Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/1843/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2947/24 Справа № 214/1843/21 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 214/1843/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі - Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Колесник Денис Юрійович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року, яке ухвалене суддею Ткаченком А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 грудня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про встановлення факту проживання однією сім`єю разом зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2022 року, за клопотанням позивачки ОСОБА_1 , залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 , із виключенням її зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року залучено правонаступника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Позовні вимоги мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності від 10.09.1993 та свідоцтва про право на спадщину від 04.10.2018, а також у вигляді вкладів в АТ «Державний ощадний банк України». У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 23 лютого 2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю факту проживання її зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Так, її батьки померли у 1987 році та у 2004 році, а у 2014 році помер і її чоловік, тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 замінили їй батьків та були для неї сім`єю. Вони проживали однією сім`єю з квітня 2014 року по АДРЕСА_2 та були пов`язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет, який витрачали на продукти харчування, одяг та інші сімейні потреби, мали взаємні права та обов`язки як члени сім`ї. Саме вона займалася організацією поховання ОСОБА_4 , однак за життя останній заповіт не склав, спадкоємці першої-третьої черги у нього відсутні, а тому вона вважає себе спадкоємцем четвертої черги. З метою захисту спадкових прав, позивачка просила суд встановити факт її проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини, а саме в період з квітня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме у період з квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати залишено за позивачкою. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Колесник Д.Ю., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 первісно звернулася до суду із заявою про встановлення факту в порядку окремого провадження, за якою було заведено цивільну справі №214/1761/21 та визначено Головуючого суддю Хомініч С.В. 19 березня 2023 року ОСОБА_2 було подано заяву про залишення цієї заяви ОСОБА_1 без розгляду, однак відповіді він не отримав та вказана цивільна справа взагалі зникла з офіційного сайту Судова влада України. Натомість, 10 березня 2021 року було зареєстрвоано вже позовну азяву ОСОБА_6 , із визначенням іншого Головуючого судді. Вважає, що надані позивачкою докази на підтвердження заявлених позовних вимог є недостатніми і не беззаперечними. Твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що сім?я ОСОБА_7 замінила їй батьків після смерті її чоловіка та батьків, не мають під собою жодного обгрунтування, адже батьки позивачки померли у 1987 році та у 2004 році, тобто, більш ніж за 10 років до подій. Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та має двох дітей. Зокрема, доньку ОСОБА_9 , яка є недієздатною та опікуном якої призначено позивачку. При цьому, про ці обставини позивачка в позові не вказала та підтвердила наявність недієздатної доньки лише на запитання представника відповідача ОСОБА_10 . Наполягає на тому, що позивачка була лише сусідкою померлого ОСОБА_4 , адже проживала у квартирі АДРЕСА_3 . За життя ОСОБА_5 , позивачка взагалі близько із родиною ОСОБА_7 не спілкувалася, адже вони не дуже спілкувалися із сусідами, були людьми військовими, жили усамітнено та сторонніх людей до себе не допускали. Вони вели заощадливий спосіб життя та мали накопичення грошових коштів у банківських установах. Зазначає, що доводи позивачки щодо надання спадкодавцеві матеріальної допоомги не свідчать про наявність відносин притаманних сім?ї, а доказів проживання позивачки однією сім?єю із померлим ОСОБА_4 , ведення з ним спільного побуту, сплати побутових послуг, наявність взаємних прав та обов?язків, суду не надано. Також, наполягає на тому, що допитані судом свідки теж не підтвердили вказаних обставин, а лише пояснили, що бачили періодичне перебування позивачки у квартирі померлого ОСОБА_4 . При цьому, допитані судом свідки, хоч і пояснили суду, що вони добре знали сім?ю ОСОБА_7 , однак жоден із них не був на похованні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Позивачка ОСОБА_1 з 2014 року є опікуном своєї недієздатної доньки ОСОБА_11 та мешкала разом з нею у квартирі АДРЕСА_3 . Зазначені документи мають зберігатися в Органі опіки та піклування, а проживання опікуна окремо від недієздатної доньки та витрати нею коштів не за цільовим призначенням було б зафіксовано Органом опіки та піклування. Також, відповідачем ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Колесник Д.Ю., заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: 1) з Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, а саме з сектору з питань опіки та піклування (50071, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 32) копію особової справи, оформленої на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо оформлення над нею опіки та призначення опікуна; 2) із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (50074, м. Кривий Ріг, вул. Демиденка, 3-а) цивільну справу №214/8777/14-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна; 3) з Відділення поліції №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області (раніше Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області) (50000, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 2-а) усю наявну інформацію щодо виклику поліції по лінії 102, зареєстрованого в ЄО №21126 від 16 серпня 2018 року (зміст заяви, дані заявника, інформацію про СОГ, дані службових осіб, які обслуговували виклик, результат). Разом з тим, колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про витребування вищенаведених доказів, як таких, що не стосуються предмету доказування у даній справі встановлення проживання позивачки однією сім?