Постанова 4855 № 640/9176/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9176/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Ковтун К. В. представника відповідача Олійник І. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 16.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київськой області, третя особа: Бориспільський міськрайонний суд Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа Бориспільський міськрайонний суд Київської області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018 в розмірі 2 593 866,21 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено хибні висновки щодо відсутності у позивача права на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 17.11.2020 року за вх. № 44782, відповідно до якого відповідачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено. Крім того, на виконання вимог суду відповідачем 14.12.2020 року надано письмові пояснення та розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 вперше призначений на посаду судді Бориспільського міського суду Київскої області Указом Президента України від 27.06.1996 № 482/96. Постановою ВРУ № 3060-ІП від 07.02.2002 року обраний суддею безстроково. Постановою Верховної Ради України № 3288-У1 "Про звільнення суддів" від 21.04.2011 позивача звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги. Наказом в.о. голови Бориспільського міськрайонного суду від 20.05.2011 № 37 відповідно до постанови ВРУ № 3288-VI звільнено з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Постановою від 21 липня 2011 року Вищий адміністративний суд України відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішення ВРЮ від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та постанову Верховної Ради України (надалі також ВРУ) від 21 квітня 2011 року №3288- VI в частині звільнення його з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді. Європейський суд по правам людини 19.01.2017 ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 5678/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Рішення Суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року. Постановою Верховного суду України позивача заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року, задоволено частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року скасовано з передачею справи передати на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № П/9901/292/18 (800/342/17) позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді; зобов`язано Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді міськрайонного Бориспільського суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду. Наказом голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2018 № 1/к наказ від 20.05.2011 № 37 про звільнення ОСОБА_1 скасовано, і визнано останнього таким, що приступив до виконання обов`язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 04.05.2018; відділ планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області було зобов`язано провести ОСОБА_1 виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21 травня 2011 року. Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року № 4/к призупинено дію наказу від 04.05.2018 №1/к в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 21 травня 2018 року. Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року № 12/к, скасовано наказ № 4/к від 11.06.2018 року про призупинення дії наказу №1/к від 04.05.2018 в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 . Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року № 16/к, скасовано наказ від 17 грудня 2018 № 12/к.; відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Київській області доручено провести виплату судді ОСОБА_1 доплати за вислугу років: з 21.05.2011-24.10.2012 - 50%; з 25.10.2012-24.10.2017 - 60%, з 25.10.2017- 03.05.2018-70%. Крім того, листом від 22.03.2019 № 03-15/493/19-вих на адвокатський запит від 14.03.2019 № б/н Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області повідомило, що у рішенні Верховного Суду у справі № П/9901/292/18 відсутнє зобов`язання щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 21.05.2011 по 03.05.2018 Територіальним управлінням не проводились. Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII. Частиною шостою статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 06 червня 2016 року №1402-VIІІ (далі - Закон №1402-VIІІ) встановлено, що кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1402-VIІІ голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ. Згідно із частинами першою, другою статті 48 Закону №1402-VIІІ суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Частиною першою статті 52 Закону №1402-VIІІ встановлено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Відповідно до частини 10 статті 135 Закону №1402-VIІІ суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно із частиною другою статті 148 Закону № 1402-VIІІ видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; Статтею 149 Закону № 1402-VIІІ визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України "Про судоустрій і статус судді" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Згідно з ч. ч.1, 7 ст. 154 Закону України "Про судоустрій і статус судді" Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України на підставі типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України. Відповідно до п.3 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, затвердженого головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015, основним завданням ТУ ДСА України в Київській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Київської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Київської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду. Я вбачається з матерів справи, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № П/9901/292/18 (800/342/17) позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді; зобов`язано Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді міськрайонного Бориспільського суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду. При цьому, наказом голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2018 № 1/к наказ від 20.05.2011 № 37 про звільнення ОСОБА_1 скасовано, і визнано останнього таким, що приступив до виконання обов`язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 04.05.2018. Надалі позивач приступив до виконання обов`язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області та отримував заробітну плату згідно штатного розкладу, проте заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 21.05.2011 по 03.05.2018 року позивачу не нарахували та не виплатили. З огляду на викладене, оскільки позивачу відновлено його попередній юридичний стан, а саме, те що позивач приступив до виконання обов`язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2011 по 03.05.2018 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року у справі № № 200/13312/18-а. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про безпідставність посилань суду першої стації щодо недопустимості застосування до даних правовідносин положень трудового законодавства, в силу висновків викладених у рішенні Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 800/164/17. Відповідно до змісту зазначеного рішення Верховного Суду, такі висновки судом касаційної інстанції висловлено виключно щодо питань звільнення та поновлення на посаді суддів, однак предметом розгляду даної справи є питання виплати середнього заробітку судді, повноваження якого було відновлено. При цьому, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року справа №21-8а15. З огляду на викладене, відсутність в Законі України "Про судоустрій і статус судді" поняття стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не свідчить про відсутність у позивача права на отримання такого. Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018 в розмірі 2 593 866,21 грн, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матерів справи, позивача звільнено із займаної посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області наказом в. о. голови Бориспільського міськрайонного суду від 20.05.2011 № 37 відповідно до постанови ВРУ № 3288-VI, натомість до виконання обов`язків позивач повернувся на підставі наказу наказом голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2018 № 1/к, відтак за період з 21.05.2011 по 03.05.2018 підлягає виплаті середній заробіток за час вимушено прогулу. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності підстав нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2011 по12.05.2013 у зв`язку із перебуванням судді у відпустці по догляду за дитино. Як вбачається із копії наказів в.о. голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2010 року № 207 «Про надання відпустки» та від 17.12.2010 року № 209 «Про внесення змін до наказу № 207 від 10.12.2010 р.» позивачу дійсно надавалась відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 15.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поряд із цим, позивача було звільнено із займаної посади, а відтак, будь які трудові відносини з позивачем було припинено 20.05.2011 року, відповідно до наказу в.о. голови Бориспільського міськрайонного суду №

37. Відтак, відсутні підстави для нездійснення нарахування середнього заробітку за вказаний період. При цьому, визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача суд зазначає наступне. Колегія суддів зазначає, що спеціальним Законом, що визначає розмір грошової винагороди судді є Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частина 3 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Відповідно до статті 22 Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року встановлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні. Таким чином, посадовий оклад судді місцевого загального суду станом на 01.05.2011 становив 5760,00 грн ( 6 мінімальних заробітних плат х 960,00) станом на 01.10.2011 становив 5910,00 грн ( 6 мінімальних заробітних плат х 985,00), станом на 01.12.2011 становив 6024,00 грн ( 6 мінімальних заробітних плат х 1004,00) . Відповідно до статті 13 Закону України Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні. Таким чином, посадовий оклад судді місцевого загального суду станом на 01.01.2012 становив 8584,00 грн ( 8 мінімальних заробітних плат х 1073) станом на 01.03.2012 становив 8752,00 грн ( 8 мінімальних заробітних плат х 1094), станом на 01.07.2012 становив 8816,00 грн ( 8 мінімальних заробітних плат х 1102), станом на 01.10.2012 становив 8944,00 грн ( 8 мінімальних заробітних плат х 1118), станом на 01.12.2012 становив 9072,00 грн ( 8 мінімальних заробітних плат х 1134) . Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року № 5515-VI, установити у 2013 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень. Таким чином, посадовий оклад судді місцевого загального суду станом на 01.01.2013 становив 11470 грн. ( 10 мінімальних заробітних плат х 1147) Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 19 грудня 2013 року № 716-VII, абзац п`ятий частини третьої статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключено. Тобто, частиною 3 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що проваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII, Установити у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень. Таким чином, посадовий оклад судді місцевого загального суду станом на 01.01.2014 становив 12180 грн. (10 мінімальних заробітних плат х 1218). Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76- VIII, внесені зміни у Законі України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: у статті 129: у частині першій слова "та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами" виключено; у частині третій в абзаці першому цифри "15" замінено цифрами "10"; абзац шостий виключено; доповнено частиною дев`ятою такого змісту: "9. Судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць". Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень. Таким чином, посадовий оклад судді місцевого загального суду станом на 01.01.2015 становив 12180 грн ( 10 мінімальних заробітних плат х 1218) станом на 01.09.2015 становив 13780 грн ( 10 мінімальних заробітних плат х 1378). Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції. Згідно статті 133 "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону № 192-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною 3 цієї статті, посадовий оклад судді місцевого суду встановлено в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень. Таким чином, посадовий оклад судді місцевого загального суду станом на 01.01.2016 становив 13780 грн (10 мінімальних заробітних плат х 1378) станом на 01.05.2016 становив 14500 грн. ( 10 мінімальних заробітних плат х 1450) станом на 01.12.2016 становив 16000 грн. ( 10 мінімальних заробітних плат х 1600) 30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII). Так, пунктом 23 розділу XII Закону № 1402-VIII, яким регулюються питання оплати праці суддів, установлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - тобто від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. При цьому, пункт 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2017 року встановлений у розмірі 1600 грн (стаття 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік»), на 1 січня 2018 року - 1762 грн (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»). Таким чином, посадовий оклад судді місцевого загального суду станом на: - 01.01.2017 року становив 16000 грн ( 10 прожиткових мінімум для працездатних осіб х 1600); - 01.01.2018 становив 17620 грн. ( 10 мінімальних заробітних плат х 1762). Крім того, до складу суддівської винагороди включається доплата за вислугу років, відповідно до розрахунків наданих сторонами. Відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 1 561 263,91 грн (55144,68 грн за 2011 рік + 158124,00 грн за 2012 рік + 207460,00грн за 2013 рік + 219240,00 грн за 2014 рік + 228840,00 грн за 2015 рік + 258930,00грн за 2016 рік + 310875,14 грн за 2017 рік + 122 668,76 грн за 2018 рік). Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київськой області, третя особа: Бориспільський міськрайонний суд Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018 в розмірі 1 561 263,91 грн (один мільйони п`ятсот шістдесят одна тисяча двісті шістдесят три гривні 91 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов (Повний текст постанови складено 21.12.2020р.)