Постанова 4811 № 607/2173/20

Справа № 607/2173/20 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"як П.В. Провадження № 22-ц/811/2845/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м.Львів Справа № 607/2173/20 Провадження № 22-ц/811/2845/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приколоти Т.І., суддів Крайник Н.П., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Золочеві 7 вересня 2020 року у складі судді Пилип`яка П.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,- встановив: 4 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 3 вересня 2016 року він надав у позику відповідачу кошти в сумі 100 000 грн. Кошти ОСОБА_1 зобов`язався повернути до 1 лютого 2017 року, що підтверджується борговою розпискою від 3 вересня 2016 року. Вказує, що відповідач свого зобов`язання не виконав. Просить позов задовольнити. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000 грн. боргу за договором позики. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що розписка написана не за наслідками отримання грошей в позику. Вказує, що він працював у позивача в магазині по продажу техніки та мобільних аксесуарів «Ріко» майстром по ремонту техніки, без оформлення трудових відносин. Стверджує, що з магазину пропадав товар, у викраденні якого позивач звинувачував його (відповідача). Зазначає, що розписку він написана під впливом психологічного насильства. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Встановлено, що 3 вересня 2016 року між сторонами укладено договір позики, за яким позивач надав відповідачу позику в сумі 100 000 грн. з умовою повернути таку до 1 лютого 2017 року. Це підтверджується розпискою від 3 вересня 2019 року. Факт передачі коштів підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до вимог ст.ст. 204, 205 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Відтак, недодержання форми правочину тягне за собою недійсність правочину лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недійсність договору позики у зв`язку з недодержанням письмової форми законом не встановлена, а тому зобов`язання, які виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Договір позики є реальним, одностороннім, оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Згідно із ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до п.1 ст.1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно із ст. 610 ЦПК України порушенням зобов`язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини позики. Позивач (позикодавець) передав грошові кошти в розмірі 100 000 грн. відповідачеві (позичальникові), який зобов`язався їх повернути до визначеної сторонами дати (1 лютого 2017 року). Про ці обставини відповідач зазначив в тексті розписки, яку написав власноручно. Докази, що така розписка надана і написана під тиском або за інших обставин, а також звернення з цього приводу до компетентних органів відсутні. З урахуванням встановленого, апеляційний суд прийшов до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено і підписано 4 березня 2020 року. Головуючий Судді