LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/13680/19

від 22.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року по справі № 520/13680/19 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 р.Справа № 520/13680/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Бартош Н.С. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., м. Харків) від 17.02.2020 року (повний текст рішення складено 17.02.2020 р.) по справі № 520/13680/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС України у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року № Ф - ф-64-у, зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 20414,66 гривень фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки), яку винесено Головним управлінням ДПС у Харківській області, є протиправною, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року адміністративний позов було залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що він як платник єдиного внеску за період здійснення підприємницької діяльності самостійно визначав та сплачував єдиний внесок у розмірі на суми, не меншої за розмір мінімального страхового внеску. Як платник єдиного внеску, зазначений у пункті 4 статті частини першої статті 4 цього Закону, зазначає, що сплачував єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів на відповідні рахунки. Так станом на 31 жовтня 2019 року позивач зазначає, що сплачував єдиний внесок таким чином за 2018 рік: 22 січня 2018 року - 1410 гривень, 20 лютого 2018 року - 1386 гривень , 21 березня 2018 року - 820 гривень, 20 червня 2018 року - 2475 гривень, 20 вересня 2018 року - 1640 гривень, 22 жовтня 2018 року - 820 гривень; за 2019 рік : 21 жовтня 2019 року - 2760 гривень , 19 липня 2019 року - 2760 гривень , 08 травня 2019 року - 3360 гривень , 20 січня 2019 року - 1640 гривень. Позивач зазначає, що не мав несплачених сум недоїмки, штрафів та пені, в рахунок яких мали зараховуватись суми сплаченого єдиного внеску, в тому числі і сума 2754,18 гривень, сума сплаченого єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року . Крім того зазначає, що з оскаржуваної вимоги не вбачається за який період, з яких сум та розміру нараховані недоїмка, штраф та пеня, а тому неможливо вважати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 р. правомірною. Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись те, що доводи викладені в апеляційній скарзі суперечать фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування відповідач вказує на те, що в інтегрованій картці платника податку по ОСОБА_1 станом на 27.12.2019 року рахується заборгованість в розмірі 20414,66 грн., а саме штрафна санкція та пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідно до Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.05.2019 № ЄВ02235406 за період з 19.02.2013 р. по 10.05.2019 р. на суму 17660,48 грн., (частково в розмірі 1892,42 грн. погашено); нарахування єдиного внеску за III квартал 2019 р., в розмірі 2754,18 грн. Головним управління ДПС у Харківській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску № Ф-64-у від 18.11.2019 р, на загальну суму 20414,66 грн., що відповідає аб.2 п.3 ст. «VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 р., зі змінами та доповненнями. Вказана вимога була сформована в автоматичному режимі у відповідності з сумую боргу, що обліковується на момент формування вимоги у картці платника. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб`єкта господарювання фізичної особи, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Основним видом діяльності позивача є ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення (КВЕД 95.21). Позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області як платник єдиного податку, що підтверджується копією витягу з реєстру платників єдиного податку від 10.06.2015 № 1520263400295(а.с. 13). 24.01.2019 позивачем подано до ГУ ДФС податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2018 рік, відповідно до якої загальна сума доходу за звітний період склала 60 тис. грн. Крім того позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми Д5 (річна) згідно якої сума чистого доходу за 2018 склала 44676.00 грн., в тому числі сума доходу на який нараховується єдиний внесок склала 44676.00 грн., сума нарахованого внеску склала 9828.72 грн. Згідно долучених до матеріалів справи квитанцій (а.с.15-24) позивачем сплачено ЄСВ у 2018 році у розмірі 8551.00 грн., у 2019 році відповідно 10520.00 грн. 13.05.2019 ГУ ДФС у Харківській області відносно позивача винесено рішення №ЄВ 02235406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в тому числі штраф у розмірі 6682.92 грн., з них: 1718.74 грн. за період з 19.02.2013 по 31.12.2014; 5164.18 грн. за період з 01.01.2015 по 10.05.2019; та пеня у розмірі 12669.98 грн. Підставою для винесення відповідачем вказаного рішення від 13.05.2019 №ЄВ 02235406 слугувала несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за попередні період. Внаслідок несплати позивачем суми штрафів та пені, які визначені рішенням від 13.05.2019 № ЄВ02235406 відповідачем 18.11.2019 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті ЄСВ № ф-64-у, згідно якої до сплати визначено 20414.66 грн., в тому числі недоїмка 2754.18 грн., штраф 4990.50 грн. ( з урахуванням часткової сплати 1892.42 грн.) та пеня у сумі 12669.98 грн. Позивач не погодився із винесеною вимогою та в послідуючому звернувся до суду із даним позовом. Залишаючи без задоволення позовну заяву, суд першої виходив з того, що факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Відповідно до ст. 7 Закону №2464-VI Єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абз.1 п. 2 ст. 7); - у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз.2 п. 2 ст. 7); - для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ст. 7). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). При цьому, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Частинами 7, 8 статті 9 вказаного Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для Позивача, який обрали спрощену систему оподаткування є календарний місяць. Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.10.2019 року згідно даних інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» (КБК 71040000) «ЄСВ за себе» обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) у сумі 20414,66 грн. Так, згідно інтегрованої картки ОСОБА_1 сальдо на початок 2013 року становить 10970.78 гри, тобто недоїмка, яка була сплачена лише 09.04.2015 року, (відображено в ІКП за 2015 рік); - нарахування єдиного внеску від 19.10.2013 року з ІІІ квартал 2013 року - 1194,03 гривень. Сплата протягом 2013 року відсутня. (10970,78 + 1194,03) = 12164,81 грн., недоїмка станом на 31.10.2013 року; - нарахування єдиного внеску за 4 квартал 2013 та 3 квартали 2014 року - 5022,52 гривень. Сплата протягом 2014 року відсутня. (12161,81 + 5022,52) = 17187,33 грн., недоїмка станом на 31.10.2014 року; - нарахування єдиного внеску за 4 квартал 2014 та 3 квартали 2015 року - 5127,32 гривень. Сплата протягом 2015 року становить 17561,78 грн. (17187.33 + 5127.32- 17561,78) = 4752,87 гри., недоїмка станом на 31.12.2015 року; - нарахування єдиного внеску за 4 квартал 2015 та 3 квартали 2016 року - 4242,15 гривень. Сплата протягом 2016 року становить 9065,10 грн. (4752,87 + 4242,15- 9065,10) = 70,04 гри., переплата станом на 31.12.2016 року; - нарахування єдиного внеску за 4 квартал 2016 та 3 квартали 2017 року - 4158 гривень. Сплата протягом 2017 року становить 3168,00 грн. (4158-70,04-3168,00) = 919,96 грн., недоїмка станом на 31.12.2017 року; - нарахування єдиного внеску за 4 квартал 2017 та 3 квартали 2018 року - 12651,54 гривень. Сплата протягом 2018 року становить 12909,46 грн. (919,96-12651,54- 12909,46) = 662,04 грн., недоїмка станом на 31.12.2018 року; - нарахування єдиного внеску за 4 квартал 2018 та 3 квартали 2019 року - 17602,64 гривень. Сплата протягом 2019 року становить 10520.00 грн. (662,04+ 17602.64- 10520,00) = 20414,66 гри., заборгованість станом на 31.10.2019 року, де (2754,18 недоїмка нарахована за 3 квартал, 4990,50 штраф та 12669,98 пеня). Тобто, матеріали справи свідчать про те, що позивачем з січня 2013 по 31 грудня 2016 постійно рахувалась недоїмка. На початку 2017 року у позивача рахувалась переплата в розмірі 70.04 гривень, але вже з 19 січня 2017 вже рахувалась недоїмка у сумі 919,96 яка в подальшому існувала протягом 201-2018-2019 року. Відповідно до ч.б ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У зв`язку з тим, що платником податку було порушено терміни сплати єдиного внеску, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків до 01.01.2015 та 20 відсотків з 01.01.2015 та відповідно до ч, 10 ст. 25 Закону № 2464- VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). Нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування), включно (ч. ІЗ ст. 25 Закону). Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393 (далі Інструкція № 449). Так, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Рішення контролюючого органу є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄСВ, який визначено розділом VI Інструкції №

449. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується. Як було зазначено вище, 13.05.2019 ГУ ДФС у Харківській області відносно позивача винесено рішення №ЄВ 02235406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в тому числі штраф у розмірі 6682.92 грн., з них: 1718.74 грн. за період з 19.02.2013 по 31.12.2014; 5164.18 грн. за період з 01.01.2015 по 10.05.2019; та пеня у розмірі 12669.98 грн. Вказане рішення направлялося на адресу позивача, згідно адреси, вказаної в витязі з ЄДРПОУ проте позивачем не отримано, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.41). Підставою для винесення відповідачем вказаного рішення від 13.05.2019 №ЄВ 02235406 слугувала несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за попередні період. Доказів оскарження у встановленому законодавством порядку рішення від 13.05.2019 № ЄВ02235406, як і доказів сплати позивачем у добровільному порядку визначених контролюючим органом грошових зобов`язань матеріали справи не містять. Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Колегія судів вказує на те, що оскільки матеріали справи не містять доказів самостійної сплати позивачем суми штрафів та пені, які визначені рішенням від 13.05.2019 № ЄВ02235406, а тому відповідачем 18.11.2019 правомірно було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті ЄСВ № ф-64-у, згідно якої до сплати визначено 20414.66 грн., в тому числі недоїмка 2754.18 грн., штраф 4990.50 грн. ( з урахуванням часткової сплати 1892.42 грн.) та пеня у сумі 12669.98 грн. Колегія судів зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що обчислення єдиного внеску, штрафних санкцій та пені здійснено контролюючим органом на підставі поданих позивачем до органів доходів і зборів звітів, даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що спростовує доводи позивача про те, що донарахування єдиного внеску відбулось без документального підтвердження. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що суми сплаченого позивачем єдиного внеску зараховувалися на погашення недоїмки у порядку черговості її виникнення відповідно до чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення позивачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року по справі № 520/13680/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Н.С. Бартош В.В. Катунов Повний текст постанови складено 27.10.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»