Постанова 4855 № 640/8281/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8281/20 Головуючий у 1 інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Оксененка О.М. Черпіцької Л.Т. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві, Заступника начальника відділу надання адміністративних послуг та інших послуг ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві Сухачова Дениса Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» (далі - ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Заступника начальника відділу надання адміністративних послуг та інших послуг ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві Сухачова Дениса Олександровича, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати підписаний Сухачовим Денисом Олександровичем на бланку Головного управління ДПС у м. Києві лист (рішення) від 05.09.2019 р. вих. № 2127/10/26-15-55-05; - визнати з 10.09.2019 року незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць серпень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД»; - зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць серпень 2019 року з додатками та доповненням до неї ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД»; - визнати незаконними дії заступника начальника ДПІ - начальника відділу надання адміністративних та інших послуг ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві Сухачова Дениса Олександровича, які полягають у підписанні ним листа на бланку Головного управління ДПС у м. Києві від 05.09.2019 р. вих. № 2127/10/26-15-55-05. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення, оформлене листом Головного управління ДПС у м. Києві від 05.09.2019 вих. № 2127/10/26-15-55-05. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві прийняти рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2019 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД». У задоволенні в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що подача ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2019 року є обов`язковою в електронному вигляді, а тому, подача позивачем такої декларації на паперових носіях є порушенням вимог абз. 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України. 15 лютого 2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД», як юридична особа, зареєстроване 06.06.2005 року (номер запису: 1 070 102 0000 009384), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33546858). З 13.06.2005 року зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100342672). У червні 2016 року ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД» дізналося, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняла рішення від 25 травня 2016 року № 482/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника ПДВ щодо ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД», як наслідок, позивач оскаржив це рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 826/15293/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денисової Людмили Леонтіївни, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.05.2016 р. № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД». 05 вересня 2019 року ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД», в особі директора Товариства, подало у паперовій формі до територіального органу ДФС України, у якому перебуває на податковому обліку, як платник податку, а саме, до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період серпень 2019 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 (вих. № 130), у яких задекларував 3 024 834 гривень від`ємного значення сум ПДВ. У свою чергу, Головним управлінням ДФС у місті Києві листом від 05.09.2019 року № 2127/10/26-15-55-05 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ- ЛТД» про відмову в прийнятті податкової звітності та зазначено, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Кодексу) податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2019 року, яка була надана 05.09.2019 року, вважається неподаною, у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи, як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації. Також, наголошено на тому, що свідоцтво платника ПДВ позивача за ІПН 335468526557 анульоване 25.05.2016 року. Не погоджуючись із відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. У відповідності до п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. В силу п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Положеннями пункту 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку. Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПК України. За приписами п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Нормами п. 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки. У відповідності до пункту 49.4 статті 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Пунктом 49.10 статті 49 ПК України закріплено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. В силу пунктів 184.5-184.6 статті 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Положеннями пункту 184.10 статті 184 ПК України передбачено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД» було подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період серпень 2019 року разом з додатками до неї та доповненням до податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 (Т.1 а.с.126-142). Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 05 вересня 2019 року №2127/10/26-15-55-05, позивача повідомлено про відмову в прийнятті податкової звітності (Т. 1 а.с. 44) У вищевказаному листі контролюючим органом вказано, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Кодексу) податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2019 року, яка була надана 05.09.2019 року, вважається неподаною, у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи, як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації. Також, наголошено на тому, що свідоцтво платника ПДВ позивача за ІПН 335468526557 анульоване 25.05.2016 року. Колегія суддів зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 826/15293/16, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.05.2016 р. № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД». Відповідно до положень частини 1 статті 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Статтями 48, 49 ПК України регламентовано чіткі вимоги до податкової звітності з ПДВ та виключні підстави для відмови в її прийнятті, які, згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України, розширеному тлумаченню не підлягають, і такої підстави для відмови у прийнятті звітності з ПДВ, як відсутність у суб`єкта господарювання статусу платника ПДВ вказаними нормами не передбачено. Оскільки, судовим рішенням встановлено неправомірність анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно та протиправно було визнано неподаною податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за серпень 2019 року, у зв`язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ позивача за ІПН335468526557 . Щодо доводів апелянта про те, що подача податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2019 року є обов`язковою в електронному вигляді, а тому, подача позивачем такої декларації на паперових носіях є порушенням вимог абз. 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Як вірно вказано судом першої інстанції, у повідомленні Головного управління ДПС у м. Києві від 05 вересня 2019 року № 2127/10/26-15-55-05 не зазначено про порушення ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" щодо форми подачі декларації з ПДВ, отже, зазначена інформація у повідомленні щодо анульованого свідоцтва платника ПДВ не відповідала дійсним обставинам. Колегія суддів вважає, що оцінка питань способу і форми подання декларації є передчасною та знаходиться за межами питань, наведених у листі Головного управління ДПС у м. Києві від 05 вересня 2019 року № 2127/10/26-15-55-05. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2019 року у справі №826/5496/18. З приводу твердження апелянта про те, що підставою для відмови у прийняті податкової звітної декларації ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД» за травень 2019 слугувало не тільки те, що станом на момент подання вказаної звітності позивача було анульовано як платника ПДВ, а й те, що ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД» було подано декларацію з ПДВ за травень 2019 р. на паперових носіях, всупереч абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 ПК України, який, в свою чергу, наголошує на обов`язку платника ПДВ подавати декларації з ПДВ виключно в електронному вигляді, слід зазначити наступне. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта безпідставними, оскільки, як вбачається з листа Головного управління ДПС у м. Києві від 05 вересня 2019 року № 2127/10/26-15-55-05, єдиною підставою для відмови позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2019 року було виключно анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД». Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині та зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві прийняти рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2019 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД». Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Оксененко О.М. Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено 04.03.2021 р.