Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1151/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1151/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 30 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів навчання у Горлівському машинобудівному технікумі з 01.09.1972 по 02.09.1974 та з 11.02.1975 по 01.03.1976; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання у Горлівському машинобудівному технікумі з 01.09.1972 по 02.09.1974 та з 11.02.1975 по 01.03.1976, а також здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 04.11.2016 з урахуванням виплачених сум; - в решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції проігноровано, що час навчання у навчальних закладах враховується до страхового стажу згідно записів трудової книжки за умови, що такий запис містить інформацію про найменування навчального закладу, початок та кінець навчання в ньому та вказано підставу його внесення (накази на зарахування та відрахування з навчального закладу, диплом навчального закладу з зазначенням його серії, номеру та дати видачі). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до п.3 чт.1 ст.311 КАС України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, з 04.11.2016 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Загальний стаж 37 років 9 місяців 19 днів (арк. спр. 36). Зокрема, до страхового стажу зараховано період роботи з 03.09.1974 по 10.02.1975 на Харківському заводі "Поршень", при цьому не враховано період навчання в Горлівському машинобудівному технікумі з 01.09.1972 по 02.09.1974 та з 11.02.1975 по 01.03.1976. Позивач звертався до пенсійного органу з заявою щодо правильності обчислення страхового стажу, на яку відповідач листом від 17.01.2020 № С2491-0/2.26.04 повідомив, що трудова книжка містить запис про те, що з 01.09.1972 по 01.03.1976 ОСОБА_1 навчався в Горлівському машинобудівному технікумі. Однак, в даному записі не зазначено підстави його внесення та не вказано прізвище уповноваженої особи, яка вносила цей запис, як це передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок па підприємствах, в установах і організаціях. Враховуючи зазначене, підстави для врахування зазначеного періоду до страхового стажу згідно запису в трудовій книжці відсутні (арк. спр. 34). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу спірного періоду, позивач звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а відповідач не довів, що не порушив закону при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 04.11.2016, а саме не зараховуючи до страхового стажу позивача періодів навчання у Горлівському машинобудівному технікумі з 01.09.1972 по 02.09.1974 та з 11.02.1975 по 01.03.1976. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом. Відповідно до п «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до пункту «е» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти. На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок). Підпунктом «і» п. 109 цього Порядку визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Збройних сил СРСР. Таким чином, враховуючи те, що період навчання у навчальному закладі не переривав трудового стажу, то данний період підлягає зарахуванню до страхового стажу. Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача містить запис про те, що з 01.09.1972 по 01.03.1976 ОСОБА_1 навчався в Горлівському машинобудівному технікумі. Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора. Однак, апелянт зазначає про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу, оскільки в даному записі не зазначено підставу його внесення (накази на зарахування та відрахування з навчального закладу, диплом навчального закладу з зазначенням його серії, номеру та дати видачі) та не вказано прізвище уповноваженої особи, яка вносила цей запис. Колегія суддів не погоджується із такими доводами, оскільки вказана трудова книжка містить запис, яким стверджено навчання у Горлівському машинобудівному технікумі в період з 01.09.1972 по 01.03.1976, який завірений чітким відтиском печатки вказаного технікуму та не містить ні виправлень, ні інших помарок, які б давали підстави сумніву у його правдивості. При цьому, не зазначення в графі "На підставі чого внесено запис" номеру та дати наказу, не є підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці періоду навчання позивача та звужує його законне право на зарахування вказаного періоду до страхового стажу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18). Як правильно зазаначено судом першої інстанції, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що неподання уточнюючої довідки не може бути підставою для відмови у зарахуванні до трудового стажу періоду навчання позивача у Горлівському машинобудівельному технікумі. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів навчання у Горлівському машинобудівному технікумі з 01.09.1972 по 02.09.1974 та з 11.02.1975 по 01.03.1976 і зобов`язання зарахувати такий. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.