Постанова 4855 № 826/9155/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9155/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" (далі - ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, відповідач), в якому просило: - визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13 листопада 2017 року №14037/10/26-55-08-05; - зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2017 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 10 листопада 2017 року. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05 протиправно визнано неподаною податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з податку на додану вартість за жовтень 2017 року у зв`язку із порушенням пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, оскільки рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 травня 2016 року №485/26-55-12-05 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД". На переконання позивача, рішення від 25 травня 2016 року №485/26-55-12-05 станом на час прийняття рішення від 13 листопада 2017 року №14037/10/26-55-08-05 не було узгодженим та не могло мати правових наслідків у вигляді створення підстав для ДПІ ухилятись від прийняття від ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" податкових декларацій з ПДВ, адже рішення №485/26-55-12-05 оскаржується позивачем у судовому порядку. Анулювання реєстрації і анулювання свідоцтва є різними за своїми юридичними наслідками процедурами. Податкова декларація ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за жовтень 2017 року містить всі обов`язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. При цьому, відповідач безпідставно вважає, що відсутні підстави для прийняття такої декларації з огляду на пункт 49.11 статті 49 ПК України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року даний адміністративний позов залишено без задоволення. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не дотримано роз`яснень щодо подання податкової звітності платником податків, якому анульовано свідоцтво, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою. Позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, що є також підставою для визнання її неприйнятою. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТО "Нікея-ЛТД" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" як юридична особа зареєстроване 06 червня 2005 року за номером запису 1 070 102 0000 009384. З 08 червня 2005 року ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" перебуває на обліку Державної податкової інспекції як платник податку та з 13 червня 2005 року є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Позивач повідомив, що зважаючи на те, що подана засобами телекомунікаційного зв`язку податкова декларація з ПДВ за звітний період грудень 2014 року була одержана не ДПІ, а ДФС України, і електронна форма цієї податкової декларації виключала можливість декларувати від`ємне значення сум цього податку, з 10 лютого 2015 року ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" вирішило у подальшому не подавати засобами телекомунікаційного зв`язку податкову звітність з ПДВ. Рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25 червня 2016 року №485/26-55-12-05 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД". На підставі цього рішення ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" позбавлене індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість 33546852657. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/15293/16 за позовом ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" до ДФС України, ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України Денисової Л.Л., зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25 червня 2016 року №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" - скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 червня 2016 року №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД". 10 листопада 2017 року ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" у паперовій формі подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року з додатками № 2, 3, 4 та 5 та викладенням доповнень до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 ПК України у формі листа вих.№161. Листом від 13 листопада 2017 року №14037/10/26-55-08-05 «Про відмову у прийнятті» повідомлено, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 ПК України) податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, яка надана 10 листопада 2017 року, вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме відповідно до пункту 184.6 статті 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" за ІПН335468526557 анульоване 25 травня 2016 року. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до суду. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Згідно пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015 року) були внесені зміни до ПК України, зокрема п. 49.4 доповнено абз. 2 такого змісту: "Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством". Аналогічно п. 2 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 та діяв до 01 лютого 2016 року, передбачено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством Наведені норми права встановлюють інші, спеціальні вимоги, щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість, яка має бути подана виключно в електронній формі. Отже, у даному конкретному випадку норма п. 49.3 статті 49 ПК України застосуванню не підлягає, а у платника податку відповідно відсутнє право подачі декларації з податку на додану вартість у паперовому вигляді. Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подача податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2017 року в електронному вигляді є обов`язком позивача. Відповідно до п. 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Нормами п. 49.9 статті 49 цього Кодексу визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Отже, обов`язок зареєструвати податкову декларацією платника податку виникає у контролюючого органу за умови дотримання таким платником податку вимог статті 49 ПК України, якою, зокрема, визначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Відповідно, встановивши, що податкову декларацію подано не передбаченим законом способом, у податкового органу не виникає обов`язку з її реєстрації, а отже і прийняття такої декларації. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №810/101/16, у якій Верховний Суд зауважив, що не подання декларації у належний спосіб унеможливлює відображення визначених нею відомостей в податковій звітності в базах податкового органу, зважаючи на похідний характер цієї вимоги та передчасність її пред`явлення у межах спірних відносин відсутні підстави для задоволення позову у цій частині. З податкової декларації ТОВ «Нікея-ЛТД» з податку на додану вартість за жовтень 2017 року вбачається, що зазначена податкова звітність складена з дотриманням приписів статті 48 ПК України, однак, вона подана позивачем до податкового органу на паперових носіях. Проте, слід зазначити, що недотримання ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" форми подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 року не слугувало підставою прийняття рішення від 13 листопада 2017 року. Водночас, відмова контролюючого органу у прийнятті цієї податкової звітності пов`язана із тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 було анульоване 25 травня 2016 року, що на думку відповідача, унеможливлює подачу позивачем податкової звітності з ПДВ. За змістом підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу. Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. За пунктом 184.5 статті 184 Кодексу з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. Відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Згідно пункту 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: 1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється; 2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ; 3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу; 4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації. Отже, якщо контролюючим органом особі анульовано реєстрацію платника ПДВ, то така особа втрачає всі права і обов`язки платника ПДВ. Якщо у подальшому за рішенням судового органу, яке набрало законної сили, відбувається поновлення реєстрації особи платником ПДВ, то дата реєстрації такої особи платником ПДВ не змінюється. Колегією суддів встановлено, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було оскаржене ТОВ «Нікея-ЛТД» у судовому порядку. Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року у справі № 826/15293/16 за позовом ТОВ «Нікея-ЛТД» до ДФС України, ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України Денисової Л.Л. зокрема про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 485/26-55-12-05 від 25 травня 2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» - скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 травня 2016 року № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД». Починаючи з дати анулювання реєстрації особи платником ПДВ до дати відновлення такої реєстрації на підставі прийнятого судовим органом рішення, яке набрало законної сили, особа не зобов`язана складати податкові накладні та не має права на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, така особа не подає податкову звітність з ПДВ за цей період. Після набрання законної сили судовим рішенням про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку. Протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі №804/6726/16. У зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі №826/15293/16, відновлено реєстрацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" як платника ПДВ та, як наслідок, право подавати звітність з ПДВ. Станом на дату ухвалення спірного судового рішення дані реєстру платників ПДВ містять запис про дату реєстрації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" - 13 червня 2005 року. Разом з тим, станом на час прийняття спірного рішення від 13 листопада 2017 року №14037/10/26-55-08-05, ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" не було платником ПДВ, що свідчить про обґрунтованість висновку вказаного рішення про відсутність у такій декларації обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 48.4 статті 48 ПК України, адже якщо особа не зареєстрована як платник ПДВ у податковій декларації з ПДВ об`єктивно буде відсутній такий обов`язковий реквізит як індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Навіть якщо платник податків, якому анульовано реєстрацію як платника ПДВ, зазначає у податковій декларації свій індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру ПДВ, такий реквізит податкової декларації не відповідає вимозі достовірності. У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року по справі №804/6726/16 зазначено, що протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду. Після набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку. Водночас, у постанові від 30 січня 2019 року у справі №826/3793/17 Верховний Суд проаналізував аналогічні розглядуваним правовідносини та зауважив, що чинність анулювання реєстрації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" як платника податку згідно рішення від 25 червня 2016 року №485/26-55-12-05 станом на час прийняття спірного рішення про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за липень 2016 року унеможливлює прийняття поданої ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" у серпні 2016 року податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року, відтак судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що у спірних правовідносинах ДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі №810/3508/17, від 18 червня 2019 року у справі №810/1702/18. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення від 13 листопада 2017 року №14037/10/26-55-08-05. Як вірно зазначено судом першої інстанції, задоволення позовної вимоги про зобов`язання контролюючий орган прийняти податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за жовтень 2017 року з додатками та доповненням до неї, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих документів від 10 листопада 2017 року, свідчитиме про зобов`язання відповідача до вчинення дій, які суперечать вказаним положенням ПК України та висновкам Верховного Суду, оскільки до подання ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" відповідної податкової звітності з ПДВ у електронній формі суд не може зобов`язати контролюючий орган прийняти таку звітність. На підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає. Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків