Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3684/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3684/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 04 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення страхового стажу ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання на підготовчих курсах Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства з 15.01.1988 по 31.08.1988 та роботи на посаді техніка науково - дослідного центру "Потенціал" Українського інституту інженерів водного господарства з 11.03.1991 по 24.02.1993 та провести відповідний перерахунок пенсії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2020 позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді техніка науково - дослідного центру "Потенціал" Українського інституту інженерів водного господарства з 11.03.1991 по 24.02.1993; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді техніка науково - дослідного центру "Потенціал" Українського інституту інженерів водного господарства з 11.03.1991 по 24.02.1993 та перерахувати розмір пенсії з урахуванням цього стажу, з дня її призначення; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції проігноровано та не надано правової оцінки тому факту, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням Інструкції, а саме наказ №10 від 11.03.1991 про прийняття на посаду техніка (запис №14) внесений в трудову книжку іншим чорнилом. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 21.05.2018 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як особа з інвалідністю ІІ групи від загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності, обчислену згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом від 21.02.2020 №598-457/П-02/8-2200/20 відповідач повідомив позивачу, що страховий стаж становить 42 роки 9 днів, в тому числі напрацьований страховий стаж - 32 роки 11 місяців 1 день (враховано по 30.06.2018) та додатковий стаж - 9 років 1 місяць 8 днів, коефіцієнт страхового стажу складає - 0,42000. До страхового стажу не зараховано період роботи з 11.03.1991 по 24.02.1993 у науково - дослідному центрі "Потенціал" Українського інституту інженерів водного господарства у зв`язку із некоректним записом наказу про прийняття на посаду техніка в трудовій книжці (дописано іншим чорнилом). Крім того, період перебування на денній формі навчання підготовчого відділення Українського інституту інженерів водного господарства з 15.01.1988 по 01.09.1988 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня дата закінчення підготовчих курсів. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач у спірний період навчався на підготовчих курсах, відповідачем в даному випадку правомірно відмовлено у зарахуванні періоду навчання з 15.01.1988 по 31.08.1988. Щодо періоду роботи на посаді техніка науково - дослідного центру "Потенціал" Українського інституту інженерів водного господарства з 11.03.1991 по 24.02.1993, то суд дійшов висновку про наявність підстав для його зарахування, оскільки обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Як передбачено ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Як вбачається з вимог апеляційної скарги, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зарахування позивачу до страхового стажу роботу на посаді техніка науково-дослідного центру «Потенціал» Українського інституту інженерів водного господарства. Згідно із ст. 1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно із ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (Інструкція) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Згідно із п.2.4. зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи, здійснених у відповідності до вимог Інструкція, є підтвердженням страхового стажу. Відповідно до п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно п.2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до п.2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Відповідно до п.2.10 Інструкції у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. Згідно пункту 2.19 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів. Аналогічні вимоги були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974. Як слідує з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу період його роботи на посаді техніка науково-дослідного центру «Потенціал» Українського інституту інженерів водного господарства з 11.03.1991 по 24.02.1993 у зв`язку з тим, що наказ про прийняття на посаду техніка в трудовій книжці дописаний іншим чорнилом. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, наказ про прийняття на посаду техніка в трудовій книжці дописаний іншим чорнилом не можна ототожнювати з поняттям "неправильний" або "не точний" запис відомостей в трудовій книжці про роботу особи. Суд зазначає, що обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. Таким чином, суд вважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а саме керівника, або уповноваженого ним органу, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення, а тому не може впливати на її особисті права та обов`язки. Колегія суддів вважає, що наявна у матеріалах справа копія трудової книжки позивача не підтверджує посилань відповідача на те, що наказ про прийом на роботу з 11.03.1991 в науково-дослідний центр «Потенціал» Українського інституту інженерів водного господарства внесений в трудову книжку іншим чорнилом, ніж передбачено п.2.4 Інструкції. При цьому, вчинення вказаного запису іншим чорнилом об`єктивно не позбавляє можливості встановити його зміст, а тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 11.03.1991 по 24.02.1993 у науково-дослідному центрі «Потенціал» Українського інституту інженерів водного господарства виключно на цій підставі є проявом надмірного формалізму. Доводи апелянта про те, що інших документів, які б підтверджували спірний період роботи в науково-дослідницькому центрі «Потенціал» Українського інтитуту інженерів водного господарства позивачем не надано колегія суддів відхиляє, оскільки додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У випадку ж позивача необхідні записи в трудовій книжці наявні. Судом пвстановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 чітко вказано, що з 11.03.1991 він працював на посаді техніка в науково-дослідному центрі "потенціал" Українського інтитуту інженерів водного госпдраства. Про даний період роботи свідчить запис у трудовій книжці №14. В подальшому, 25.02.1993 позивач переведений на посаду слюсаря 2 розряду виробничого відділу. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді техніка науково - дослідного центру "Потенціал" Українського інституту інженерів водного господарства з 11.03.1991 по 24.02.1993 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді техніка науково - дослідного центру "Потенціал" Українського інституту інженерів водного господарства з 11.03.1991 по 24.02.1993 та перерахувати розмір пенсії з урахуванням цього стажу, з дня її призначення. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Також, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, в межах відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції (в межах даних правовідносин). Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновки про задоволення позову на основі цих обставин. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову в частині. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.