Постанова 4855 № 826/17597/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17597/18 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІГЯР" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 26.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нігяр» (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за квітень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні вих.№3554/10/26-57-08-04 від 14.06.2018 року; - зобов`язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти звітну податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» з податку на додану вартість за квітень 2018 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації останнього з податку на додану вартість та додатків до неї за квітень 2018 року з підстав виключення позивача з реєстру платників ПДВ, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника податку оскаржено до суду. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) (далі відповідач, апелянт). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за квітень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні вих.№3551/10/26-57-08-04 від 24.05.2018. Визнано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Нігяр» (03170, м. Київ, вул. Перемоги 9, офіс 10/1; код ЄДРПОУ 38565959), такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, 22.05.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Поряд з цим, апелянтом заявлено клопотання про розгляд справи за участі його представника. Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. За приписами частин 5 та 7 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Стаття 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні. Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання. Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НІГЯР» направлено поштою до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію платника податку на додану вартість за квітень 2018 року, яку прийнято та зареєстровано за №6033/10 від 23.05.2018. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 24.05.2018 №3551/10/26-57-08-04, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нігяр» у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року. Підставою для винесення зазначеного рішення, як зазначено у повідомленні вих.№3551/10/26-57-08-04 від 24.05.2018 про відмову у прийнятті звітності, є її невідповідність вимогам п. 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України - «зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період», оскільки такий номер анульований у зв`язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість (дата анулювання реєстрації 30.03.2018 року)». ДПІ у Святошинському ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 30.03.2018 р. №290 виключило ТОВ «НІГЯР» з реєстру платників податків податку на додану вартість на підставі п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 № 826/8948/18, яке набрало законної сили 02.04.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві №290 від 30.03.2018 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр». Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, дійшов висновку, що факт анулювання та/або відсутності реєстрації платником ПДВ не є тією підставою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відмова у невизнанні податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2018 року, викладена у листі вих.№3551/10/26-57-08-04 від 24.05.2018 року, є протиправною і суперечить нормам ст.ст.48, 49 ПК України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За правилами пунктів 49.8, 49.9 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. Пунктом 49.10 статті 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, свою відмову щодо не прийняття податкової звітності позивача контролюючий орган обґрунтував тим, що позивач не був платником податку на додану вартість в квітні 2018 року та послався на рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства від 30.03.2018 р. №290. Пунктом 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, передбачено, що підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру. Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов`язки або є заступником керівника. Таке рішення або його засвідчена копія направляється із супровідним листом до Державної фіскальної служби України у десятиденний строк після прийняття. При цьому, у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: 1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється; 2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ; тощо. Таким чином передумовою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації є набрання судовим рішенням законної сили, яким скасовано рішення відповідного контролюючого органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ. Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 № 826/8948/18, яке набрало законної сили 02.04.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві №290 від 30.03.2018 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр». Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 814/396/17, від 18.04.2018 у справі № 810/3687/16, від 20.08.2019 у справі № 817/368/16, від 10.09.2019 у справі № 826/3785/16, від 20.05.2020 у справі № 817/57/17. У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Таким чином, з огляду на набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 № 826/8948/18 про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю "НІГЯР", відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. При цьому наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва, до набрання чинності відповідним рішенням суду. Таким чином, вищезазначене рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, а тому статус позивача, як платника податку на додану вартість, вважається чинним протягом усього часу від моменту його реєстрації. Позивач на час подання до органу державної податкової служби податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року вважається платником податку на додану вартість, а тому відмова у прийнятті такої податкової декларації є протиправною. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Апеляційним судом при розгляді даної справи враховані правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 820/17502/14, від 11 липня 2023 року у справі № 804/8434/16. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов Н.П. Бужак