Постанова 4855 № 640/7104/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7104/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної полії у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної полії у Київській області про скасування наказу та поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної полії у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ НП у Київській області) в якому просив: - визнати незаконним та скасування наказ т.в.о. начальника ГУ НП у Київській області № 131 від 20.02.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади заступника начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року значений позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 28.10.2020 року на адресу суду від ГУ НП у Київській області надійшло клопотання про розгляд справи за участі представника. Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши зазначене клопотання дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки участь сторін не є обов`язковою, а матеріали справи містять належні докази для розгляду справи по суті. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Головного управління Національної полії у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Київській області № 131 від 20.02.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, статті 1 та статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, які виразилися у неналежному контролі за діями підлеглих, неналежному проведенні індивідуально-виховної роботи з особовим складом, що як наслідок призвело до порушення вимог службової дисципліни ОСОБА_2 , з посади заступника начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області (далі по тексту - оскаржуваний наказ). Так, оскаржуваний наказ прийнято на підставі висновку службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками поліції, що призвело до затримання тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника відділу превенції Броварського ВП ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_2 від 20.02.2020, згідно з яким до Головного управління 28.01.2020 року з Броварського ВП ГУ надійшла інформація про затримання працівниками ГУ БКОЗ СБ України спільно з працівниками ДВБ НП України та працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, під процесуальним керівництвом прокуратури Київської області, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 620200100000000055 від 08.01.2020 року, внесеного в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника відділу превенції Броварського ВП ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_2 . Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №620200100000000055 від 08.01.2020 року, внесеного в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, встановлено, що приблизно з листопада 2019 року громадянин ОСОБА_3 здійснював реалізацію кави та інших напоїв на території Броварського району Київської області. У невстановлений під час проведення службового та досудового розслідування час, до ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 та повідомив, що ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність незаконно, у зв`язку з чим майор поліції ОСОБА_2 повинен надати вказівку своїм підлеглим про вилучення у зазначеного громадянина кавового апарату, автомобіля та про складання стосовно нього адміністративних матеріалів. Також, у ході розмови з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 повідомив останнього, що він повинен надати йому неправомірну вигоду у розмірі 5000 грн. за безперешкодне ведення підприємницької діяльності та надавати таку вигоду кожного місяця. Вказаний факт привів до того, що ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів та повідомив про можливі порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства України. 28.01.2020 року під час отримання грошових коштів ГУ БКОХ СБ України спільно з працівниками ДВБ НП України та працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, під процесуальним керівництвом прокуратури Київської області, майора поліції ОСОБА_2 затримано в порядку статті 208 КПК України. Разом з тим, щодо позивача у висновку службового розслідування вказано, що опитаний заступник начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області підполковник поліції ОСОБА_1 повідомив, що 28.01.2020 року близько 17:00 год. йому стало відомо про затримання ОСОБА_2 . У свою чергу, ОСОБА_1 зазначив, що того ж дня, ОСОБА_2 телефонував йому та відпрошувався на день народження одного з членів його родини. ОСОБА_1 запевнив, що робота в частині контролю за дотриманням підлеглими працівниками вимог службової дисципліни та законності буде покращена. У ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до керівництва Головного управління з рапортом щодо відрядження для подальшого проходження служби на посаді з меншим обсягом роботи в УПО в Київській області ДПО НП України. Разом з тим, у ході проведення службового розслідування зазначено інформацію з довідки щодо аналізу якості роботи відділу превенції Броварського ВП ГУ за 12 місяців 2019 року. Наведене стало підставою для висновку щодо порушення ОСОБА_1 статті 1 та статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, та звільненням з посади заступника начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області. Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ та звільнення позивача з роботи, останній звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок службового розслідування не містить посилання на докази, які б вказували на протиправність дій позивача, тяжкість проступку, не наведено яку шкоду заподіяно позивачем, не зазначено чи враховувалося та досліджувалося відповідачем попередня поведінка останнього, його ставлення до виконання службових обов`язків, рівень його кваліфікації, тощо. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон № 580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин, а саме 13.02.2020 року) та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, який регламентує сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі по тексту - Дисциплінарний статут)(у редакції чинній на момент спірних правовідносин, а саме 27.12.2019 року). Так, згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 1-2 статті 19 Закону № 580-VIII). Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина 1 статті 1 Дисциплінарного статуту). Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських. Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Правовими положеннями ст. 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: 1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського; 2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; 3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського; 4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; 5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; 6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; 8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником. Так, ст. 12 Дисциплінарного статуту регламентовано, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (частина перша ст. 16 Дисциплінарного статуту). Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст. 19 Дисциплінарного статуту. Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення. У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо. У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням. Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь до поліцейських, які мають первинні спеціальні звання, та у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №

893. Згідно з розділом VI Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Так, у описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Аналіз наведених правових положень дає колегії суддів апеляційної інстанції підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги. Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади став висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками поліції, що призвело до затримання тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника відділу превенції Броварського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_2 . Згідно з пунктами 3.3, 3.5, 4.2 функціональних обов`язків заступника начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області, затверджених т.в.о. начальника Броварського ВП ГУНП в Київській області 20.11.2019 року, ОСОБА_1 у межах повноважень уживає заходів щодо зміцнення дисципліни і додержання законності у підрозділі, діяльність яких координує і контролює особисто, несе персональну відповідальність за вказаний напрям роботи. Контролює роботу особового складу з питань забезпечення прав та свобод людини і громадянина, дотримання законності у службовій діяльності підпорядкованого підрозділу поліції. Аналізує стан виконавської дисципліни у підпорядкованому підрозділі та вживає заходів щодо її зміцнення. Таким чином, до повноважень позивача належить контроль за діями підлеглих йому поліцейських та на позивача покладено персональну відповідальність за невиконання таких обов`язків. Під час проведеного службового розслідування комісія встановила порушення ОСОБА_1 вимог статті 1 та статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у неналежному контролі за діями підлеглих, неналежному проведенні індивідуально-виховної роботи з особовим складом, що як наслідок призвело до порушення вимог службової дисципліни ОСОБА_2 . Натомість, висновок службового розслідування не містить посилання на докази, які б вказували на протиправність дій позивача, тяжкість проступку, не наведено яку шкоду заподіяно позивачем, не зазначено чи враховувалося та досліджувалося відповідачем попередня поведінка позивача, його ставлення до виконання службових обов`язків, рівень його кваліфікації, тощо. Як вбачається з аналізу висновку службового розслідування, відповідачем під час проведення службового розслідування та при прийнятті оскаржуваного наказу не вказано й, відповідно, не надано належних та допустимих доказів, причинно-наслідкового зв`язку вчинених дій чи допущеної бездіяльності позивача, з урахуванням його функціональних обов`язків щодо факту вчинення незаконних дій тимчасово виконуючим обов`язки заступника начальника відділу превенції Броварського ВП ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_2 . У свою чергу, на позивача покладено тимчасове виконання службових обов`язків заступника начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області починаючи з 27.06.2019 року, відповідно до наказу № 290 о/с. Наказом начальника ГУ НП в Київській області від 30.08.2019 року № 458 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 призначено заступником Броварського відділу поліції. Під час розгляду справи на підтвердження належного виконання функціональних обов`язків надані протоколи нарад керівництва Броварського ВП ГУ НП в Київській області, а саме: - від 05.10.2019 року № 47 (розглядалось питання стану дисципліни та законності серед особового складу Головного управління); - від 13.11.2019 року № 58 (розглядались питання про стан розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, направлення матеріалів до суду у листопаді 2019 року, проблемні питання організації реагування нарядами ГРПП на заяви та повідомлення громадян); - від 06.12.2019 року № 65 (розглядались питання про стан оперативної обстановки, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, доповідну записку «Про направлення Рекомендацій посадовим особам НПУ з питань їх належності до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище»); - від 03.02.2020 року № 7 (розглядалось питання про стан оперативної обстановки за добу, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, результати вказаної роботи у січні 2020 року); - від 12.02.2020 року № 3 (про підсумки відділу превенції Броварського ВП ГУНП в Київській області в період з 03.02.2020 по 12.02.2020, основні завдання щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, посилення охорони публічної безпеки на території району); - від 17.02.2020 року № 4 (про підсумки відділу превенції Броварського ВП ГУНП в Київській області в період з 12.02.2020 по 17.02.2020, основні завдання щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, посилення охорони публічної безпеки на території району); - від 19.02.2020 року № 13, з яких вбачається, що позивач приймав участь у нарадах та доповідав, в тому числі, щодо неналежної виконавчої, службової та особистої дисципліни підпорядкованим особовим складом, низькі показники у виявленні адміністративних правопорушень окремими працівниками відділу превенції. Відповідно, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді 5 місяців до вчинення підлеглим зазначеного діяння, за яке передбачено кримінальне покарання, проводилась робота з питань стану дисципліни та законності серед особового складу ГУ НП в Київській області. Зазначене підтверджується належними доказами у вигляді вищезазначених протоколів нарад керівництва Броварського ВП ГУ НП в Київській області. Отже, ГУ НП в Київській області під час розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження висновку щодо здійснення позивачем неналежного контролю за діями підлеглих, неналежного проведення індивідуально-виховної роботи з особовим складом, що призвело до порушення вимог службової дисципліни ОСОБА_2 . При цьому, обґрунтованими є доводи позивача, що його функціональними обов`язками не передбачено проведення індивідуально-виховної роботи з особовим складом. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не надано мотивів неможливості застосування до позивача іншого передбаченого ст. 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , перебуває на службі в органах внутрішніх справ (поліції) понад 20 років, до дисциплінарної відповідальності не притягався та характеризується особою, яка у службовій діяльності дотримується законів, інших нормативних актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 року по справі №824/126/17-а. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність зазначених у спірному наказі порушень та, відповідно складу дисциплінарного проступку, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що будь-які фактори, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи ГУ НП в Київській області безпідставними, а висновки суду першої інстанції правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Предметом спору у цій справі є встановлення правомірності прийнятого відповідачем наказу про звільнення позивача з посади, та як наслідок, поновлення законних прав позивача шляхом поновлення останнього на посаді заступника начальника Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області. Так, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 1, пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Саме по собі визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ НП у Київській області № 131 від 20.02.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади заступника начальника Броварського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_1 не гарантує останньому повний судовий захист його порушеного права. Таким чином, законним є висновок суду першої інстанції, що для відновлення порушеного права позивача та належного захисту законних прав та інтересів останнього, є необхідним зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про протиправність оскаржуваного наказу, відповідно до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної полії у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина Повний текст виготовлено 03.03.2021 року