Постанова 4824 № 756/14657/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/5661/19 Головуючий у І інстанції Лужецька О.Р. Провадження № 22-ц/824/1301/2021 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 01 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Усс Юлії Василівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Усс Юлії Василівни на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року, ВСТАНОВИВ: постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за те, що він 20 жовтня 2020 року об 11 год. 30 хв. у магазині книг по Вербова, 18, м. Київ, перебуваючи на робочому місці, не забезпечив дотримання вимог щодо встановлених профілактичних заходів протидії порушенню корона вірусної хвороби, а саме: відсутність журналу навчання, чим порушив п. 7 постанови головного державного санітарного лікаря України № 17 від 09 травня 2020 року, за що передбачена відповідальність за ст. 44-3 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Усс Юлія Василівна подала апеляційну скаргу, в якій, просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року скасувати, провадження у справі за ст. 44-3 КУпАП закрити за відсутністю події та складу правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова є незаконною, прийнятою при неповному з`ясуванні обставин справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням порядку, визначеного ст.256 КУпАП, оскільки відсутнє зазначення в протоколі нормативного акту, який передбачає відповідальність за правопорушення, оскільки в «Тимчасових рекомендаціях щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчих товарів на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020 року, не зазначено про обов`язкове ведення записів в журналі термометрії. В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази того, що апелянт був посадовою особою, в розумінні того, що він мав повноваження здійснювати владно-управлінські, адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції у ФОП ОСОБА_3 , а також відсутні докази того, що на момент його трудових відносин з вказаним ФОПом існували будь-які акти, які б зобов`язували продавця робити записи в журналі проведення термометрії. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що Оболонським районним судом м. Києва при розгляді даної справи було порушено приписи ст. ст. 245, 251, 256, 280 КУпАП, що свідчить про незаконність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування. Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Усс Юлії Василівни на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, тобто при розгляді справи суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до ст. 252 КУпАП. Разом з тим, за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Статтею 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. ст. 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Із наведеного слідує, що обов`язковими ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності), що свідчать про порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Окрім цього, відповідно до змісту ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. ОСОБА_1 в суді першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що працював адміністратором в магазині книг, не зміг надати журнал навчання (п. 7 постанови головного державного санітарного лікаря України № 17 від 09 травня 2020 року), оскільки він знаходився у керівника магазину. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання та здійснює відповідну господарську діяльність, пов`язану з торгівлею продовольчими чи непродовольчими товарами, або на нього покладено обов`язки суб`єктом господарювання щодо організації дотримання санітарно-гігієнічних правил і норм. В свою чергу суд не наділений повноваженнями вносити зміни до протоколу чи редагувати виклад суті правопорушення, і так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це призведе до порушення права на захист та принципу рівності сторін. В силу ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п.7 Постанови головного державного санітарного лікаря №17 від 09 травня 2020 року. Однак, вказаною постановою від 09 травня 2020 року затверджено Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в п. 7 яких зазначено, що працівники закладів торгівлі, в тому числі, які видають замовлення та здійснюють розрахунок, повинні бути одягнені в медичну маску або респіратор та одноразові рукавички (ЗІЗ). Після кожного зняття ЗІЗ та одяганням чистої маски/респіратора, одноразових рукавичок працівник повинен ретельно помити руки з милом або обробити антисептичним засобом. Адміністрація закладу повинна провести навчання серед працівників щодо правил використання ЗІЗ, їх утилізації та забезпечити контроль за використанням ЗІЗ. Із врахуванням наведеного, вважаю, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, оскільки Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09 травня 2020 року № 17, носять рекомендаційний характер та не є актом законодавства, яким встановлюються правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, в розумінні ст. 44-3 КУпАП. Оцінюючи надані докази в їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, а тому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Усс Юлії Василівни задовольнити. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, - скасувати. Провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Д.О.Таргоній