Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24283/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24283/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Коротких А.Ю., Степанюка А.Г. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 21 квітня 2018 року по 29 серпня 2018 року з урахуванням індексації в сумі 87 702,32 грн; стягнення з відповідача частини невиплаченої заробітної плати за період з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року з урахуванням індексації в сумі 6 043,37 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення в частині задоволення позовної вимоги з виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.04.2018 по 29.08.2018 у розмірі 73082,24 грн. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що останніми 2 місяцями, що передують звільненню позивача, є жовтень-листопад 2017 року, а тому середньомісячна заробітна плата становить 830,48 грн, а не 914,02 грн, як про це зазначено судом першої інстанції. Апелянт зазначив, що суд вийшов за межі своїх повноважень, перерахувавши період виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2017 по 20.04.2018 із розрахунку іншої середньомісячної заробітної плати, провівши обчислення різниці сум та нарахувавши індексацію. На думку апелянта судом фактично переглянуто, як апеляційною інстанцією, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 826/1542/18, в частині розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу, яке набуло законної сили та виконано. Крім того, судом переглянуто кількість робочих днів за період з 30.12.2017 по 20.04.2018- визначивши їх кількість 76 днів. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. До вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддями Сорочком Є.О. та Єгоровою Н.М. подано заяви про самовідвід. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 відведено від розгляду справи №640/24283/19 суддів Сорочка Є.О. та Єгорову Н.М. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя -Чаку Є.В., судді -Федотов І.В., Коротких А.Ю. До початку розгляду справи суддя Федотов І.В. подав заяву про самовідвід. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 відведено від розгляду справи №640/24283/19 суддю Федотова І.В. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя -Чаку Є.В., судді -Коротких А.Ю., Степанюк А.Г. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду керівника апарату Печерської районної в місті Києві державної адміністрації 03 лютого 2015 року. Розпорядженням Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 листопада 2017 року № 610-к відносно позивача було порушено дисциплінарне провадження та відсторонено від виконання посадових обов`язків. Розпорядженням Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2017 року № 662-к позивача звільнено з займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку. Не погодившись із звільненням, позивач звернулася з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 826/1542/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 13 травня 2020 року, було визнано незаконним та скасовано розпорядження Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2017 року № 662-к. Зобов`язано Голову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації поновити позивача на посаді керівника апарату Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з 30 грудня 2017 року. Стягнуто з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь позивача заробітну плату за час вимушеною прогулу з 30 грудня 2017 року до дня фактичного поновлення її на посаді у розмірі 63 946,96 грн. 30 серпня 2019 року розпорядженням Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 191-к позивача поновлено на посаді. З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року в сумі 63 946,96 грн (копія довідки від 17 вересня 2019 року наявна в матеріалах справи). 15 листопада 2018 року розпорядженням Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 227-к скасовано розпорядження Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 листопада 2017 року № 610-к про проведення службового розслідування відносно позивача та відсторонення її від посадових обов`язків. Однак позивач вважає, що внаслідок незаконних розпоряджень щодо відсторонення від посади та звільнення їй не було виплачено заробітну плату у повному розмірі за наступні періоди: -з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року - заробітна плата позивачу виплачена, виходячи з середньоденної заробітної плати за період з 01 листопада 2017 року по 29 грудня 2017 року у розмірі 830, 48 грн, замість середньоденної заробітної плати, яка була на момент відсторонення її від посади (16 листопада 2017 року) - 914,02 грн; -з 21 квітня 2018 року по 29 серпня 2018 року - заробітна плата позивачу не виплачена, хоча рішенням суду зобов`язано виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2017 року до дня фактичного поновлення її на посаді. Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата є вересень-жовтень 2017 року, а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 914,02 грн. Відповідачем на виконання рішення суду була виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року в сумі 63 946,96 грн. На переконання суду сума заробітної плати за вказаний період повинна становити 69 465,52 грн. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача недоплаченої суми з урахуванням індексації у розмірі 6043,37 (5518,56 грн.*109,51 %). Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач була поновлена за посаді лише 30 серпня 2018 року, у позивача наявне право на виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2018 року по 29 серпня 2018 року з урахуванням компенсації з дати, коли позивачу повинна була бути виплачена заробітна плата і до дати подання позову 06 грудня 2019 року у розмірі 87702,32 грн (79 519,74 грн. *110,29%). Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача частини невиплаченої заробітної плати за період з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року з урахуванням індексації в сумі 6 043,37 грн. колегія суддів зазначає наступне. Як було зазначено вище по тексту, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 826/1542/18 було визнано незаконним та скасовано розпорядження Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2017 року № 662-к. Зобов`язано Голову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації поновити позивача на посаді керівника апарату Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з 30 грудня 2017 року. Стягнуто з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь позивача заробітну плату за час вимушеною прогулу з 30 грудня 2017 року до дня фактичного поновлення її на посаді у розмірі 63 946,96 грн. У вказаному рішенні судом зазначено, що згідно довідки Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.02.2018 року № 105-105/Д-90-315 середньоденна заробітна плата складає 830,48 грн. Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача за 2018 рік становить - 77 днів. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 , за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року складає 63 946,96 грн. Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 13 травня 2020 року, Отже, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 826/1542/18, яка набрало законної сили, встановлено розмір середнього заробітку за спірний період, кількість днів вимушеного прогулу, а також розмір середньоденної заробітної плати. Колегія суддів зазначає, що розмір середньоденного заробітку за період з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року не може бути переглянутий та змінений у межах іншої судової справи. У разі незгоди з проведеним розрахунком, позивач мала право оскаржити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 826/1542/18 в апеляційному порядку, проте не скористалася ним. Згідно п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ураховуючи наведені положення процесуального закону, а також те, що є така, що набрала законної сили постанова суду між тими самими сторонами, з того самого фактичного предмету спору (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та з тих самих підстав, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині позовних вимог про стягнення з відповідача частини невиплаченої заробітної плати за період з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року, а провадження у справі - закриттю. Вимоги про нарахування індексації на частину невиплаченої заробітної плати за період з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року не підлягають задоволенню, оскільки середній заробіток судом не переглядався. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за період з 21 квітня 2018 року по 29 серпня 2018 року з урахуванням індексації в сумі 87 702,32 грн., колегія суддів зазначає наступне. Стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідком розгляду спору про його поновлення на роботі є насамперед одним із визначених законом способів захисту порушених трудових прав особи. Питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як правило, вирішується одночасно зі спором про поновлення на роботі, але може бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні. У будь-якому випадку підставою позову у справах цієї категорії є незаконність звільнення з роботи. Так, розпорядженням Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2017 року № 662-к позивача було звільнено з займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку. Згідно із частинами першою, другою статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Так, у позовній заяві позивач зазначила, що при обрахунку невиплаченої заробітної плати за період з 21 квітня 2018 року по 29 серпня 2018 року слід враховувати останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата , а саме вересень-жовтень 2017 року. З урахування вказаних місяців середньоденна заробітна плата позивача становить 914,02 грн. Суд першої інстанції з такими доводами позивача погодився та задовольнив позовну вимогу в цій частині у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що за період з 21 квітня 2018 року по 30 серпня 2018 року є обґрунтованою виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу та підлягає донарахуванню сума у розмірі 73082,24 грн., із розрахунку середньоденної заробітної плати - 830,48 грн. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції в цій частині та доводами позивача не погоджується та зазначає наступне. Як зазначалось судом вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 826/1542/18, яка набрало законної сили, вже встановлено розмір середньоденної заробітної плати позивача. Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не досліджується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особи, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи те, що в межах адміністративної справи вже було встановлено розмір середньоденної заробітної плати позивача, а саме 830,48 грн., то останній не підлягає перегляду в рамках даної справи. Судом встановлено, що кількість робочих днів за період з 21 квітня 2018 року по 29 серпня 2018 року становить 88 днів, а тому донарахуванню заробітної плати за час вимушеного прогулу за вказаний період підлягає 73082,24 грн. (830,48 грн.*88), а не 79519,74 грн, як зазначав суд першої інстанції. Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що повинна бути нарахована також компенсація з дати коли позивачу повинна була бути виплачена заробітна плата і до дати подання позову (06 грудня 2019 року), колегія суддів зазначає наступне. Стаття 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»: компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»: компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону № 2050-III право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Разом з тим, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях Верхового Суду України, зокрема, у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 07 листопада 2012 року у справі № 6-131цс12, від 18 листопада 2014 року № 21-518а14, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16. Крім того слід також зазначити, що правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670 зводиться до того, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача. Так, з матеріалів справи вбачається, що присуджена сума заробітку за судовим рішенням у справі № 826/1542/18, яке набрало законної сили 24.07.2018 року (тобто, з цієї дати виник обов`язок відповідача по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу 30.08.2018 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки від 17 вересня 2019 року. Вказані обставини свідчать про те, що Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією не було порушено строків виплати ОСОБА_1 частини доходів, а саме заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року. В частині нарахування компенсації в період з 21 квітня 2018 року по дату подання позову (06 грудня 2019 року), позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі є передчасними. Право на компенсацію за вказаний період позивач набуде лише після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати задовольнити частково. Стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, код ЄДРПОУ 37401206) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату за період з 21 квітня 2018 року по 29 серпня 2018 року у розмірі 73082,24 грн. В частині позовних вимог про стягнення з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 30 грудня 2017 року по 20 квітня 2018 року провадження у справі закрити. В іншій частині позовних вимог позов залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Є.В. Чаку Судді: А.Г. Степанюк А.Ю.Коротких