Постанова 4824 № 756/1608/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/137/2021 справа № 756/1608/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва, постановлене суддею Андрейчуком Т.В. від 31 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, У С Т А Н О В И Л А : У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та про встановлення факту, що має юридичне значення. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Місце проживання спадкодавця на час смерті було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , проте, як стверджував позивач, його мати постійно мешкала з ним в будинку АДРЕСА_2 . Позивач зазначив, що він прийняв спадщину після смерті матері у порядку, визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Ковалевської Н.В. від 20 червня 2018 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що він не надав нотаріусу доказів на підтвердження того, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Зважаючи на те, що позивач на час смерті матері постійно мешкав разом з нею в будинку АДРЕСА_2 , він просив суд встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року позов задоволено. Встановлено факт постійного місця проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що судом порушено норми матеріального права, а саме безпідставно не застосовано трирічний строк позовної давності, порушено норми процесуального права, довідки селищної ради не можуть вважатися допустимими доказами, адже видані для підтвердження певних обставин, носять разовий характер, без зазначення достовірних джерел, які б свідчили, що ці обставини дійсно мали місце (не вказано прізвищ сусідів, які б підтвердили зазначені обставини, встановлено відсутність погосподарських книг, на підставі яких селищна рада має видавати такі довідки), крім того, судом вибірково оцінено покази свідків, а саме безпідставно надано перевагу свідкам позивача. У суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Позивач та його представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2011 року (т. 1, а. с. 56, 116). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, що за життя належало спадкодавцеві, зокрема на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та банківські вклади в АТ "Державний ощадний банк України". На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не склала, а тому спадкування після її смерті повинно здійснюватись за законом. Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 124). Крім нього, спадкоємцями першої черги є: чоловік померлої ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 61) та її син ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 62). Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була відкрита за зареєстрованим місцем проживання спадкодавця ( АДРЕСА_1 ), 09 вересня 2011 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Ковалевською Н.В. (т. 1, а.с. 55-143). Спадкоємець ОСОБА_5 прийняв спадщину у строк, визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, подавши державному нотаріусу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори відповідну заяву (т. 1, а.с. 55). ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті матері у порядку, визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України. 11 січня 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складалась з 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та банківських вкладів в АТ "Державний ощадний банк України" (т. 1, а. с. 83, 84, 92, 93). 15 червня 2018 року до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом. Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_4 , спадщину він прийняв у порядку, встановленому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як він постійно мешкав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в будинку АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 101). Постановою державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковалевської Н.В. від 20 червня 2018 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що він не надав нотаріусу доказів на підтвердження того, що місце проживання спадкоємця на день його смерті було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (т. 1, а.с. 112-113). Відповідно до ст..1268 ч.3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким , що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього Кодексу ,він не заявив про відмову від неї. Судом встановлено, що позивач не заявляв по відмову від спадщини, навпаки, стверджує, що він фактично прийняв спадщину, так як мешкав на час смерті спадкодавця разом із нею. У довідці від 12 листопада 2009 року №1928, виданій виконавчим комітетом Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області Самойленко Н.П., зазначено, що остання проживає в будинку АДРЕСА_2 без реєстрації місця проживання (т.1, а.с. 43). Довідкою Рафалівської селищної ради Володимирецького району Київській області від 27 квітня 2018 року № 597 засвідчується, що ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 26 червня 2009 року і до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 45). У довідці від 04 квітня 2011 року №808, виданій Володимирецькою центральною районною лікарнею 04 квітня 2011 року, вказано, що ОСОБА_4 є мешканкою с. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області (т. 1, а.с. 48). З 01 лютого 2010 року і до її смерті ОСОБА_4 перебувала на обліку у Володимирецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області (т. 3, а.с. 17-18). Також сама ОСОБА_4 за життя вказувала, що вона мешкає в будинку АДРЕСА_2 (т. 3, а.с. 21). Померла ОСОБА_4 також у с. Рафалівці Володимирецького району Рівненської області (т. 1, а.с. 37, 56). Довідкою Рафалівської селищної ради Володимирецького району Київській області від 27 квітня 2018 року № 597 засвідчується, що ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 з 26 червня 2009 року до 27 квітня 2011 року мешкали разом за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 45). У довідці від 27 квітня 2018 року № 598, виданій Рафалівською селищною радою Володимирецького району Київській області, вказано, що ОСОБА_3 мешкав без реєстрації місця проживання в будинку АДРЕСА_2 з 26 червня 2009 року до 25 липня 2012 року (т. 1, а. с. 44). Також факт проживання ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_2 у згаданий період підтверджується документами, які свідчать про звернення позивача за медичною допомогою та її отримання у Володимирецькій центральній районній лікарні (т. 3, а.с. 53, 54, 56). Крім цього, у заяві до селищної ради з приводу конфлікту з сусідами ОСОБА_3 вказував адресу свого проживання: АДРЕСА_2 (т. 3, а.с. 55). Право власності на будинок АДРЕСА_2 позивач набув 17 лютого 2011 року у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 60). Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені докази у їх сукупності , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про встановлення факту проживання позивача ОСОБА_3 із спадкодавцем - його матір`ю ОСОБА_4 на час відкриття спадщини. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності позивачем не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст.. 1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Колегія суддів не погоджується також із доводами апеляційної скарги про те, що довідки сільської ради про проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є недостовірним доказом, оскільки суд прийшов до висновку про проживання позивача із спадкодавцем у с.Рафалівка , Володимирецького району Рівненської області на підставі не лише однієї довідки , а на підставі ряду доказів у їх сукупності, а саме : як довідок сільської ради так і довідок районної лікарні, де проходили лікування як сам позивач так і його мати, даних пенсійного фонду про те, що спадкодавець отримувала пенсію в с.Рафалівка, сам апелянт не оспорює ту обставину, що позивач здійснював поховання ОСОБА_4 після її смерті, факт проживання позивача та його матері у с.Рафалівка підтверджується показами свідків. Доводи апеляційної скарги щодо того, що інші спадкоємці прийняли спадщину у вигляді квартири в АДРЕСА_1 в установлені строки і в результаті даного рішення суду будуть порушені їх права на спадкове майно, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки , постановляючи рішення, суд виходить із співмірності прав всіх спадкоємців і вважає, що збереження прав відповідачів не може відбуватися за рахунок порушення прав позивача. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 2 березня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: