Постанова 4857 № 569/3192/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 569/3192/23 пров. № А/857/3906/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2023 року у справі № 569/3192/23 (головуючий суддя Ковальов І.М., час ухвалення 15:11 год., м. Рівне, повне судове рішення складено 23 лютого 2023 року) за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області звернулося в суд з позовом до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , в якому просило: а) затримати громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення видворення за межі України; б) помістити громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на 6 місяців; в) примусово видворити іноземця за межі території України; г) рішення до пустити до негайного виконання. Рішенням від 23 лютого 2023 року Рівненський міський суд Рівненської області у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що долученими до справи доказами підтверджено перебування відповідача на території України нелегально та невиконання ним рішення УДМС про примусове повернення до 09.11.2022. Також відсутні докази на підтвердження вжиття іноземцем заходів, спрямованих на легалізацію свого перебування в Україні. Відтак, наявні всі підстави для затримання іноземця та ухвалення рішення про його примусове видворення. Вважає, що покликання суду першої інстанції на постанову КМ України від 21.10.2022 №1202 «Деякі питання реалізації законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» є безпідставним, оскільки рішення про примусове повернення відповідача було прийняте 11.10.2022, тобто до прийняття вказаної постанови КМ. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує її доводи за їх безпідставністю та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 21 лютого 2023 року працівниками Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (далі УДМС) в м. Рівне, в ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, було виявлено та затримано громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - іноземець), який не виконав рішення про примусове повернення та продовжує перебувати на території України понад строки, встановлені законодавством України. Під час здійснення заходів щодо ідентифікації особи за обліками УДМС було встановлено, що іноземець прибув в Україну у 2019 році, 22 травня 2019 року зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , про що видано свідоцтво Корабельним районним у місті Херсон відділом ДРАЦС ГТУЮ серії НОМЕР_1 від 22.05.2019. 30 травня 2019 року був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні з підстав возз`єднання сім`ї, яка 30 червня 2021 року, за зверненням іноземця, була обміняна на посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , терміном дії до 16.06.2022. Після 16 червня 2022 року (закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання) іноземець не вчинив подальших заходів щодо легалізації свого перебування на території України шляхом повторного звернення до міграційної служби за обміном посвідки. Останній раз в`їхав в Україну 04.07.2022 за паспортом громадянина Республіка Азербайджан 5TQPGS9 від 08.06.2022, дійсним до 07.06.2032. Під час легального перебування в Україні (90 днів протягом 180) не здійснив заходів щодо своєї легалізації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.2012, не звертався до міграційної служби та після дати 02.10.2022 перебуває в Україні нелегально. 11 жовтня 2022 року за порушення правил перебування на території України (ухилення від виїзду після закінчення відповідного строку перебування) іноземець був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП. За наслідками розгляду протоколу ПРМРВ №000079 від 11.10.2022 на іноземця накладено адміністративний штраф в розмірі 1700,00 грн, який ним сплачено. 11 жовтня 2022 року відносно іноземця УДМС було прийнято рішення про примусове повернення з України на підставі ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у зв`язку з ухиленням від виїзду з України після закінчення дозволеного строку перебування та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 09 листопада 2022 року, про що 12 жовтня 2022 року було повідомлено прокурора Рівненської окружної прокуратури. Дане рішення чинне та іноземцем не виконано. Хоча у вказаному рішенні іноземець особисто зобов`язався не пізніше 09.11.2022 залишити територію України. 21 лютого 2023 року за рішенням УДМС іноземця було затримано та поміщено у Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (далі - ПТПІ) (протокол про затримання №000002 від 21.02.2023), на строк до трьох діб з метою прийняття Рівненським міським судом Рівненської області рішення про забезпечення в подальшому заходів примусового видворення за межі України. Вказані обставини, а також те, що в УДМС є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець, стосовно якого подано даний адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме процедурі видворення, оскілки в іноземця відсутні кошти, необхідні для здійснення виїзду з України, послужили приводом для звернення УДМС з позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що на підставі постанови КМ України від 21.10.2022 №1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» відповідач перебуває на території України законно. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до змісту ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до норм п.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-УІ іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч.3 ст. 9 Закону №3773-УІ). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 30 Закону №3773-УІ). Відповідно до положень ч.3 та ч.4 ст. 30 Закону №3773-УІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Із зазначеними правовими нормами узгоджуються зміст Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка визначає порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішення про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішення про продовження строку затримання. Так, відповідно до п.2 Інструкції, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив правопорушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву. З аналізу наведених вище нормативно-правових актів слід дійти висновку, що іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому видворенню за умови, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що посвідка на тимчасове проживання відповідача закінчилася 16.06.2022, проте після останнього в`їзду його в Україну та враховуючи право перебування на території України 90 днів протягом 180 днів, іноземець перебував на території України до 02.10.2022 на законних підставах. 11.10.2022, керуючись ст. 26 Закону №3773-УІ, УДМС прийняло рішення про примусове повернення з України громадянина Республіки Азейрбайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язало останнього покинути територію України в строк до 09.11.2022. На момент подання адміністративного позову вказане рішення є невиконаним. Відповідно до норм ст. 30 Закону №3773-УІ невиконання такого рішення є підставою для примусового видворення іноземця чи особи без громадянства. Водночас, суд першої інстанції доречно звернув увагу на постанову КМ України від 21.10.2022 №1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану». Так, нормами вказаної постанови передбачено, що відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановляє: Установити, що: посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування; іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану. Отже, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, а також те, що строк дії посвідки на тимчасове проживання відповідача в даній справі закінчився 16 червня 2022 року та підлягає обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., суд дійшов правильного висновку, що така посвідка підтверджує законні підстави для тимчасового проживання відповідача в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану й протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування, тобто відповідач на даний час перебуває на території України в передбачений законом спосіб, що в свою чергу унеможливлює затримання відповідача та його видворення за межі території України, оскільки суперечить законодавству України та Європейській конвенції з прав людини, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Колегія суддів вважає необґрунтованими покликання апелянта на те, що постанова КМ України №1202 від 21.10.2022 не підлягає застосуванню в даній справі, так як прийнята після рішення про примусове повернення іноземця (11.10.2022), оскільки відповідно до норм цієї постанови вона поширюється на всіх осіб, посвідки яких закінчилися після 24 лютого 2022 року. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2023 року у справі № 569/3192/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 11.05.2023.