єю із померлим ОСОБА_4 , ведення з ним спільного побуту, сплати побутових послуг, наявність взаємних прав та обов?язків. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Морозов Є.Є., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Морозова Є.Є., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної карги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 8, 10). За життя ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 10 вересня 1993 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2018 року, належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 9, 11-15) та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2018 року банківські вклади у ПАТ КБ «Приватбанк» і ПАТ «Державний ощадний банк України (т. 1 а.с. 16-18). ОСОБА_1 звернулась 21 серпня 2020 року до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , однак постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 23 лютого 2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (т. 1 а.с. 20). ОСОБА_2 29 грудня 2020 року звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вказавши себе сестрою померлого, однак постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявником не надано документального підтвердження факту родинних відносин між нею та спадкодавцем (т. 1 а.с. 71). Інші заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у матеріалах спадкової справи № 48/2020, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відсутні (т. 1 а.с. 45-76). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено факт проживання однією сім`єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 протягом п`яти років на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , та відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 носили характер сімейних, як доньки та батька, вони були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц, постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, від 28 травня 2021 року у справі №182/653/17. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , на підтвердження факту спільного проживання із ОСОБА_4 , надала суду Акт від 03 березня 2021 року, згідно якого мешканці будинку АДРЕСА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 , з квітня 2014 року до 19 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 26). Разом з тим, вказаний Акт не містить відомостей щодо відносин, які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зокрема, щодо їх пов`язаності спільним побутом, веденням спільного господарства, наявності між ними взаємних прав і обов`язків, притаманних сім?ї. Також, судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які, кожна окремо, пояснили суду, що коли у ОСОБА_1 у 2016 році помер чоловік, вона переїхала у квартиру ОСОБА_7 . Тобто, показами цих свідків спростовуються твердження позивачки щодо її спільного проживання з родиною ОСОБА_7 починаючи з квітня 2014 року. Вказані свідки пояснили, що у між ОСОБА_1 та родиною ОСОБА_7 були наявні відносини притаманні сім?ї. Разом з тим, вони пояснили суду, що ОСОБА_1 у ОСОБА_7 мила посуд, готувала їжу, прала одежу, прибирала та допомагала їм ходити до лікарні. Надання ж позивачкою ОСОБА_1 допомоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є безумовним підтвердженням наявності факту проживання позивачки із ОСОБА_4 однією сім`єю. Отже, зазначені позивачкою докази (Акт від 03 березня 2021 року та покази свідків) не доводять факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме у період з квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є суперечливими щодо періоду такого проживання та не містять в собі підтверджуючої інформації про обставини, на які посилається позивачка. ОСОБА_1 не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що у неї та спадкодавця був спільний бюджет, що вони здійснювали спільні витрати, спільно харчувалися, купували майно для спільного користування, приймали участь у витратах на утримання житла, наданні взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчували б реальність сімейних відносин. Крім того, як вірно зазначено в апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_3 , рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2014 року, яке набрало законної сили та наявне у Єдиному держаному реєстрі судових рішень, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Опікунська рада виконкому Саксаганської районної ради у місті з питань захисту прав недієздатних або обмежено дієздатних громадян, ОСОБА_11 , про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна, було встановлено, що « ОСОБА_1 являється рідною матір`ю ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.6). Вони зареєстровані і мешкають за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.4-5)». Наведене спростовує доводи позивачки ОСОБА_1 у цій справі про те, що вона з квітня 2014 року проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , а тому до тверджень позивачки колегія суддів відноситься критично. Інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_1 щодо обставин спільного проживання між нею та ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, позивачкою не надано. Встановивши, що ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні її вимог про встановлення факту її проживання однією сім`єю з квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 . За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у зв`язку з чим з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 967,60 грн. (т. 2 а.с., 215, т. 3 а.с.30). На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Колесник Денис Юрійович, задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю разом зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору, у розмірі 1 967 (одна тисяча дев?ятсот шістдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року. Головуючий: Судді: