Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18342/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД права № 640/18342/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Погрібніченко І.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Шевченківського районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач, Шевченківська РДА) у якому просив стягнути з відповідача заробітну плату за період з 25 квітня 2019 року по 22 липня 2019 року у розмірі 66 794, 55 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 18.07.2019 року по 22.07.2019 року, в розмірі 3359, 40 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Шевченківської РДА від 12.09.2014 року № 406к «Про призначення ОСОБА_1 » підтверджується, що ОСОБА_1 , починаючи з 12.09.2014 року призначено на посаду першого заступника голови за переведенням з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. 27.03.2017 року Шевченківською РДА, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, статті 72 Закону України «Про державну службу», статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року «Про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження» та з метою забезпечення належної роботи Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, прийнято розпорядження №78-к/тр «Про тимчасове відсторонення від виконання обов`язків першого заступника голови ОСОБА_1 » (а.с.11). 22.09.2017 року Шевченківською РДА прийнято розпорядження № 310-к/тр, яким ОСОБА_1 продовжено тимчасове відсторонення від виконання обов`язків першого заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до рішення суду (а.с.12). Незгода позивача із вказаним розпорядженням зумовила останнього звернутися до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 року у справі № 640/1485/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Шевченківської РДА від 22.09.2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов`язків першого заступника голови ОСОБА_1 ». Стягнуто на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період з 05.05.2017 року до 24.04.2019 року (постановлення судового рішення у даній справі) з урахуванням висновків суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Шевченківської районної РДА на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії - закрито, у зв`язку з відмовою апелянтів від своїх апеляційних скарг. 23.07.2019 року розпорядженням Шевченківської РДА № 41-к/тр «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва»: - скасовано розпорядження голови від 22 вересня 2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов`язків першого заступника голови ОСОБА_1 »; - допущено ОСОБА_1 , першого заступника голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, до виконання обов`язків 23.07.2019 року; - відділу бухгалтерського обліку та звітності доручено виплатити середньомісячну заробітну плату за період з 05.05.2017 року по 24 квітня 2019 року. 05.08.2019 року позивач звернувся до Шевченківської РДА з заявою про виплату йому середньомісячну заробітну плату за період з 25.04.2019 року по 22.07.2019 року. Листом за № 109-109/ОПП/А-1833 від 09.08 2019 року відповідачем було відмовлено позивачеві у виплаті середньомісячну заробітну плату за період з 25.04.2019 року по 22.07.2019 року, з підстав того, що він у вказаний період посадові обов`язки голови першого заступника не виконував, а фактично приступив до роботи лише 23.07.2019 року. Незгода позивача з вказаною відмовою, обумовила його звернутися до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня відсторонення працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати та до виконання роботодавцем даного рішення, тобто з 18.07.2019 року (дня наступного дня після набрання законної сили рішенням суду) та до 22.07.2019 року (дня, що передував фактичному виконанню такого рішення). Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Частиною 7 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Правовими положеннями ст. 236 Кодексу законів про працю України регламентовано, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, у разі несвоєчасного поновлення незаконно звільненого працівника, роботодавець зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки. Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, наприклад, у постанові від 25.07.2018 року у справі № 823/1715/16 (провадження №К/9901/17377/18, №К/9901/17380/18), в якій Верховний Суд дійшов висновку, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання, та звертав увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 року у справі № 640/1485/19 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Шевченківської РДА від 22.09.2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов`язків першого заступника голови ОСОБА_1 ». Дане рішення суду, відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України, набрало законної сили 17.07.2019 року. Проте, як встановлено судом першої інстанції, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, рішення суду від 24.04.2019 року виконано Шевченківською РДА лише 23.07.2019 року, шляхом винесення відповідного розпорядження про допущення ОСОБА_1 до виконання обов`язків. Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Правовими положеннями ч. 1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У свою чергу, середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку. Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. У відповідності до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до п. 10 Порядку №100, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 825/203/16. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 Кодексу законів про працю України). Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Так, дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду першої інстанції є помилковими про задоволення позовних вимог з моменту винесення судом апеляційної інстанції ухвали від 17.07.2020 року закриття провадження у справі, оскільки вимушений прогул ОСОБА_1 продовжувався до моменту винесення відповідного розпорядження про допущення останнього до виконання обов`язків - 23.07.2019 року. Зазначене вказує на обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, оскільки судовим рішенням визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Шевченківської РДА від 22.09.2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов`язків першого заступника голови ОСОБА_1 » та стягнуто на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період з 05.05.2017 року до 24.04.2019 року. Фактично вказане рішення констатує протиправне відсторонення позивача від посадових обов`язків, яке відбулося не з його вини, а тому колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до довідки про доходи позивача № 30 від 06.09.2019 року, позивачу за лютий-березень 2019 року (тобто за останні два місяці роботи до винесення рішення суду від 24.04.2019 року) нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 45 912, 00 грн. (22 956, 00 грн.+ 22 956, 00 грн.) (а.с.30). Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» зазначено, що робочих днів у 2019 році: у січні - 21, лютому - 20, березні - 20, квітні - 21, травні - 21, червні - 18, липні - 23, серпні - 21, вересні - 21, жовтні - 22, листопаді - 21, грудні - 22, тобто 251 день. Таким чином, час середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 1147,80 грн. (45 912, 00 грн./40 робочий день). Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня відсторонення працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати та до виконання роботодавцем даного рішення становить 58 робочих днів, тобто з 25.04.2019 року до 22.07.2019 року включно. Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 66 572,40 грн. (1147,80 грн. х 58 робочих днів). Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою частково задовольнити адміністративний позов. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення коштів задовольнити частково. Стягнути з Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37405111, 01030, м. Київ, Б. Хмельницького,24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.04.2019 року по 22.07.2019 року в розмірі 66 572,40 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 40 копійок). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст рішення вигтовлено 29.10.2020 року.