Постанова 4857 № 569/21215/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 569/21215/20 пров. № А/857/3768/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та забезпечення в подальшому заходів щодо примусового видворення за межі України, - суддя (судді) в суді першої інстанції Левчук О.В., час ухвалення рішення: 16:14:36, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення: 16.12.2020 р., ВСТАНОВИВ: Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області звернулося в суд з адміністративним позовом до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , в якому просило суд затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення в подальшому заходів щодо примусового видворення за межі України, помістити відповідача до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 місяців. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року позов задоволено. Затримано громадянина Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення в подальшому заходів щодо примусового видворення за межі України. Поміщено громадянина Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 місяців. Рішення мотивоване тим, що зважаючи на те, що громадянин Республіки Афганістан ОСОБА_1 порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, не має паспортного або іншого документа, що б посвідчували його особу та/або давали йому право на виїзд з України, такий потребує ідентифікації його особи. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що його не ознайомлено з матеріалами про адміністративне правопорушення. Також позивачем не з`ясовано обставини чи потребує він захисту та притулку відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту». Вважає, що не в повній мірі були здійснені позивачем заходи щодо його ідентифікації. Також позивачем не надано йому права добровільно повернутись в країну його походження, винісши рішення про примусове повернення. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Представник позивача у судовому засіданні заперечила щодо доводів апелянта та просила залишити судове рішення без змін. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, співробітниками Відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУНП в Рівненській області спільно з працівниками Управління державної міграційної служби України в Рівненській області 14.12.2020 затримано громадянина Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України нелегально та без документів, що посвідчує особу. За обліками УДМС України в Рівненській області будь-яка інформація про іноземця відсутня. Із пояснень іноземця встановлено, що він прямував із Афганістану до Німеччини транзитом через Сербію, Румунію та Україну. На території Румунії був затриманий та поміщений до табору для іноземців, де йому було видане відповідне посвідчення, котре було втрачено. Кордон України перетнув в багажному відсіку фури, яке призначене для зберігання запасного колеса. Громадянин Республіки Афганістан ОСОБА_1 не надав інформації про будь-яких супроводжуючих осіб, однак зазначив, що на території Сербії отримував вказівки та локації щодо подальшого пересування від невідомої особи. Документи, що посвідчують особу та підтверджують належність до громадянства будь-якої країни іноземець не має. Приймаюча сторона на території України відсутня. Посвідкою на тимчасове/постійне місце проживання в Україні не документувався. За порушення міграційного законодавства в Україні громадянина Республіки Афганістан ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 КУпАП (ПР МРВ 000211) та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу 1700 грн. 14.12.2020 складено протокол про адміністративне затримання іноземця. Рішенням УДМС України в Рівненській області від 14.12.2020 іноземця поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації особи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що частиною третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені положеннями статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною першою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Згідно з ч.11 ст.289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Таким чином, заходи, визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути застосовані до іноземця чи особи без громадянства, зокрема, за наявності двох умов: вчинення такою особою порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, а також відсутність в неї документа, що дає право на виїзд з України. Відсутність хоча б однієї із цих умов є підставою для відмови в задоволенні позову про застосування цих заходів. Як встановлено з матеріалів справи, на момент затримання відповідача у нього були відсутні документи, які посвідчують особу та відомості про законний в`їзд і подальше законне перебування на території України. При цьому, як слідує з матеріалів справи, первинні заходи щодо встановлення особи затриманого, які були проведені протягом терміну адміністративного затримання, не дали результатів. З огляду на викладене, оскільки відповідач порушив законодавство України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, не має документів, які посвідчують особу, документів на право перебування на території України, а також для виїзду за кордон, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Додатково апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 30 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту. Зокрема, відповідно до пункту "f" частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. У пункті 103 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа Анатолій Руденко проти України", яке стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин. Слід зазначити, що пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення. Суд зазначає, що з огляду на зміст частини першої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України самостійною підставою для звернення з позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, що свідчить про безпідставність доводів, зазначених в апеляційній скарзі. Також доводи відповідача, зазначені в додаткових поясненнях, а саме, що відповідач являється неповнолітньою особою, відтак, не може бути примусово повернутий до країни походження, не заслуговують на увагу, оскільки рішення про його примусове повернення до країни його походження позивачем не приймалось, а звернення до суду з вказаним позовом пов`язане з необхідністю ідентифікації відповідача. Вищенаведене дає підстави для висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року у справі № 569/21215/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 03.03.2021 року