Постанова 4824 № 752/24577/20

справа № 752/24577/20 головуючий у суді І інстанції Бойко О.В. провадження № 33/824/1474/2021 головуючий суддя Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 12 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І.,розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глущенко Ангеліни Миколаївни на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли від Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 44-3 КУпАП., - в с т а н о в и в : Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн на користь держави. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 26 листопада 2020 року, о 10 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1, будучи суб`єктом господарювання, перебуваючи на робочому місці, не забезпечив нанесення маркування, не проводив навчання з працівниками, а також відсутній журнал навчань, чим порушив правила карантину, а саме статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 3.1 Постанови № 32 Головного державного санітарного лікаря України від 02 червня 2020 року, Постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, тобто вчинив правопорушення, передбачене статтею 44-3 КУпАП. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Глущенко А.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що протокол про адміністративне правопорушення № 566 від 26 листопада 2020 року було складено уповноваженою особою з порушеннями. У протоколі не зазначено який саме пункт Постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених проти епідеміологічних заходів та території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-Cov-2» було порушено 26 листопада 2020 року, так само не визначено яка саме частина статті 44-3 КУпАП була порушена. Суд першої інстанції, не зазначаючи конкретну частину статті 44-3 КУпАП, з власної ініціативи застосував стягнення за частиною 1 статті 44-3 КУпАП, чим вийшов за межі наданих законом повноважень. У протоколі та постанові суду першої інстанції зазначено про порушення пунктів 3, 1 постанови Головного державного санітарного лікаря України від 02 червня 2020 року № 32, зазначивши, що ОСОБА_1 не нанесено маркування та не проведено навчання працівників. Протокол не містить відомостей про те, що в приміщенні знаходились відвідувачі, які порушували дистанцію та/або працівники без масок або распіраторів, окулярів та одноразових рукавичок (ЗІЗ) або відомостей, що адміністрація закладу громадського харчування не забезпечила контроль за дотриманням зазначених правил. Оскільки в приміщенні проводився ремонт, то приймання відвідувачів взагалі не здійснювалось. Апелянт вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не підписано ОСОБА_1 , а також, що до протоколу не долучено жодних доказів, підтверджуючих вчинення правопорушення. Підсумовуючи, апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, а також документи що були приєднані до нього, не можуть бути належними доказами наявності обставин, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню. Щодо строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року слід зазначити таке. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно довідки про доставку SMS, ОСОБА_1 Голосіївським районним судом міста Києва направлялось SMS-повідомлення про місце дату і час розгляду справи на номер телефону НОМЕР_1 . Разом з цим, у матеріалах справи відсутня інформація про те, що зазначений номер телефону належить ОСОБА_1 , однак цей номер зазначає у своїх поясненнях, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 . Докази щодо того ОСОБА_2 є представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні. Крім цього, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року надіслано судом 20 січня 2021 року та оприлюднено 22 січня 2021 року. Апеляційну скаргу подано через засоби поштового зв`язку 29 січня 2021 року. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що копію повного тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав лише 20 січня 2021 року. Таким чином, строки апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягають поновленню, оскільки пропущені заявником з поважних причин. Заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов такого висновку. Згідно зі статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, всупереч вимог вказаних правових норм, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи, у зв`язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню. Згідно з статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Так, згідно з диспозиції статті 44-3 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами». В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали. Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Вимогами статті 251 КУпАП передбачено поняття доказів та порядок їх збирання у справі про адміністративне правопорушення, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладання такого обов`язку на суд не передбачено. Відповідно до статті 256 КУпАП - протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 566 від 26 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 , останній не підписував та не отримував. Копію вказаного протоколу підписав та отримав гр. ОСОБА_2 (а.с. 4) У своїх поясненнях, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 зазначає, що діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності № HHX882125 від 01 серпня 2019 року. Однак, зазначену довіреність до протоколу про адміністративне правопорушення не приєднано. Не містять матеріали справи і інших доказів про те, що 26 листопада 2020 року - на час перевірки щодо дотримання профілактичних та протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних заходів, ОСОБА_2 представляв інтереси ОСОБА_1 на підставі довіреності. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Глущенко А.М. пояснила, що ОСОБА_2 був довіреною особою ОСОБА_1 щодо питань, пов`язаних з проведенням ремонтних робіт в приміщенні, проте в силу закону він не міг вчиняти дій, безпосередньо пов`язаних з особою ОСОБА_1 . Останній взагалі був відсутній у приміщенні в день проведення перевірки. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до статті 256 КУпАП - підписання протоколу представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не передбачено. Відповідно до положень статті 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив неповноту. Викладені у постанові суду першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам, не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з цим, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Глущенко А.М. є обґрунтованими. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанова суду першої інстанції, яка є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глущенко Ангеліни Миколаївни задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року щодо у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 44-3 КУпАПскасувати. Закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.І. Мостова