Постанова 4824 № 756/13622/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Київ справа №756/13622/17 провадження № 22-ц/824/1534/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Музичко С.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року /суддя Майбоженко А.М./ у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління в місті Києві про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернулась з вимогами до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві про стягнення коштів у сумі 17 500,80 грн. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено./а.с. 135-140/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що на підтвердження вартості автомобіля, у матеріалах виконавчого провадження наявний висновок експерта про вартість вилученого у розмірі 35001, 59 грн, 1/2 частки якого належить їй на праві власності. Наголошувала, що відповідач протягом 9 років користується її майном - вилученим та арештованим автомобілем. Вказувала,що зверталась до виконавчої служби щодо вжиття заходів на відновлення володіння та розпорядження майном, або на компенсацію його вартості, жодних дій не вчинено. Наголошувала на нормах СК України та ЦК України щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу та компенсації частки співвласникові. Наголошувала і на процесуальних порушення щодо тривалості розгляду справи, не отриманням судом за клопотанням матеріалів виконавчого провадження і незастосування у зв`язку з цим заходів процесуального впливу. Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління в місті Києві з відзивом на апеляційну скаргу не звертався. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що в період з листопада 1989 року до лютого 2008 року позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого ними придбаний автомобіль марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який було зареєстровано на ОСОБА_1 . Вказані обставини встановлені в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 28.04.2011 та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.11.2011, та, згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Крім того встановлено, що у провадженні Оболонського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві на примусовому виконанні знаходяться виконавчі листи № 2-2873 від 18.08.2003 та № 2-339/6 від 01.07.2006, видані Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 68398,92 грн. та 34536,80 грн. відповідно. У зв`язку з цим, з метою виконання рішення суду, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.04.2011 за поданням державного виконавця визначено частку боржника ОСОБА_2 щодо автомобіля «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , яким він володів спільно з ОСОБА_1 та який є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку вказаного автомобіля. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.11.2011 ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28.04.2011 залишено без змін. Державним виконавцем Оболонського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві 15.12.2011 складено акт опису й арешту майна боржника ОСОБА_2 , згідно з яким автомобіль «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 . 07.07.2014 ОСОБА_1 зверталася до Оболонського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві з заявою, у якій просила вжити заходи щодо відновлення її прав власника автомобіля, для чого просила провести оцінку вартості авто, реалізувати його на прилюдних торгах з відшкодуванням на її користь Ѕ частки вартості автомобіля, отриманої від його продажу, або надати їй можливість викупити частку боржника ОСОБА_2 . Матеріали справи відповіді на це звернення не містять. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами 74 ЗУ «Про виконавче провадження» про те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Встановивши, що вилучення майна, частина якого належить на праві власності позивачу, передача його на відповідальне зберігання іншій особі не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з завданням майнової шкоди позивачу у розмірі половини вартості транспортного засобу, дії державного виконавця вчинені в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» і не формують склад цивільного правопорушення, водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, а також на підтвердження розміру завданої шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги, щодо неповного дослідження матеріалів справи - прийняття рішення за відсутності виконавчого провадження, посилання на норми СК України щодо спільного майна подружжя та норми ЦК України щодо частки співвласника, колегією суддів апеляційного суду не приймаються до уваги, з огляду на таке. Звертаючись з позовом до суду, позивач просить стягнути з Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві, свої вимоги обґрунтовує ст.ст. 60, 63, 68 СК України, ст.ст. 357, 361, 364, 372 ЦК України. Вказані норми статей регулюють зовсім інші правовідносини і не передбачають стягнення з виконавчої служби вартості майна у виконавчому провадженні. Доводи апеляційної скарги щодо тривалості розгляду справи, спростовуються матеріалами справи. Після повернення позову та оскарження, справа 12.09.2018 р. прийнята у провадження, після повторного автоматизованого розподілу від 27.08.2019 р., розгляд справи відкладався також і у зв`язку з клопотанням сторони позивача /а.с. 105, 116, 120/. Щодо витребування матеріалів виконавчого провадження, відповідно до протоколу судового засідання від 13.10.2020 р., представник позивача відмовився від витребування доказів /а.с. 131/, зауважень про невідповідність протоколу обставинам справи сторона позивача не подавала, тому у колегії суддів апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції не у повному обсязі досліджено обставини справи. Окрім того, колегія суддів апеляційного суду наголошує, що відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Матеріали справи містять лише звернення позивача до виконавчої служби датоване 07.07.2014 р. з заявою про порушення її права на розпоряджання власністю. Жодних звернень на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, звернень зі скаргою на бездіяльність виконавчих органів, матеріали справи не містять. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року - залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: