Постанова 4811 № 461/4181/20

Справа № 461/4181/20 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф. Провадження № 22-ц/811/2648/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:82 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, - В С Т А Н О В И В: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», в якому просить визнати Кредитний договір №Z60.13062.003967629 від 23.05.2018 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області від 03.11.2001 року, ІПН НОМЕР_2 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» (МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819) було укладено Кредитний договір №Z60.13062.003967629 про надання коштів у сумі 99997.00 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину; здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №Z60.13062.003967629 від 23.05.2018 року в рахунок погашення суми тіла кредиту за кредитним договором №Z60.13062.003967629 від 23.05.2018 року. В обґрунтування поданого позову покликався на те, що 23 травня 2018 року, між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір №Z60.13062.003967629 про надання коштів у сумі 99997.00 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень. На даний час, позивачем сумлінно виконувались обов`язки з погашення вищевказаного кредитного договору. Однак, за кредитним договором №Z60.13062.003967629 від 23.05.2018 згідно з графіком щомісячних платежів до сум, що підлягають сплаті включається комісія (плата за обслуговування кредитної заборгованості). Нарахування комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості), що позивач вважає незаконним. Крім цього, зазначає, що кредитний договір №Z60.13062.003967629 від 23.05.2018 є таким, що порушує його права як споживача та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було в письмовій формі його повідомлено щодо умов Договору про надання кредиту №Z60.13062.003967629 від 23.05.2018. Відповідач скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення суду ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи. Вказує, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Вказує, що за положеннями ч. 5 ст. 11, ч.1, 2, 5, 7 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Зазначає, що на момент укладення договору не розумів, що його права порушуються. Про порушення дізнався, коли звернувся за правовою допомогою. Просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.. 28 жовтня 2020 року від АТ «Ідея Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 01 березня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним окремих пунктів кредитного договору. Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування при укладенні спірного договору чи несправедливості його умов. При цьому, суд врахував, що позичальник під час укладення договору ознайомлювалася з його текстом та змістом в цілому, у тому числі, з графіком щомісячних внесків, що підтверджується його підписом. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 23 травня 2018 р. між Приватним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z60.13062.003967629. Згідно якого, ОСОБА_1 отримав кредит на поточні потреби у сумі 99997,00 грн. із встановлено процентною ставкою в розмірі 15,5 %, строком на 48 місяців. /а.с.8-11/. Крім цього, 23 травня 2018 р. між Приватним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування життя №Z60.13062.003967629. /а.с.12-15/. Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 48 місяців. Згідно з п.п.1.3, 1.4, 1.5 договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 6% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,50%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,5%. Згідно п. 1.10 кредитного договору, за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором ( надалі - «графік щомісячних платежів»). Згідно з пунктом 5.1. кредитного договору позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди вручено йому банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) міститься в Паспорті споживчого кредиту, який особисто підписано позичальником 23 травня 2018 року. Згідно п.4 Паспорту споживчого кредиту також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги. Так, у пункті 7.4. Таблиці «Графік щомісячних платежів за кредитним договором», відповідач зазначив плату за обслуговування кредиту, яка складає 229 917 грн. 91 коп. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту;4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути також зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Згідно з пунктом 1.10 кредитного договору від 23 травня 2018 року позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе плату за: послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту ( в тому числі, але не виключно за надання довідок щодо стану заборгованості по споживчому кредиту, підтвердженням проведених платежів. Вказана комісія є разовою й сплачується за рахунок коштів споживчого кредиту , її сума включена в основну суму споживчого кредиту (крім випадків її сплати клієнтом самостійно. Тобто, оспорюваним пунктом 1.10 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно п.4 Паспорту споживчого кредиту також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги. Так, у пункті 7.4. Таблиці пункту 6 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором», відповідач зазначив плату за обслуговування кредиту. Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Висновки суду першої інстанції про те, що Законом України «Про споживче кредитування» прямо не передбачено заборону на встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості не спростовують висновків колегії суддів, оскільки, у даному випадку, банком у кредитному договорі встановлено плату за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно. Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19. Враховуючи, що позивачу було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, вказаний пункт кредитного договору, на думку колегії суддів, є несправедливим та підлягає визнанню недійсним. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України). На момент укладення Кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків. В укладеному Кредитному договорі визначені всі умови кредитування, зокрема розмір наданого кредиту, строк користування ним, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки кредитодавця і позичальника, відповідальність сторін. Невідповідність окремих умов договору вимогам чинного законодавства не є підставою для визнання договору недійсним у цілому. У разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Такий правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 640/2755/16-ц. З огляду на зазначене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, шляхом визнання недійсним п. 1.10 кредитного договору №Z60.13062.003967629 від 23 травня 2018 року в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 229 917 грн. 91 коп. Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору №Z60.13062.003967629 від 23 травня 2018 року, зарахувавши в рахунок погашення тіла кредиту та процентів незаконно отриману плату за обслуговування кредиту. В решті рішення суду слід залишити без змін. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та постановлення нового судового рішення. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів задовольнити частково. Визнати недійсними пункт 1.10. кредитного договору №Z60.13062.003967629 від 23 травня 2018 року в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 229 917 грн. 91 коп. Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору №Z60.13062.003967629 від 23 травня 2018 року, зарахувавши в рахунок погашення тіла кредиту та процентів незаконно отриману плату за обслуговування кредиту. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Крайник Н.П. Мельничук О.Я.