Постанова Київський апеляційний суд № 756/7511/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2024 року м. Київ Унікальний номер справи №756/7511/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/2423/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач Гуль В.В., судді Мельник Я.С., Матвієнко Ю.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2020 року у розмірі 46507 грн. 89 коп. станом на 29.04.2020 року та судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 28.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 28.12.2010 року. При цьому, відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, що підтверджується копією паспорту споживчого кредиту. Також, 28.12.2010 року відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", в якій власним підписом підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів він ознайомлений. У зв`язку з зазначеним, банком на підставі на Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну карту. В подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 19 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Разом з тим, позивач вказував, що незважаючи на повне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач своєчасно не сплачував кошти на погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 29.04.2020 року за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 46 507 грн. 89 коп., з яких: 32297 грн. 23 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, у тому числі 20 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 32 277 грн. 23 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 519 грн. 81 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 2 190 грн. 85 коп. - штраф (процентна частина). Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2010 року у розмірі 32 297 грн. 23 коп. та понесені витрати за сплату судового збору у розмірі 1 459 грн. 73 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені, відсотків та штрафів. Разом з тим, встановивши, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти останнім повернуто не було, суд першої інстанції дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за поточним тілом кредиту у розмірі 20 грн. 00 коп. та заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 32 277 грн. 23 коп., а всього 32 297 грн. 23 коп. Не погодившись з вказаним заочним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати заочне рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та штрафами та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 11519 грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 3 153 грн. 00 коп. В іншій частині рішення залишено без змін. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підписуючи довідку про умови кредитування за кредитною карткою "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" сторонами було погоджено усі істотні умови кредитування. Разом з тим, встановивши, що позивачем до тіла кредиту зараховувалася нарахована та непогашена пеня за несвоєчасність сплати боргу, що виключає можливість перевірити заявлену до стягнення суму пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 500 грн. 00 коп. - фіксована частина штрафу, 2 190 грн. 85 коп. - процентна складова штрафу задоволенню не підлягають (а.с. 114-118). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням викладених обставин. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що позивач в односторонньому порядку змінив договірні умови і самостійно збільшив процентну ставку до 30 %. При цьому, вказує, що у розрахунку заборгованості, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, не враховано тих платежів, які були зроблені відповідачем для погашення заборгованості у період з 06.02.2020 року по 02.12.2020 року на загальну суму 4 200 грн. 00 коп. Крім того, станом на березень 2023 року відповідачем було сплачено всього 14393 грн. 00 коп. на погашення заборгованості (а.с. 176-180). У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Отже, з огляду вищенаведені положення законодавства, рішення суду першої інстанції, що оскаржено відповідачем після закінчення апеляційного розгляду справи відповідачем, який не був присутнім під час апеляційного розгляду справи, переглядається в межах доводів апеляційної скарги відповідача, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою позивача. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2010 року відповідач ОСОБА_1 подав позивачу АТ КБ «Приватбанк» Анкету-заяву за встановленою банком формою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У тексті формуляру Анкети-заяви, підписаної відповідачем та представником банку, містяться відомості про те, що клієнт погодився з тим, що дана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають Договір про надання банківських послуг. Також, заява містить застереження, що клієнт ознайомився і згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua/terms/, пам`яткою клієнта, тарифами та отримав їх примірник у письмовому вигляді. У Довідці про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" від 28.12.2010 року визначено наступні умови кредитування: базова процентна ставка в місяць - 2,5 %; розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75 % тощо. З копії довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 28.12.2010 року відповідачу встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 2 000 грн. 00 коп., в подальшому сума кредитного ліміту змінювалася і максимально була встановлена у розмірі 19 000 грн. 00 коп., а з 31.01.2019 року кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн. Згідно з копією довідки доданої до позову, відповідачу видавалися кредитні картки, зокрема остання була видана 21.10.2017 року зі строком дії до 07/21. Випискою за договором по картковим рахункам відповідача у взаємозв`язку з іншими відомостями, наданими позивачем, підтверджується, що відповідач користувалася банківськими картками, що видавалися йому, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу у споживчих цілях шляхом здійснення покупок, переказів, зняття готівки тощо. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що, незважаючи на повне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач своєчасно не сплачував кошти на погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 29.04.2020 року за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 46 507 грн. 89 коп., з яких: 32 297 грн. 23 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, в тому числі 20 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 32 277 грн. 23 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту: 11 519 грн. 81 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 2 190 грн. 85 коп. - штраф (процентна складова). При цьому, на підтвердження пред'явлених до відповідача позовних вимог, позивачем, окрім вищезазначених доказів, було додано до матеріалів справи розрахунок заборгованості та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частинами першою та третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Разом з тим, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Як вбачається, Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови. Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи підтвердження, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг були узгодженні з відповідачем, він ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту щодо встановлених тарифів, Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У свою чергу, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, останній не заперечує наявності договірних відносин з позивачем та заборгованості за наданим кредитом, проте, заперечує щодо розміру заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення. На підтвердження своїх доводів позивач, серед іншого, посилається на те, що у розрахунку заборгованості, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, не враховано тих платежів, які були зроблені відповідачем для погашення заборгованості у період з 06.02.2020 року по 02.12.2020 року на загальну суму 4 200 грн. 00 коп. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи апелянта безпідставними, адже, як вбачається з наданих відповідачем квитанції про сплату боргу у період з травня по грудень 2020 року, останні не містять даних про призначення платежу, що, у свою чергу, унеможливлює встановлення того, що внесені відповідачем кошти були спрямовані на погашення заборгованості до 29.04.2020 року. Внесені відповідачем кошти у лютому та березні 2020 року було враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості станом на 29.04.2020 року (а.с. 19). Доводи позивача про одностороннє збільшення позивачем процентної ставки до 30 % річних також є безпідставними, оскільки, як вбачається з довідки про умови кредитування за кредитною картою "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", підписаної відповідачем, сторонами було погоджено процентну ставку у розмірі 30 % річних. З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: