Постанова 4857 № 460/7997/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/7997/20 пров. № А/857/2603/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року про повернення її позовної заяви в частині позовних вимог до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій, суддя(і) у І інстанції Гудима Н.С., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 30 листопада 2020 року, ВСТАНОВИВ : 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила поновити строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести нарахування та виплату їй з 17 липня 2018 року щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особам віднесеним до 3-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку з урахуванням проведених виплат. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків, зокрема, подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав його поновлення, а також доказів поважності причин пропуску. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про зобов`язання нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17 липня 2018 року по 26 квітня 2020 року та зобов`язання здійснити нарахування та виплату допомоги за вказаний період було повернуто заявнику у зв`язку із визнанням наведених причин пропуску строку звернення до суду неповажними. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу суду від 30 листопада 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначала, що про порушення своїх прав дізналась лише у лютому 2020 року. При цьому вважає, що пропуск визначеного законом строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий може бути поновлено судом за заявою особи, яка її подала. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. При цьому, за змістом частини третьої статті 2 вказаного Кодексу основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з частинами першою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому апеляційний суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин. Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Частинами першою другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Необхідно підкреслити, що відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як вірно зазначено судом першої інстанції, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, на думку апеляційного суду, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав, зокрема, при отриманні від Управління соціального захисту відповіді на надісланий запит щодо розміру грошової допомоги. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою листа-відповіді від органу соціального захисту на запит особи щодо надання інформації про розміри виплат належної їй щомісячної грошової допомоги. Як слідує з поданого позивачкою клопотання про поновлення строку звернення до суду, про порушення свого права на отримання грошової допомоги вона дізналась у лютому 2020 року. Окрім того, відповідач листом від 31 березня 2020 року повідомив ОСОБА_1 про ненарахування та невиплату їй щомісячної грошової допомоги у зв`язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом із тим, з адміністративним позовом про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату зазначеної грошової допомоги позивачка звернулася лише 27 жовтня 2020 року. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення свого права на отримання грошової допомоги вона дізналася, принаймні, ще 31 березня 2020 року, отримавши лист-відповідь відповідача. При цьому позивачкою не зазначено доказів на підтвердження того, що існували певні об`єктивні обставини, що перешкоджали їй скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, що свідчить про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддя першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 460/7997/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко