Постанова 4852 № 280/5246/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/5246/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.) по адміністративній справі № 280/5246/18 , розглянутої у загальному позовному провадженні за позовом Державного підприємства "Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ: Позивач Державне підприємство "Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі інститут ) 10.12.2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі ГУ ДФС в Запорізькій області ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №0121984907/826 від 10.09.2018 року, винесене Олександрівським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування до позивача штрафних санкцій 20% за період з 21.05.2015 року по 25.07.2018 року у розмірі 373 405,78 грн., та нарахування пені 0,1 % від суми недоїмки у розмірі 361 368,36 грн. за несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 734 774,14 грн. В обґрунтування позову зазначив, що попередніми рішеннями відповідача від 23.03.2016 року №0004511701 за період з 23.09.2014 року по 15.01.2016 року, від 21.11.2016 року № 0006141300 за період з 21.02.2015 року по 08.11.2016 року до позивача вже застосовані аналогічні санкції за зазначений період часу, які оплачені позивачем, в тому числі по вимогам про сплату боргу (недоїмки), а тому повторне застосування штрафних санкцій є протиправним. У відзиві на позов відповідач ГУ ДПС у Запорізькій області заперечив проти задоволення вимог, просить в позові відмовити у зв`язку з правомірністю винесеного рішення. Рішенням Запорізького оружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, та задовольнити позов. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення, та заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва - заміну відповідача ГУ ДФС в Запорізькій області на ГУ ДПС в Запорізькій області (ВП код ЄДРПОУ 44118663) . Враховуючи дані обставини колегія суддів, згідно положень ст.52 КАС України, вважає можливим задовольнити клопотання , здійснити заміну відповідача по справі № 280/5246/18 з ГУ ДФС у Запорізькій області на правонаступника ГУ ДПС у Запорізькій області (ВП код ЄДРПОУ 44118663) . Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає, а вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджено, що ДП "Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та правонаступником з 21.06.2018 року ДП «Запоріжгеоінформ». Позивач 14.09.2018 року отримав від Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області рішення № 0121984907/826 від 10.09.2018 року про застосування штрафних санкцій за період з 21.05.2015 року по 25.07.2018 року 20% у розмірі 373 405,78 грн., та нарахування пені 0,1 % від суми недоїмки у розмірі 361 368,36 грн. за несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на загальну суму 734 774,14 грн. Не погодившись з рішенням №0121984907/826 від 10.09. 2018 року , позивач оскаржив його в адміністративному порядку, після відмови податкового органу в задоволенні скарги звернувся до суду із відповідним позовом. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.0007.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Частиною 1 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконуванні роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 8 ст. 9 цього ж Закону). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI , є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно приписів ч.10 , п.2 ч.11 ст. 25 Закону №2464-VI у випадку несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платника єдиного внеску органом доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469) (далі - Інструкція № 449). При несплаті (неперерахуванні) або несвоєчасній сплаті (несвоєчасному перерахуванні) єдиного внеску на платників складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди. Для платників, зазначених у пп.1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції,- календарний квартал (пп. 2 п. 2 Інструкції). Пунктом 5 Інструкції встановлено, що нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що позивач як платник єдиного внеску , допустив прострочення сплати відповідних внесків, в результаті чого відповідачем прийнято оскаржуване рішення, при цьому зазначені в рішенні складові суми штрафних санкцій та пені обраховані відповідно положень Інструкції, раніше прийнятими податковим органом рішеннями у вказаний відповідачем період штраф та пеня не застосовувалися. Зазначений висновок суду першої інстанції спростовується наступним. Рішеннями відповідача до позивача вже застосовані аналогічні санкції за період з 21.02.2015 року по 08.11.2016 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи рішеннями податкового органу, а саме: Рішенням від 23.03.2016 року №0004511701 за період з 23.09.2014 року по 15.01.2016 року нараховані штрафні санкції в розмірі 131 983,12 грн. та пеня 0,1% в розмірі 38 837,60 грн.; на загальну суму 170 820,72 грн. Рішенням від 21.11.2016 року № 0006141300 за період з 21.02.2015 року по 08.11.2016 року нараховані штрафні санкції в розмірі 48 978,11 грн. та пеня 0,1% в розмірі 116 025,12 грн.; на загальну суму 165 003,23 грн. Згідно з вимогами про сплату боргу (недоїмки) позивачем оплачені суми боргу по сплаті ЄСВ, а саме: за вимогою №Ю-2141-23 від 04.11.2015 року на суму 963 145,96грн., за вимогою №Ю-2141-17 від 07.04.2016 року на суму 568 861,41грн., за вимогою №Ю-2141-17 від 07.04.2016 року на суму 803 953,63 грн., за вимогою №Ю-2141-17 від 09.06.2017 року на суму 568 968,52 грн., за вимогою №Ю-2141-17 від 05.07.2017 року на суму 606 483,27 грн., за вимогою №Ю-2141-17 від 04.08.2017 року на суму 196 324,49 грн. Згідно даних інтегрованої картки позивача як платника податку пеня станом на 31.12.2018 року позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується даними інтегрованої картки, копіями платіжних доручень (т.1 а.с.127-128,134-143). Несплачений розмір штрафних санкцій за оскарженим рішенням № 0121984907/826 від 10.09.2018 року, з урахуванням оплаченої добровільно вимоги про сплату боргу(недоїмки) №Ю-2141-17 від 04.08.2017 року, за період з 04.08.2017 року по 25.07.2018 року, яку визнав позивач, складає суму 188 552,24 грн.( т.1 а.с.139) В силу викладеного позивачем не оплачені штрафні санкції за несвоєчасне перерахування єдиного внеску по оскарженому рішенню № 0121984907/826 від 10.09.2018 року за період з 04.08.2017 року по 25.07.2018 року на суму 188 552,24 грн., а тому рішення відповідача в цій частині є правомірним. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, це є підставою для часткового задоволення позову, часткового скасування судового рішення, скасування рішення відповідача № 0121984907/ 826 від 10.09.2018 року в частині нарахування позивачу штрафних санкцій та пені в сумі 546 221,90 грн. (734 774,14 грн. - 188 552,24 грн.), із яких сума штрафних санкцій складає 184 853,54 грн., пеня - 361 368,36 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року по адміністративній справі № 280/5246/18 - скасувати та прийняти постанову. Позов Державного підприємства "Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати винесене Олександрівським управлінням у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області рішення №0121984907/826 від 10 вересня 2018 року в частині нарахування Державному підприємству "Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" за період з 04 серпня 2017 року по 25 липня 2018 року за несвоєчасне перерахування єдиного внеску штрафних санкцій у розмірі 184 853,54 грн., пені у розмірі 361 368,36 грн. , на загальну суму 546 221,90 грн. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року по адміністративній справі № 280/5246/18 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 листопада 2021 року, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 22 листопада 2021 року. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай