Постанова Київський апеляційний суд № 756/16528/20

Справа №756/16528/20 Головуючий в суді І інстанції - Шевчук А.В. Провадження №33/824/1048/2021 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Драпака Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Драпака Д.А. на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.11.2020 року о 23 год. 30 хв. на просп. Г. Сталінграду, 39 у м. Києві керував транспортними засобами «HYUNDAI» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія». Згідно висновку №006712 від 01.12.2020 року водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння (барбітурати). Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.2.9А ПДР України. Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником ОСОБА_1 - адвокатом Драпаком Д.А. подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що суддею здійснено спрощений підхід до вирішення справи по суті без належного та безпосереднього дослідження доказів, а тому постанова є невмотивованою та такою, що прийнята з грубим порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які дані та докази того, що ОСОБА_1 у встановленому порядку пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. А отже має місце порушення поліцейськими вимог ч.2, ч.3 ст.266 КУпАП та п.1.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735. Крім того, первинне лабораторне дослідження зразків біологічного середовища в присутності ОСОБА_1 та працівників патрульної поліції не здійснювалось, йому так само не відомо за результатами яких саме досліджень було зроблено висновок про те, що у відібраних у нього біологічних зразках виявлено «барбітурати». Зміст висновку щодо результатів медичного огляду №006712 від 01.12.2020 року не було повідомлено ОСОБА_1 в присутності працівника патрульної поліції, а також йому не було вручено його примірник. Висновок щодо результатів медичного огляду заповнено через два дні після проведення медичного огляду та складено не в присутності працівників поліції та ОСОБА_1 . В порушення вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію», при складенні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 не здійснювалась відеофіксація правопорушення. Також при винесення постанови судом першої інстанції не враховано, що з 01 липня 2020 року набув чинності Закон України від 22.11.2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який криміналізував поставлені йому у провину дії. Разом з тим, Законом України від 17.06.2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» внесені нові зміни до Закону №2617 - VIII, а саме, згідно з вимогами п.117 Розділу І Закону №720-ІХ: у пункті 1 Розділу І Закону №2617-VIII виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння - відтак відновлена відповідальність за ці дії; у пункті 2 Розділу І Закону №2617 - VIII виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст.286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння - відтак відбулась декриміналізація цих дій. Проте, даний Закон не повертає колишню редакцію ст.130 КУпАП. Як вбачається з офіційного сайту Верховної Ради України, де розміщено чинні редакції кодексів України, з 01.07.2020 року ст.130 КУпАП передбачає відповідальність виключно за керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Тобто, станом на день складання протоколу щодо ОСОБА_1 норма ч.1 ст.130 КУпАП, яка в передбачала відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції - не діяла. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Драпака Д.А. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правовими положеннями ст.266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильності кваліфікації дій за вказаною статтею, оскільки зазначене підтверджуються зібраними у справі доказами. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №045042 від 28.11.2020, водій ОСОБА_1 28.11.2020 року о 23 год. 30 хв. на просп. Г. Сталінграду, 39 у м. Києві керував транспортними засобами «HYUNDAI» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія». Згідно висновку №006712 від 01.12.2020 року водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння (барбітурати). Вказаними діями водій порушив вимоги п.2.9а ПДР України. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких заперечень з приводу обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення він не зазначив. Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Київської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 01.12.2020 вбачається, що о 00 год. 05 хв. 28.11.2020 року ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння (барбітурати) (а.с.2). Слід вважати необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, тому що не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу. Оскільки проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з технічної точки зору є неможливим і може здійснюватись виключно в медичному закладі. Будь-яких порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння судом апеляційної інстанції не виявлено. Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію» також не заслуговують на увагу, оскільки використання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису працівниками поліції, з метою фіксації вчинення правопорушень, є їх правом, а не обов`язком. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими. Що стосується доводів захисника про те, що провадження у даній справі підлягає закриттю , оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то слід зазначити наступне. 22 листопада 2018 року прийнято Закон України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до статті 130 КУпАП та доповнено КК України статтею 2861 . Вказаний закон набрав чинності 01 липня 2020 року. Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 720-IX), яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Вказаний закон був опублікований 03 липня 2020 року. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП поліцейськими складено 28 листопада 2020 року. Відповідно до вимог ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а підстави для закриття провадження у справі відсутні. Таким чином, доводи зазначені в апеляційній скарзі не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. До суду апеляційної інстанції було подано клопотання про виклик свідка та витребування інформації у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», однак, апеляційний суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Драпака Дмитра Анатолійовича, залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль