана сума боргу (тіло кредиту); 20 954,05грн. - відсотки за користування кредитом. Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті) Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом. Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаними кредитними договорами, 30 серпня 2010 року між Кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого остання зобов`язалася відповідати перед Кредитною спілкою «Надія» за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором. Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Відповідно до ч.ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Так, згідно з ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настанні строку виконання основаного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Виконання сторонами зобов`язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов`язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору. Відповідно до п.2 договору поруки поручитель бере на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 (боржника), що випливають із договору кредита №3970- від 30 серпня 2010 року на суму 7 200грн. та суму відсотків за користування кредитом між кредитором та боржником. Згідно п.3.1, 3.2 договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно договору кредита. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов`язаннях боржника в повному обсязі, тобто: повернення кредита, виплату відсотків за користування ним, сплату додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов договору кредита. Пунктом 1.4 договору кредиту №3970- передбачено, що позичальник зобов`язується сплачувати платежі в рахунок погашення кредитного зобов`язання 30 числа щомісяя протягом строку чинності договору на умовах, в порядку, передбаченому Графіком згідно з п.3.2. Згідно п.3.2 договору кредиту №3970- дата остаточного повернення кредиту - 30 серпня 2011 року. Отже, сторони встановили не лише строк дії кредитного договору, а й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. В разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Останній платіж по кредитному договору сплачено 07 травня 2012 року; строк дії договору - до 30 серпня 2011 року. Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором) пред`явити вимоги до поручителя. Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. При цьому зазначене положення не виключає можливості пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Разом з тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності не застосовується, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися. Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення акцесорного зобов`язання, а отже, й обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником за основним зобов`язанням. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Такі висновки узгодженні в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 490/5224/14-ц. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором. Кредитна спілка звернулася до суду з позовом лише у травні 2020 року. Враховуючи, що протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором) кредитна спілка не звернулася до суду з позовом до поручителя, колегія суддів вважає, що даний позов в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 , як солідарного боржника, задоволенню не підлягає. Що стосується клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, то колегія зазначає наступне. Згідно ч.1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, за змістом ч.1 вказаної статі позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Враховуючи те, що позовні вимоги Кредитної спілки в частині стягнення заборгованості з поручителя не знайшли свого підтвердження, тому підстави для застосування позовної давності в цій частині відсутні. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2020 року - в частині задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасувати. В задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на користь Кредитної спілки «Надія» (місцезнаходження: вул. Садова, м. Куп`янськ, Харківська область, код ЄДРПОУ 26355396) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 102грн. (дві тисячі сто дві гривні 00коп.). Стягнути з Кредитної спілки «Надія» (місцезнаходження: вул. Садова, м. Куп`янськ, Харківська область, код ЄДРПОУ 26355396) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153грн. (три тисячі сто п`ятдесят три гривні 00коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова