Постанова 4824 № 755/14564/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 755/14564/20 номер провадження: 22-ц/824/596/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Яворського М.А., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовичата за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет нерухомості 2019» - адвоката Горлатого Олександра Васильовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року у складі судді Арапіної Н.Є., у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Ярошенко Олесі Миколаївни про забезпечення позову до подання позовної заяви, заінтересовані особи: державне підприємства «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет нерухомості 2019», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович,акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ярошенко О.М. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заява мотивована тим, що з 2016 року ОСОБА_1 на праві власності належала 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яку 13 серпня 2020 року в ході виконавчого провадження №62386784 з примусового виконання виконавчого листа №2-2799/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - AT АБ «Укргазбанк») 50 099,85 доларів США, пені у сумі 70 000 грн 00 коп. та судового збору у сумі 1 609 грн 50 коп., на електронних торгах було продано товариству з обмеженою відповідальністю «Маркет нерухомості 2019» (далі - ТОВ «Маркет нерухомості 2019»), про що свідчить протокол № 496718 від 13 серпня 2020 року та акт про проведені електронні торги від 21 серпня 2020 року. Зазначала, договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки на момент її продажу мали місце порушення вимог діючого законодавства щодо права продажу такого майна та порядку визначення ціни продажу, а також стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. У зв`язку з цим ОСОБА_1 має намір звернутися до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу та про відновлення попереднього запису про право власності в Державному реєстрі речових прав. Вказувала, що наявність порушень, допущених при здійсненні виконавчого провадження та відсутність обтяження майна, що є предметом оспорюваного правочину, дають можливість ТОВ «Маркет нерухомості 2019», яке є власником квартири, відчужити її в будь-який час на користь інших осіб, що призведе до необхідності залучення до участі у справі нового власника, затягування судового розгляду, зумовить необхідність оскарження нового правочину та спричинить складнощі з виконання рішення суду у майбутньому. Тому заявник вважала, що з метою забезпечення гарантій виконання судового рішення і дотримання прав учасників справи, достатнім та ефективним заходом забезпечення позову є накладення арешту та встановлення заборони на відчуження 1/2 частки спірної квартири, який не передбачає завдання збитків іншим особам, не є обтяжливим для поточного власника та не перешкоджає йому у праві володіння майном. З огляду на те, що вказаний захід забезпечення позову не передбачає завдання збитків іншим особам, не є обтяжливим для нового власника квартира та не перешкоджає йому у праві володіння майном, заявник вважала, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення. З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_1 - адвокат Ярошенко О.М. просила вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири та внесення змін до Державного реєстру речових прав шляхом накладення арешту та встановлення заборони відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ТОВ «Маркет нерухомості 2019». Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ТОВ «Маркет нерухомості 2019». Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у заяві про забезпечення позову заявником вказано докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Враховуючи обсяг позовних вимог та те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, у зв`язку з чим будуть порушені права заявника, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити повністю, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявником не доведено обставин, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви. Вказує, що припущення заявника щодо можливого відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ТОВ «Маркет нерухомості 2019», на користь інших осіб не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену квартиру. Заявником не доведено, що 1/2 спірної частини квартири може бути відчужена ТОВ «Маркет нерухомості 2019» на користь інших осіб до ухвалення судом рішення у справі. Крім того вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у порушення вимог п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України ОСОБА_1 у заяві не зазначив пропозиції щодо зустрічного забезпечення. В апеляційної скарзі представник ТОВ «Маркет нерухомості 2019» - адвокат Горлатий О.В. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись порушення судом норм процесуального права, неправильне визначення судом відповідно до встановлених обставин правовідносин сторін. Апеляційна скарга представника ТОВ «Маркет нерухомості 2019»мотивована тим, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, оскільки заявником у заяві умисно не зазначено інформацію про критично незадовільний майновий стан позивача та щодо обов`язковості застосування зустрічного забезпечення, а тому вважає, що вказана заява підлягала поверненню заявнику відповідно до п.10 ст.153 ЦПК України. Вказує, що майновий стан позивача є критично незадовільним, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2020 року про те, що за ОСОБА_1 не зареєстровано жодних об`єктів нерухомого майна та щодо нього наявні обтяження майна, які накладені протягом 2010-2020 років. Зазначає, що після отримання у травні 2016 року своєї частки спадщини у вигляді права власності на 1/2 частину спірної квартири ОСОБА_1 не укладав договори із обслуговуючими компаніями, не переоформлював на себе особові рахунки та не сплачував за комунальні послуги, надані обслуговуючими компаніями, що свідчить про його незадовільний майновий стан та про зловживання позивачем своїми правами, умисне довготривале уникнення своїх обов`язків, що виникли у нього. Вказує, що накладення арешту на квартиру є спробою спричинити збитки добросовісному покупцю зазначеної частки квартири шляхом затягування судового процесу через подання скарг чи позовів, які не призведуть до бажаних для позивача наслідків, обмеження у праві користування квартирою та, як наслідок, заподіяння втраченої вигоди. Також вказує, що суд першої інстанції помилково не застосував заходи зустрічного забезпечення, оскільки не врахував, що згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення не є диспозитивним правом суду, а обов`язком суду незалежно від майнового стану відповідачів, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду. Крім того зазначає, що у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказав неправдиві відомості щодо його неодноразових контактів з ТОВ «Маркет нерухомості 2019», а також, що останнє мало намір відчужити частку вказаної квартири, оскільки ці твердження позивача є надуманими і не підтверджені доказами. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ярошенко О.М. подала відзив на апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. та відзив на апеляційну скаргу представника ТОВ «Маркет нерухомості 2019» - адвоката Горлатого О.В., в яких вказує, що доводи цих апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції про забезпечення позову до подання позовної заяви та не містять підстав для їх задоволення, передбачених ст.376 ЦПК України. Просить вказані апеляційні скарги залити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзивів на апеляційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18). У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належала 1/2 частки квартириАДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 699, виданого 13 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудюк М.В., яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 925451980000, номер запису про право власності 14572774. 12 квітня 2013 року Печерським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-2799/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь AT АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №255-Ф/08 від 05 травня 2008 року у сумі 50 099,85 доларів США, пені у сумі 70 000 грн 00 коп. та судового збору у сумі по 1 609 грн 50 коп., з кожного (а.с.15). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від19 червня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 62386784 з виконання виконавчого листа № 2-2799/12 (а.с.16). 13 серпня 2020 року в межах даного виконавчого провадження № 62386784 були проведені електронні торги з продажу належної ОСОБА_1 1/2 частки квартириАДРЕСА_1 . Зі змісту протоколу проведення електронних торгів №496718 вбачається, що 13 серпня 2020 року 1/2 частка квартириАДРЕСА_1 була продана ТОВ «Маркет нерухомості 2019» за ціною 176 785 грн 50 коп. (а.с.28). 21 серпня 2020 року за результатами проведених 13 серпня 2020 року електронних торгів, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. було складено акт про проведені електронні торги, згідно з яким переможцем цих торгів визнано ТОВ «Маркет нерухомості 2019» та зазначено, що цей акт є підставою для подальшого оформлення переможцем прилюдних торгів права власності на придбане нерухоме майно (а.с.29). 28 серпня 2020 року ТОВ «Маркет нерухомості 2019» отримало свідоцтво серія та номер 832 про право власності на 1/2 частки квартириАДРЕСА_1 та відповідно до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеева О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53803110 від 28 серпня 2020 року, на підставі якого зареєструвало за собою право приватної власності на 1/2 частки вказаної вище квартири (номер запису про право власності: 37941075), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.8, 82, 83). Зі змісту заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви вбачається, що на момент подання цієї заяви ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та внесення змін до Державного реєстру речових прав. Враховуючи, що між сторонами існує спір щодо 1/2 частки квартири, вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогам, а також приймаючи до уваги, що існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Отже представником позивача у заяві наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обгрунтовано необхідність їх вжиття, враховуючи співмірність заходу забезпечення заявленим вимогам, з огляду на те, що апеляційний суд погоджується з висновком суду про задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту, що відповідає вимогам закону. Аналогічного висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на реалізоване з прилюдних торгів нерухоме майно у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2020 року у справі № 755/3299/19 (провадження № 61-14078св19). З наведених підстав апеляційний не приймає до уваги доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. про те, що заявником не доведено обставин, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М.та апеляційної скарги представника ТОВ «Маркет нерухомості 2019» - адвоката Горлатого О.В. про те, що судом першої інстанції не враховано, що у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову і таке зустрічне забезпечення не було застосовано судом першої інстанції, не заслуговують на увагу з таких підстав. Відповідно до ч.ч.1, 2, п.1 ч.3, ч.6 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Крім цього, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. та адвокат Горлатий О.В. не надали доказів одночасного існування зазначених підстав на час постановлення оскаржуваної ухвали суду. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №369/13647/17 (провадження № 61-37988св18). Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Маркет нерухомості 2019» - адвоката Горлатого О.В. про те, що суд постановив оскаржувану ухвалу без повідомлення учасників справи, не приймаються апеляційним судом до уваги з таких підстав. Частинами 1, 3, 4 ст.153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Отже, зазначеною нормою закону передбачено розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, що не є порушенням їх процесуальних прав. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 363/2197/17 (провадження № 61-15477ск19). Крім того, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 504/1028/16-ц (провадження № 61-46750св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тому саме для досягнення вказаної мети учасники справи, в першу чергу відповідач, не повідомляються судом про розгляд заяви про забезпечення позову, адже тільки так може бути забезпечене реальне виконання рішення суду чи ефективне запобігання можливим зловживанням з боку відповідача». Інші доводи апеляційних скарг також не дають підстав для висновку про невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Що стосується поданої представником ТОВ «Маркет нерухомості 2019» - адвокатом Горлатим О.В. апеляційному суду роздрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень копії ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, згідно з якою позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування та зміну державної реєстрації права власності - визнано неподаним та повернуто позивачу, то вказана обставина не є передбаченою законом підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову до подання позовної заяви в апеляційному порядку. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича та апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет нерухомості 2019» - адвоката Горлатого Олександра Васильовича -залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: