Постанова 4851 № 520/4856/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 р.Справа № 520/4856/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Сагайдак В.В., м. Харків) від 12.03.2020 року по справі № 520/4856/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення і вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення № 00188005706 від 06.03.2019 р. ГУ ДФС у Харківській області та вимогу про сплату боргу №Ф-56857-57 від 08.04.2019 р. направлені ОСОБА_1 ГУ ДФС у Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі № 520/4856/19 позовні вимоги задоволено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Від відповідача до суду надійшло клопотання про заміну сторони у справі. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 вирішено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області. Абзацом 3 п. 2 постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 установлено, що територіальні органи ДПС України, що ліквідуються відповідно до п.1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС України територіальних органів згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів. що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС України після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи ДПС України. що будуть утворені згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, та заповненням 30 % вакансій. В абзаці 4 п. 2 постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 закріплено, що права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови , переходять ДПС України та її територіальним органам. Наказом ДПС України від 30.09.2020 року № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області. 14 грудня 2020 року проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи- ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321. Наказом ДПС України від 24.12.2020 року № 755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС України. утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 30.09.2020 року №

893. Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Таким чином, на цей час всі права та обов`язки Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43143704) перейшли до його правонаступника - Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495). Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області на належного правонаступника - Головного управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та є платником єдиного податку. Позивачем отримано рішення № 00188005706 від 06.03.2019 р., в якому зазначено, що до останнього застосовано штрафні санкції в розмірі 502,26 грн. (10% до 01.01.2015р.) і в розмірі 4882,45 грн. за період з 21.01.2014р. до 25.02.2019р. та нараховано пеню в розмірі 23624,34грн. (0.1% суми недоїмки) в зв`язку з недоїмкою з сплати єдиного внеску. В подальшому контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу № Ф-56857-57 від 08.04.2019 р., яка надіслана відповідачем за помилковою адресою, у зв`язку з чим позивач звертався до податкового органу з заявою про отримання оскаржуваних рішень. Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішення та вимогою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем в повному обсязі сплачено до державного бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується банківськими квитанціями, а тому рішення та вимога підлягають скасуванню. В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (КВЕД - 47.29 - Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами) з 10.12.1999 року. Відповідно до інтегрованої картки платника ФО-П ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» по єдиному внеску нарахованому фізичною особою - підприємцем, які обрали спрощену систему оподаткування код класифікації (71040000), ( сплата «за себе») з 21 січня 2014 року щомісячно порушувались терміни сплати єдиного внеску та виникла заборгованість. Розрахунок штрафної санкції та пені наданий відповідачем до суду. У зв`язку з тим, що платником податку було порушено терміни сплати єдиного внеску, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону№ 2464-VI передбачено застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків до 01.01.2015 та 20 відсотків з 01.01.2015 та відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI). Нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування), включно (ч. 13 ст. 25 Закону). При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Рішення контролюючого органу є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄСВ, який визначено розділом VI Інструкції №

449. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується. З урахуванням зазначеного, на адресу ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) засобами поштового зв`язку направлено рішення про застосування штрафних санкцій від 06.03.2019 року № 0018805706 в розмірі 29009,05 грн. (штраф у розмірі 502,26 грн. та 4882,45 грн., а також пеню у розмірі 23624,34). Вважає, що рішення № 00188005706 від 06.03.2019 р. ГУ ДФС у Харківській області та вимога про сплату боргу № Ф-56857-57 від 08.04.2019 р. є правомірними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (набув чинності 01.01.2011) (далі - Закон № 2464-VI). Підпунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. За приписами абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Відповідно до п. п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частинами 3 та 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів встановлено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (в подальшому - Інструкція № 449). Відповідно до п. 1 розділу VІ Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. За приписами п. 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Звертаючись до суду першої інстанції позивач посилався на те, що він не отримував вимог про сплату боргу тому, що вимоги, якщо вони надсилались, направлялись на адресу АДРЕСА_1 , в той час як адресою реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця є: АДРЕСА_2 . Про існування вимог про сплату боргу (недоїмки) позивач дізнався від державних виконавців Московського ВДВС м. Харкова, якими було відкрито три виконавчих провадження за вимогами про сплату боргу. Після цього, позивачем було сплачено суми недоїмки зі сплати єдиного внеску шляхом перерахування коштів на рахунки Київської ОДПІ, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій (а.с. 23). Таким чином, позивач виконав вимоги зазначені в ст. 25 Закону № 2464, а саме сплатив суми недоїмки з єдиного внеску після того як дізнався про їх існування. Згідно наданого до суду апеляційної інстанції розрахунку сум штрафних та санкцій та пені, судом встановлено наступне: за 2014 рік: нараховано 21.01.2014, сплачено 16.11.2018 - 1218,7 грн.; кількість днів несплати 1761; сума штрафної санкції 121,87; сума пені - 2146,08; нараховано 23.04.2014, сплачено 16.11.2018 - 1268 грн.; кількість днів несплати 1669; сума штрафної санкції 126,8; сума пені - 2116,21; нараховано 22.07.2014, сплачено 16.11.2018 - 1268 грн.; кількість днів несплати 1579; сума штрафної санкції 126,8; сума пені - 2002,09; нараховано 21.10.2014, сплачено 16.11.2018 - 1245,4 грн.; кількість днів несплати 1488; сума штрафної санкції 124,54; сума пені - 1853,2; нараховано 21.10.2014, сплачено 26.12.2018 - 22,5 грн.; кількість днів несплати 1528; сума штрафної санкції 2,25; сума пені - 34,41. за 2015 рік: нараховано 21.01.2015, сплачено 26.12.2018 - 1267,95 грн.; кількість днів несплати 1436; сума штрафної санкції 253,59; сума пені - 1820,78; нараховано 21.04.2015, сплачено 26.12.2018 - 1267,95 грн.; кількість днів несплати 1346; сума штрафної санкції 253,59; сума пені - 1706,66; нараховано 21.07.2015, сплачено 26.12.2018 - 1267,95 грн.; кількість днів несплати 1255; сума штрафної санкції 253,59; сума пені - 1591,28; нараховано 20.10.2015, сплачено 26.12.2018 - 1323,45 грн.; кількість днів несплати 1164; сума штрафної санкції 264,69; сума пені 1540,52; за 2016 рік: нараховано 20.01.2016, сплачено 26.12.2018 - 1434,5 грн.; кількість днів несплати 1072; сума штрафної санкції 286,9; сума пені - 1537,79; нараховано 20.04.2016, сплачено 16.01.2019 - 493,85 грн.; кількість днів несплати 1002; сума штрафної санкції 98,77; сума пені - 494,82; нараховано 20.04.2016, сплачено 26.12.2018 - 415,65 грн.; кількість днів несплати 981; сума штрафної санкції 83,13; сума пені - 407,75; нараховано 20.07.2016, сплачено 06.02.2019 - 435 грн.; кількість днів несплати 932; сума штрафної санкції 87; сума пені 405,41; нараховано 20.07.2016, сплачено 16.01.2019 - 506,15 грн.; кількість днів несплати 911; сума штрафної санкції 101,23; сума пені - 461,12; нараховано 20.10.2016, сплачено 06.02.2019 - 957 грн.; кількість днів несплати 840; сума штрафної санкції 191,4; сума пені - 803,88; за 2017 рік: нараховано 20.01.2017, сплачено 06.02.2019 - 990 грн.; кількість днів несплати 748; сума штрафної санкції 198; сума пені - 740,52; нараховано 20.04.2017, сплачено 06.02.2019 - 1056 грн.; кількість днів несплати 658; сума штрафної санкції 211,2; сума пені - 694,85; нараховано 20.07.2017 Сплачено 25.02.2019 - 494 грн.; кількість днів несплати 586; сума штрафної санкції 98,8; сума пені - 289,48; нараховано 20.07.2017, сплачено 06.02.2019 - 562 грн.; кількість днів несплати 567; сума штрафної санкції 112,4; сума пені 318,66. нараховано 20.10.2017, сплачено 25.02.2019 - 1056 грн.; кількість днів несплати 494; сума штрафної санкції 211,2; сума пені - 521,66; за 2018 рік: нараховано 20.01.2018, сплачено 25.02.2019 - 1056 грн.; кількість днів несплати 402; сума штрафної санкції 211,2; сума пені - 424,51; нараховано 20.04.2018, сплачено 25.02.2019 - 2457,20 грн.; кількість днів несплати 312; сума штрафної санкції 491,44; сума пені - 766,64; нараховано 20.07.2018, сплачено 25.02.2019 - 2457,20 грн.; кількість днів несплати 221; сума штрафної санкції 491,44; сума пені - 543,04; нараховано 20.10.2018, сплачено 25.02.2019 - 2457,20 грн.; кількість днів несплати 129; сума штрафної санкції 491,44; сума пені 316,98; нараховано 22.01.2019, сплачено 25.02.2019 - 2457,20 грн. кількість днів несплати 35; сума штрафної санкції 491,44; сума пені -

86. Вказані вище штрафи та пеня нараховані позивачу за несвоєчасну сплату боргу (недоїмки) по сплаті ЄСВ: 1) № 977-17 від 02.08.2018 р. на суму 22063,17 грн.; 2) 977-17 від 04.12.2018 р. на суму 21977,53 грн.; 3) 977-17 від 09.11.2017 р. на суму 18549,99 грн. Згідно інформації, яка міститься в матеріалах справи, вказані вимоги направлялися платнику, але поштові відправлення повернулися до відправника із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Положеннями ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, надсилається вимога про її сплату. Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953, після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі. Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника. Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Положеннями п. 5 розділу VI Інструкції, зокрема, визначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства. Положеннями п. 1 розділу VII, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Згідно з пп. 2 п. 2 цієї Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)). Для платників, зазначених у пунктах 1 та 16 частини першої статті 4 Закону, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у пунктах 4-5-1 частини першої статті 4 Закону,- календарний квартал. З матеріалів справи судом встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, посилався на те, що за його заявою до Київської ОДПІ, йому було надіслано копії вимог про сплату боргу, а саме вимоги Ф-977-17 від 09.11.2017 р., 02.08.2018 р., 04.12.2018 р., які надсилалися на адресу АДРЕСА_1 , а не на адресу АДРЕСА_3 . Як вказував позивач, вимоги про сплату боргу направлялись йому з 09.11.2017 р., а Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» почав діяти з 2010 року та з початку його дії і до 09.11.2017 р. ні Управлінням пенсійного Фонду України ні пізніше, після передачі податковій службі функцій з адміністрування єдиного соціального внеску, Київською ДПІ не надсилались (надсилалися за неточною адресою) вимоги про сплату боргу, що є порушенням ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» згідно якої орган доходів і зборів у порядку , за формою та у строки встановлені Законом №2464 і підзаконними нормативно - правовими актами надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату після закінчення звітного періоду за який виникла недоїмка. Таким чином, позивач був позбавлений можливості узгодити недоїмку з органом доходів і зборів і оскаржити суми недоїмки (вимоги) в адміністративному або судовому порядку, що передбачено ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», чим було порушено права позивача, як платника податків і зборів, передбачені Законом № 2464-VI. На спростування цих обставин відповідачем жодних доводів, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду, не наводилося і ці твердження позивача не спростовані. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи те, що позивачем не отримувалися вимоги Ф-977-17 від 09.11.2017 р., 02.08.2018 р., 04.12.2018 р., оскільки направлялися за неправильною адресою реєстрації ОСОБА_1 , сума недоїмки сплачена позивачем у повному обсязі після того, як платник дізнався про існування такої недоїмки, а саме 16.11.2018 р., 26.12.2018 р., 06.02.2019 р. та 25.02.2019 р. (а.с. 23-24), колегія суддів дійшла до висновку, що рішення № 00188005706 від 06.03.2019 р. ГУ ДФС у Харківській області та вимога про сплату боргу № Ф-56857-57 від 08.04.2019 р. є неправомірними, оскільки наданий податковим органом розрахунок суми штрафу та нарахованої пені зроблений без врахування вищенаведених обставин, а саме щодо того, що платник не знав про існування недоїмки зі сплати ЄСВ. Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України). Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи. В межах спірних правовідносин податковим органом такого обов`язку виконано не було, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі №520/4856/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 03.03.2021 року