Постанова 4809 № 394/649/20

ПОСТАНОВА Іменем України 17 лютого 2021 року м. Кропивницький справа № 394/649/20 провадження № 22-ц/4809/417/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І. за участю секретаря судового засідання Деменко О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2020 року у складі судді Партоліної І.П. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» (далі ПСП «Лан»), в якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,6406 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:0304, що знаходиться на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області, укладений 24 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ПСП «Лан» в особі голови Стрельченка В.І., який зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 02.11.2006 за №

281. В обґрунтування позову зазначив, що після його баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він як спадкоємець за заповітом, оформив свої спадкові права на вказану земельну ділянку. Позивач повідомив ПСП «Лан» про зміну власника земельної ділянки, направив йому проект додаткової угоди про розірвання договору оренди з посиланням на пункті 40 зазначеного договору оренди, у якому передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов договору або розірвання договору. Відповідач відмовив йому у розірванні договору оренди за згодою сторін у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2020 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,64 га, що знаходиться на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області, укладений 24 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ПСП «Лан» в особі ОСОБА_3 , який зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 02 листопада 2006 року за №

281. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням ПСП «Лан» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що при ухваленні рішення судом не в повному обсязі з?ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до ухвалення рішення, яке суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що при задоволені позову, судом першої інстанції не взято до уваги норми ст. 1216 ЦК України, що спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тому, у позивача є прямий обов`язок дотримуватись усіх пунктів Договору до повного його закінчення. Звертає увагу суду, що наявність у тексті Договору оренди землі інших пунктів (п.38 та п. 39) не дає змоги стверджувати, що у випадку зміни власника земельної ділянки договір оренди має бути розірваним, оскільки відповідно до ч.4 ст.32 ЗУ «Про оренду землі», у редакції, яка була чинною станом на дату укладення Договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Пунктом 38 договору оренди визначено виключний перелік обставин, за яких договір оренди припиняє свою дію: -за взаємною згодою сторін; - за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та випадкового знищення, пошкодження земельної ділян яке істотно перешкоджає її використанню, з інших підстав, визначених Законом. Крім цього, п. 39 договору оренди визначено, що цього є причини, визначені ЗУ «Про оренду землі». Таким чином, зміст абзацу 1 пункту 40 договору оренди, не відповідає (суперечить) вимогам чинного законодавства України та іншим положенням договору оренди. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначив, що ним ініційовано позов про тлумачення пунктів договору оренди землі (справа № 394/1028/20). Відповідач вважає, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не взято до уваги той факт, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб?єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що мотиви та підстави зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду законне обґрунтоване та таке, що повністю відповідає чинному законодавству. Зокрема вказує, що оскільки при укладенні спірного договору оренди землі сторони погодили у пункті 40 договору таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, тому цей договір підлягає розірванню. Судом першої інстанції встановлено такі обставини Позивач на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 червня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 232, є власником земельної ділянки площею 4,6406 гектара, кадастровий номер 3523655100:02:000:1304, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дану земельну ділянку позивач успадкував після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 037318, виданого Новоархангельською селищною радою Новоархангельського району Кіровоградської області 26 грудня 2001 року. За час свого життя, 24 липня 2006 року ОСОБА_4 , як орендодавець з одного боку та ПСП «Лан», як орендар, уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на двадцять п`ять років. Договір зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 02.11.2006 за №

281. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Сторони, які були належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Причини для відкладення розгляду справи, які зазначені в заяві представника ПСП «Лан», а саме складні погодні умови, суд вважає неповажними, оскільки зазначена обставина не підтверджена. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки від 24 липня 2006 року передбачена можливість його розірвання в разі переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи. Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, включає право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору. Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 623/2953/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 420/550/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 623/2422/16-ц. Встановивши, що позивач виявила бажання розірвати в односторонньому порядку укладений з відповідачем спірний договір оренди землі і така вимога відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки сторонами у пункті 40 договору оренди землі передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України «Про оренду землі», а відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Доводи апеляційної скарги про те, що пункт 40 договору оренди землі передбачає одностороннє розірвання договору оренди, проте цей пункт договору не може самостійно застосовуватися сторонами без урахування зазначених у пунктах 39, 40 договору підстав припинення дії договору, а також вимог статей 525, 611, 615, 651 ЦК України, є необґрунтованими та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Суд дав оцінку доказам у справі у відповідності до вимог передбачених ст.89 ЦПК України. За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» залишити без задоволення. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 лютого 2021 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко