Постанова 4873 № 910/10200/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" лютого 2021 р. Справа№ 910/10200/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. секретар судового засідання: Пастернак О.С. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.02.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20 (суддя - Ковтун С.А.) за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про стягнення 239 226, 65 грн В С Т А Н О В И В: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (надалі - позивач, Концерн РТТ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про стягнення 239 226, 65 грн, з яких: 212 447, 23 грн основного боргу, 19 369, 85 грн пені, 3 134, 47 грн 3% річних, 4 275, 11 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, в частині своєчасної оплати коштів, за договором №572-5/4 від 23.12.2019 про надання послуг передачі даних з кодованими сигналами центрального і регіонального радіомовлення з радіобудинків на передавачі в регіонах мережею оператора з декодуванням у аналоговий формі (надалі - Договір). Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 369, 85 грн пені, 3 134, 47 грн 3% річних, 4 275, 11 грн інфляційних втрат, 3 588, 40 грн судового збору. Водночас, закрито провадження у даній справі в частині стягнення 212 447, 23 грн основного боргу. Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані. При цьому, господарський суд першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1, ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі №910/10200/20, в частині стягнення 212 447, 23 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем рахунку на оплату, виставленого на підставі підписаного сторонами акту, а відтак не доведено ухилення відповідача від виконання зобов`язань, в частині оплати коштів за надані послуги. Окрім того у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, з обгрунтуванням причин такого пропуску. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О. Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів доплати судового збору у розмірі 680, 90 грн. 27.11.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 680, 90 грн (оригінал платіжного доручення №2071 від 26.11.2020). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/10200/20 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2021. Окрім того, зазначеною вище ухвалою суду, зупинено дію оскаржуваного рішення до винесення судом апеляційної інстанції судового акта за результатами розгляду цієї справи. Також роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав. 10.12.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що порушення грошового зобов`язання у вигляді його прострочення не мало місця, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України щодо надсилання необхідних рахунків на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України". У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.02.2021 оголошено протокольно перерву до 10.02.2021. У судове засідання 10.02.2021 з`явилися представники відповідача, позивач представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача. У судовому засіданні 10.02.2021 представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У судовому засіданні 10.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.12.2019 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (виконавець) та Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (замовник) уклали Договір №572-5/4 про надання послуг передачі даних з кодованими сигналами центрального і регіонального радіомовлення з радіобудинків на передавачі в регіонах мережею оператора з декодуванням у аналоговий формат (Договір), відповідно до п. 1 якого виконавець надає замовнику послуги за кодом ДК 021:2015:64210000-1 - "Послуги телефонного зв`язку та передачі даних", а саме: послуги передачі даних з кодованими сигналами центрального і регіонального радіомовлення з радіобудинків на передавачі в регіонах мережею оператора з декодуванням у аналоговий формат (послуги). Відповідно до п. 3.1 Договору його загальна вартість становить 212 447 (двісті дванадцять тисяч чотириста сорок сім гривень 23 копійки) у тому числі ПДВ - 35 407, 87 грн. Строк надання послуг згідно з п 5.1 Договору з 01.08.2019 по 31.12.2019. Згідно з п. 4.2 Договору оплата наданих послуг здійснюється замовником відповідно до тарифів на телекомунікаційні послуги, які затверджені наказом Концерну РРТ №3 від 03.01.2008 та зазначені в додатку №1 до цього договору. Оплаті підлягають фактично надані послуги відповідно до розподілу фактично наданих послуг, визначених у п. 6.1.1 Договору, та в межах загальної вартості послуг, що визначена п. 3.1 Договору. Відповідно до п. 4.3 Договору виконавець щомісячно протягом 5 (п`яти) робочих днів по закінченню кожного місяця, в якому надавалися послуги за цим договором, складає акт прийому-передачі наданих послуг в 2-х примірниках (далі - акт) на оплату з повною розшифровкою за підсумками роботи передавальних станцій відповідно до додатку №1 до цього договору, після чого направляє рахунки і акти замовнику (в оригіналі поштою). Щомісячна оплата здійснюється замовником в межах замовлення послуг за фактично відпрацьований час протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі підписаного сторонами акту, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця з урахуванням п. 4.1 цього договору (п. 4.8 Договору). У пункті 6.1.1 Договору сторони погодили, що при належному наданні послуг замовник виконує розрахунки з виконавцем за надані за місять послуги не пізніше 16 (шістнадцятого) числа місяця наступного за звітним для складання актів. Позивач звертаючись до господарського суду з позовними вимогами, зазначив, що належним чином надав послуги за період з серпня по грудень 2019 року на суму 212 447, 23 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (наданих послуг) №1860 від 24.12.2019. З огляду на умови Договору, відповідач повинен був сплатити за послуги не пізніше 16.01.2020. Однак, у зазначений строк відповідач кошти за надані послуги не сплатив. Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу, дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з останнього пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, з огляду на доведеність позивачем порушення зобов`язань за Договором. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки матеріали справи не містять належних доказів отримання відповідачем рахунків на оплату послуг відповідно до умов Договору. Щодо заявленої позивачем суми основного боргу, яка складала на момент звернення до суду 212 447, 23 грн. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено на користь позивача заявлену основну суму позовних вимог, що підтверджується платіжним дорученням №960 від 20.07.2020. В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи відсутність спору між позивачем та відповідачем в частині стягнення основної суми за Договором, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення 212 447, 23 грн підлягає закриттю на підставі наведеної вище норми ГПК України. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, за неналежне виконання умов Договору, у розмірі 19 369, 85 грн пені, 3 134, 47 грн 3% річних, 4 275, 11 грн інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання по оплаті послуг, отриманих за Договором, виконав у повному обсязі. При цьому, позивач стверджує, що відповідач сплатив кошти за отримані послуги з порушенням строку, передбаченого договором, що є підставою для нарахування штрафних санкцій у заявлених розмірах. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Змістом п. 4.8. Договору сторони визначили, що щомісячна оплата здійснюється замовником в межах замовлення послуг за фактично відпрацьований час протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі підписаного сторонами Акту. В матеріалах справи міститься копія супровідного листа позивача (№4679/4-06 від 20.12.2019) про направлення відповідачу Акту виконаних робіт за грудень 2019 року та розрахунок вартості послуг за вказаний період. В підтвердження вручення вказаних Акту виконаних робіт та розрахунку вартості послуг відповідачу, позивач посилається на відмітку на вказаному вище супровідному листі про отримання. Однак, дослідивши наявний в матеріалах справи доказ вручення відповідачу Акту виконаних робіт та розрахунку вартості послуг, судом апеляційної інстанції встановлено, що на супровідному листі №4679/4-06 від 20.12.2019 міститься відмітка: отримав, підпис невідомої особи підписанта, що унеможливлює встановити хто саме отримав супровідний лист та, якою саме датою отримано вказаний документ. Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що на супровідному листі №4679/4-06 від 20.12.2019 є відмітка про його отримання невідомою особою, при цьому в матеріалах справи відсутня довіреність на уповноваження від імені відповідача будь-якої особи на отримання документів. Крім того, із супровідного листа №4679/4-06 від 20.12.2019 вбачається про направлення відповідачу розрахунку вартості послуг за грудень 2019 року, а не рахунку на сплату за вказаний період, який у відповідності до п. 4.8. Договору після отримання його відповідачем є обов`язком останнього протягом 10 банківських днів оплатити за надані послуги. Отже, вказаний супровідний лист, не може бути прийнятий судом як належний доказ отримання відповідачем рахунку на оплату послуг відповідно до умов Договору. Інших доказів направлення або вручення документів відповідачу матеріали справи не містять, а тому строк оплати за надані послуги згідно п. 4.8. Договору не настав. Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. В матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про відмову відповідача чи вчинення ним будь-яких дій від вчасного виконання своїх обов`язків за Договором. Натомість, матеріали справи містять докази про добровільне виконання відповідачем своїх обов`язків перед позивачем на умовах визначених Договором. Доказів встановлення між сторонами строків оплати наданих послуг на підставі п. 4.8. Договору матеріали справи не містяться, а тому враховуючи відсутність належних доказів направлення або отримання відповідачем рахунків на оплату послуг, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлення строку прострочення не є можливим, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 1, 4, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Судова колегія наголошує, що в даному випадку тягар доведення щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору, на які посилається позивач в обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог покладається безпосередньо на позивача. З огляду на викладене, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 19 369, 85 грн пені, 3 134, 47 грн 3% річних, 4 275, 11 грн інфляційних втрат. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються. Враховуючи всі докази, що були подані сторонами та залучені до матеріалів справи, письмові та усні пояснення учасників справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що все вищевикладене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині слід відмовити в задоволенні повністю. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення названих вимог передчасним, оскільки не встановивши дійсних обставин справи, обґрунтовував свої висновки доводами позивача та наданими ним доказами, які є суперечливими. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі. Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову, в частині відмови у задоволенні, судовий збір покладається на позивача, а за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь скаржника пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

3. Прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" пені у розмірі 19 369, 85 грн, 3% річних у розмірі 3 134, 47 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 275, 11 грн.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20 залишити без змін.

5. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) 602 (шістсот дві) грн 31 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Решту судового збору за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

7. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/10200/20, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020

8. Матеріали справи №910/10200/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 03.03.2021. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова