Постанова 4855 № 320/6393/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6393/19 Головуючий у 1 інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Головного управління ДФС у Київській області, Рижикова Андрія Ілліча - начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив: - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.04.2019 вих. №13994/10/10-36-54-08 визнати незаконним та скасувати, зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніка" документів від 12.04.2019. - дії начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області Рижикова Андрія Ілліча, які полягають у підписанні ним рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.04.2019 вих. №13994/10/10-36-54-08, визнати незаконними. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.04.2019 вих.№13994/10/10-36-54-08. Зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 12.04.2019. У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду Головне управління ДПС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що, у зв`язку з наявністю рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка" від 16 грудня 2016 року №299, подання податкової декларації з ПДВ позивачем за березень 2019 року не передбачено законодавством. Також, в апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у Київській області просить замінити відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на належного в порядку процесуального правонаступництва. Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України № 120 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. 03 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 листопада 2005 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Аніка" було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13854392. 12 квітня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніка" було подано до Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2019 року з додатками до неї, що підтверджується відбитком штампу податкового органу про отримання зазначених документів. Також, разом з податковою декларацією ТОВ «Аніка» були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період - березень 2019 року у письмовому вигляді від 12 березня 2019 року. Головне управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) листом від 16 квітня 2019 року № 16994/10/10-36-54-08 повідомило ТОВ «Аніка» про те, що, на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ "Аніка" не є платником ПДВ з 16 грудня 2016 року. У вказаному листі Головне управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) зазначило, що ТОВ "Аніка" не має обов`язку подавати податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року, згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України. Не погоджуючись із відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Положеннями пункту 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Приписами п. 48.1 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Пунктом 48.2 статті 48 ПК України передбачено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. У відповідності до пункту 48.3 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). За приписами підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку. Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПК України. Пунктом 49.1 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Положеннями п. 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки. Відповідно до пункту 49.4 статті 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. За змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. Згідно з п.п. 184.5- 184.6, ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Пунктом 184.10 статті 184 ПК України визначено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аніка» було подано до Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2019 року з додатками до неї (Т.1 а.с. 119-136). Відповідно до листа Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 16 квітня 2019 року № 16994/10/10-36-54-08, контролюючий орган повідомив позивача про те, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ "Аніка" не є платником ПДВ з 16 грудня 2016 року, а тому, не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року, згідно п. 184.6 ст.184 Податкового кодексу України (Т.1 а.с. 138). Колегія суддів зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, що набрало законної сили 14 вересня 2018 року у справі № 810/2420/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 № 299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка». Статтями 48, 49 ПК України регламентовано чіткі вимоги до податкової звітності з ПДВ та виключні підстави для відмови в її прийнятті, які, згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України, розширеному тлумаченню не підлягають, і такої підстави для відмови у прийнятті звітності з ПДВ, як відсутність у суб`єкта господарювання статусу платника ПДВ вказаними нормами не передбачено. Оскільки, судовим рішенням встановлено неправомірність анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що на момент подання ТОВ «Аніка» спірної декларації до Головного управління ДФС у Київській області, відповідач вже мав обов`язок щодо її отримання. Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з поданих позивачем документів від 12.04.2019, суд першої інстанції виходив з того, що, у зв`язку зі скасуванням рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, на даний момент, відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ "Аніка" з ПДВ. Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, з огляду на наступне. Із листа Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 16 квітня 2019 року № 16994/10/10-36-54-08 вбачається, що підставою для відмови ТОВ «Аніка» у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року стало рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка". Разом з тим, як вказує апелянт, податкова декларація ТОВ «Аніка» за березень 2019 року не відповідає вимогам статті 49 ПК України, оскільки, податкова звітність всіма платниками подається до контролюючого органу подається в електронній формі. Колегія суддів зазначає, що на даній стадії правовідносин, які виникли між сторонами, контролюючим органом - Головним управлінням ДФС у Київській області не реалізовано надані йому повноваження щодо перевірки поданої ТОВ «Аніка» податкової звітності з ПДВ за березень 2019 року на відповідність саме вимогам ст. 49 ПК України. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. З огляду на дискреційні повноваження Головного управління ДФС у Київській області, як суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що, за будь-яких умов, суд при вирішенні спору не має права підмінювати собою владні управлінські функції цього органу. Колегія суддів вважає, що оцінка питань способу і форми подання декларації є передчасною та знаходиться за межами питань, наведених у листі Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 16 квітня 2019 року № 16994/10/10-36-54-08. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №826/5496/18. Враховуючи вищезазначене, оскільки, у листі Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 16 квітня 2019 року № 16994/10/10-36-54-08 не надавалася оцінка відповідності податкової декларації з податку на додану вартість вимогам статті 49 ПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 12.04.2019 - підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення. Колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - залишити без змін. Посилання апелянта на те, що лист Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 16 квітня 2019 року № 16994/10/10-36-54-08 не є рішенням та жодним чином не порушував прав позивача, колегія суддів вважає безпідставним, скільки, зазначеним листом Головне управління ДФС у Київській області фактично відмовило ТОВ «Аніка» у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року. Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 12.04.2019, з прийняттям в цій частині нового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 12.04.2019 - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2019 року з додатками та доповненням до неї, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 26.06.2020 року