Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/6016/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6016/20 пров. № А/857/565/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року ( суддя Комшелюк Т.О., ухвалену в м. Рівне) у справі №460/6016/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: В серпні 2020 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язання відповідача провести позивачу з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі № 460/6016/20 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 17 липня 2018 року по 09 лютого 2020 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації провести ОСОБА_1 за період з 17 липня 2018 року по 09 лютого 2020 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нарахування та виплата грошової допомоги має здійснюватись з 17.07.2018 дати коли тривала бездіяльність відповідача розпочалася. Вказує, що не погоджується з бездіяльністю Управління соціального захисту Дубровцької РДА, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті грошової допомоги з 17.07.2018 року тобто правовідносини, з якими позивач пов`язує порушення свого права, є триваючими і продовжується на момент подання адміністративного позову до суду. А відтак, на підставі вище зазначеного - відповідач - Управління соціального захист Дубровицької РДА, вчиняє бездіяльність з 17 07.2018 року по даний час, що є прдовжуваною в часі протиправною триваючою бездіяльністю, щодо якої не можуть застосовуватись процесуальні строки для звернення до суду, встановлені ч. 2 ст. 122 КАС України. Апелянт у клопотанні яке надійшло на електронну адресу суду просила розгляд справи проводити за її відсутності. Відповідач будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2020 ОСОБА_1 звернулась в Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області із заявою про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, з 17.08.2018 по день звернення. Листом Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області від 29.04.2020 №05-01/2650 ОСОБА_1 повідомлено, що Законом України №76-VIII від 28.12.2014 статтю 37 виключено, а тому немає підстав для нарахування та виплати вказаної грошової допомоги. Вважаючи, що Управлінням допущено протиправну бездіяльність, ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Водночас, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами соціального захисту населення, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу соціального захисту населення відповіді на надісланий запит щодо нарахування відповідної грошової допомоги, розміру такої, нормативно-правових документів, на підставі яких було здійснено нарахування саме в такому розмірі. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу соціального захисту населення на запит особи щодо здійснення відповідних нарахувань та своєчасність/несвоєчасність проведення виплат. З матеріалів справи встановлено, що про відсутність правових підстав для нарахування коштів, передбачених статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи позивач дізналась із листа Управління від 29.04.2020, а із позовом до суду звернулась у серпні 2020 року, тобто в межах встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку з дня, коли дізналася про порушення своїх прав. При цьому, можливість позивача бути обізнаним з відповідним рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, на що вказує суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, на переконання суду апеляційної інстанції, не є обставиною, з якою законодавець пов`язує початок обчислення строку звернення до суду, так як порушення прав позивача є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо не застосування статті 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи після прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України, про що позивач дізнався з вказаного вище листа. Отже, суд першої інстанції, оцінюючи обставини, за яких позивачу стало відомо про порушення своїх прав, не надав таким належну оцінку. Водночас, питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 122 КАС України), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться нарахування та виплата відповідної допомоги, у разі встановлення судом вини відповідного суб`єкта владних повноважень, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано та зроблено помилковий висновок, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 17 липня 2018 року по 09 лютого 2020 року заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Предметом спору в цій справі є нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ від 28.02.1991, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, оскільки після 17 липня 2018 року відповідачем така допомога не нараховувалась та не виплачувалась, що сторонами не заперечується. Однак, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано положення Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в частині застосування строків нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 цього Закону, а також те, що оскільки нарахування та виплата спірної грошової допомоги в повному обсязі (правильному розмірі) законодавцем покладено на відповідний орган соціального захисту населення, не проведення відповідачем нарахування та виплати такої після 17 липня 2018 року вказує на те, що бездіяльність відповідача призвела до триваючого порушення права позивача на отримання виплат, яке відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2020 року справа №815/1226/18. На переконання суду апеляційної інстанції, вказані обставини підлягали з`ясуванню та розмежуванню судом першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову та доданих до нього документів а, також, аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не вірно застосовано інститут строків звернення до адміністративного суду та порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 230, 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №460/6016/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 10.03.2021