Постанова 4821 № 697/312/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1510/21Головуючий по 1 інстанції Справа №697/312/21 Категорія: 304090000 Євтушенко Б. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаряЧуйко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року (повний текст складено 10 червня 2021 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі (АТ «Ідея Банк», банк) про захист прав споживачів, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, визнання кредитного договору недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, стягнення зайво сплачених коштів за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувсся до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 березня 2019 року між сторонами укладено кредитний договір № Z02.19743.005073021. Також 28 березня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено низку інших спірних документів: заява про акцепт публічної оферти, згода-повідомлення фізичної особи - клієнта банку, згода фізичної особи - суб`єкта кредитної історії, паспорт споживчого кредиту, додаток до паспорта споживчого кредиту, договір добровільного страхування життя, заява про акцепт. Позивачем підписувалися і інші документи, які йому надані не були. Жоден з зазначених документів не укладено з дотриманням письмової форми правочину та не надано позивачу в оригінальному вигляді. ОСОБА_1 зазначив, що для отримання кредитних коштів за кредитним договором в сумі 76 269,00 грн. позивачу 28 березня 2019 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . Як вбачається з виписки по рахунку клієнта - фізичної особи № 10000-2021/0201 від 01 лютого 2021 року видача кредиту згідно кредитного договору здійснена 28 березня 2019 року шляхом зарахування на картковий рахунок коштів в сумі 10 379,08 грн, з яких позивач зміг використати лише кошти в сумі 6 733,80 грн. Отже фактично відповідачем не надані кошти в обумовленій у кредитному договорі сумі 76 269,00 грн. До того ж при укладенні кредитного договору банком суттєво порушені права позивача, як споживача, що тягне визнання договору недійсним в цілому. Відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не ознайомив зі справжніми умовами кредитування, не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредитування, зокрема про сукупну вартість кредиту. На укладення договору відповідач надав позивачу пів години, за які останній не міг оцінити та осмислити умови договору, текст якого ускладнений, не міг за цей час виявити його недоліки та оцінити всі ризики і збитки, які він отримає в результаті підписання договору. Позивачу надано було текст договору дрібним шрифтом, який він, не читаючи, підписав, надіючись на добросовісність банку. Отже в порушення п. 2.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, така інформація позивачу надана не була. Відповідач згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19 цього Закону України у даному випадку вів недобросовісну підприємницьку практику, якою позивача було введено в оману, та спонукав позивача до прийняття швидкого несвідомого рішення. ОСОБА_1 також вказав, що умови кредитного договору про зміну витрат, щодо плати за обслуговування кредитної історії є несправедливими в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки включення плати за комісію банку не передбачено законом. В порушення ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до договору включено пункт, яким нібито позивач надав згоду на укладення договору добровільного страхування та згоду на перерахування коштів страховій компанії, чим був позбавлений можливості добровільно обирати страхову компанію на власний розсуд. В порушення п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» позивача зобов`язали надати згоду на збирання та поширення інформації про нього через бюро кредитних історій, тому відповідні пункти кредитного договору порушують права позивача і положення ст. 8 вказаного Закону, адже він був фактично позбавлений права відізвати свою згоду на обробку персональних даних. Більш того ОСОБА_1 вважає, що умови договору порушують права споживача і у своїй сукупності дають підстави визнати договір в цілому недійсним. Стосовно недійсності пунктів кредитного договору: п.1.1, 1.2, 1.7, 2.2, 2.3, 3.1.1, 4.1.1, 5.2, 5.7, 5.10, 6.1 (безгрошовий договір), то ці пункти підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають дійсності та вимогам законодавства і не виконані банком, що унеможливлюють їх виконання позивачем, оскільки відповідач не надав, а позивач не отримав кредит в розмірі, передбаченому кредитним договором. Замість 76 269,00 грн. позивачу надано лише 10 379,08 грн. Отримані кошти були надані в безготівковій формі. Банком порушені терміни та розміри видачі кредитних коштів. Строк дії кредитного договору не відповідає вимогам законодавства. Оскільки банк не надав позивачу кошти в розмірі, передбаченому договором, відтак змінюється і процентна ставка і вартість кредиту, а отримання відсотків, комісій та інших платежів суперечить законодавству. Виконання умов договору позивачем неможливе, оскільки першочергово умови не виконані банком. Наведена в таблиці інформація не відповідає дійсності, оскільки банком не виконані умови договору. Стосовно недійсності пунктів кредитного договору: п. 1.3, 1.4, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1, 3.2.4, 3.3.1, 3.3.2, 4.1.2, 4.2.3, 5.5 (плата за обслуговування кредиту), то вони підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають дійсності та вимогам законодавства, і не виконані відповідачем, що унеможливлює їх виконання позивачем. Банк не надав позивачу кредит у сумі, визначеній кредитним договором 76 269 грн, відтак відсутні підстави стверджувати, що відповідач набув право вимоги, а позивач зобов`язання. Будь-яка плата за обслуговування кредиту є безпідставною та прямо заборонена законодавством, має надаватися безкоштовно. Несправедливими є умови договору, згідно яких банк отримує право на вільне володіння будь-якими фінансовими активами позивача, що протирічить вимогам законодавства. Відповідач у кредитному договорі встановив плату за надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними. Зі змісту статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є несправедливими, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Щодо недійсності пунктів кредитного договору: п.1.5, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 5.1, 5.9, 5.11, 5.12 (порушення банківської таємниці та захисту персональних даних), то ці пункти підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають дійсності та вимогам законодавства, і не виконані відповідачем, що унеможливлює їх виконання позивачем. Підписавши згоду-повідомлення та згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії, позивач надав згоду відповідачу лише на доступ та обмін інформацією з БКІ. Проте зазначена згода розцінена відповідачем зовсім іншим чином. Така згода прямо суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки є односторонньою угодою, без можливості відкликання такої згоди. Не відповідає вимогам законодавства і твердження відповідача, викладене в згоді-повідомленні про те, що позивач «розуміє і погоджується з тим, що банк не несе будь-якої відповідальності за розголошення третім особам персональних даних позивача». Також зазначає, що позивач не наділений правом розпорядження та надання згоди на розповсюдження персональних даних третіх осіб, від імені цих третіх осіб. Також несправедливими є умови договору про зобов`язання позивача надавати будь-яку інформацію, та право відповідача отримувати будь-яку інформацію, що є прямим посяганням на приватне життя позивача. Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», відповідач наділений правом лише зберігати отриману інформацію. Проте відповідачем порушено законодавство та передано без згоди позивача персональні дані позивача третім особам, у тому числі колекторським агенствам та підприємствам, які незаконним шляхом здійснюють стягнення боргів. Позивач отримує sms-повідомлення з різного роду пропозиціями, вимогами, погрозами, інформацією про передавання боргу третім особам. Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Методи, які використовує відповідач при наданні своїх послуг пов`язані з порушенням ст. 32 Конституції України, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію», ст. 1076 ЦК України, ст. ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 3 ст. 512 ЦК України, ч. 2, 3 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних». Стосовно недійсності пунктів п. 5.13, п. 5.14 кредитного договору (недотримання вимог щодо оформлення письмової форми договору) позивач вказав, що зі сторони відповідача документи підписані шляхом нанесення зображення печатки та підпису на документ. Якість зображень печатки та підпису не надає можливості способом читання визначити їхній зміст та будь-яке співвідношення даних зображень до поняття «факсиміле». Підписана позивачем заява про акцепт публічної оферти на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» від 28 березня 2019 року не відповідає вимогам законодавства, оскільки вона має містити оригінальні зразки відтиску печатки та оригінальний зразок підпису, з визначенням в яких саме випадках буде законним їх використання та повинна бути підписана обома учасниками правочину. Позивач вказав, що ця заява не підписана відповідачем. Заява про акцепт містить лише посилання на електронну адресу банка, за якою позивач має сам відшукувати та ознайомлюватися з документом (публічною офертою), що суперечить ч. 1 ст. 207 ЦК України, оскільки дійсність укладення правочину підтверджується шляхом обміну між сторонами документами, які підтверджують укладення цього правочину, а розміщення банком на сайті інформації є одностороннім правочином. Також зазначена публічна оферта передбачає можливість застосування аналога підпису і печатки лише для підписання кредитних договорів. Проте подібним чином відповідач підписує усі без розбору документи, що дає підстави стверджувати, що жоден із долучених до матеріалів справи документів не підписаний відповідачем, відповідно спірних документів немає в оригінальному вигляді. Паспорт споживчого кредиту не містить підпису кредитодавця, не має посилання на номер кредитного договору і в ньому зазначено, що він чинний лише один день, а саме 28 березня 2019 року. Додаток до паспорта споживчого кредиту взагалі ніким не завірений. Договір добровільного страхування та заява про акцепт аналогічним чином не містять ознак юридичних документів та приналежності до кредитного договору. Використання факсиміле для підпису юридичних та первинних документів допускається, проте лише тоді, коли сторони про це письмово домовилися, інакше все недійсне. Щодо недійсності п. 1.6 кредитного договору (договір страхування життя), то цей пункт не містить посилання на те, яким саме чином, в якому розмірі та за рахунок яких саме кредитних коштів має здійснюватися операція страхування, не містить посилання на номер та дату договору страхування, відомостей щодо сторін та учасників договору страхування. Цей пункт є порушенням ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що визначає цей пункт договору недійсним. Позивач був позбавлений права самостійно обирати страхову компанію. Умови договору страхування є несправедливими, оскільки п. 2 договору містить вкрай обмежену кількість страхових ризиків та випадків. Пункт 3.2. договору страхування передбачає, що він набуває чинності не раніше внесення позивачем страхового внеску, який фактично позивачем не вносився. Пункт 3.1. договору страхування передбачає строк дії договору 12 місяців, що втричі менший строку дії кредитного договору, що спотворює поняття страхового покриття, робить умову несправедливою. Позивач не отримав оригінал страхового полісу, що свідчить про відсутність доказу укладення договору страхування, що за правовою природою є реальним договором. Стосовно визнання кредитного договору недійсним в цілому, то ОСОБА_1 вказав, що практично всі пункти кредитного договору є несправедливими та недійсними в силу закону. Також не дотримано вимоги щодо письмової форми договору, тому договір є нікчемним. На переконання позивача, серед підстав визнання правочину недійсним особливої уваги заслуговує його фіктивність та удаваність, оскільки правочин вчинений з недотриманням вимог законодавства, що спричиняє шкоду як позивачу, так і державі. Самостійне внесення змін банком до умов кредитного договору, самостійне вирахування, не передбачене договором, є підставою визнання договору нікчемним, оскільки умова кредитного договору, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемною У позовій заяві позивачем також вказується на те, що у відповідача відсутнє право на кредитування та право вимоги, оскільки банк може здійснювати діяльність тільки на підставі банківської ліцензії, тому діяльність відповідача є незаконною. Крім того ОСОБА_1 наполягав на тому, що фактично за кредитним договором позивачем сплачено на рахунок відповідача кошти в сумі 12 000,00 грн, що свідчить про виконання позивачем зобов`язання за кредитним договором та наявність переплати за кредитним договором у сумі 5 266,20 грн, яка має бути повернута позивачу та заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача у даному позові. Керуючись наведеними аргументами позивач просив суд: 1. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року, а саме: п.п.1.1, 1.2, 1.7, 2.2, 2.3, 3.1.1, 4.1.1, 5.2, 5.7, 5.10, 6.1; 2. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 беерзня 2019 року, а саме: п.п.1.3, 1.4, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1, 3.2.4, 3.3.1, 3.3.2, 4.1.2, 4.2.3, 5.5; 3. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року, а саме: п.п.1.5, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 5.1, 5.9, 5.11, 5.12; 4. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року, а саме: п.п.5.13, 5.14; 5. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року, а саме п. 1.6; 6. визнати недійсним кредитний договір № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року, застосувавши правові наслідки недійсності правочину; 7. визнати припиненим зобов`язання позивача за кредитним договором № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року; 8. стягнути з АТ "Ідея Банк" на користь позивача зайво сплачені кошти за кредитним договором № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року в розмірі 5 266,20 грн. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Судом вказано на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та недоведеними. Так визнання кредитного договору недійсним з підстави невиконання чи неналежного виконання його умов, зокрема передачі суми кредиту в неповному обсязі, законом не передбачено. Мійсцевий суд вказав, що обставини, які підтверджують або спростовують виконання договору не можуть бути підставою для визнання договору неукладеним чи недійсним. Посилання позивача на недотримання письмової форми договору суд вважав безпідставним, оскільки позивач власноручно підписав заяву № Z02.19743.005073021 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16 вересня 2015 року, розміщеного на сайті банку за електронною адресою: www.ideabank.ua, в тому числі підписав заяву про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика. Також суд врахував, що відповідач не заперечує свій підпис на кредитному договорі. Викладена оцінка суду стосується і вимог про визнання недійсними п. 5.13, 5.14 кредитного договору з підстав недотримання письмової форми договору, яка як встановлено судом, дотримана. Щодо вимог позивача про визнання недійсними пункти договору: п.п. 1.3, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1, 3.2.4, 3.3.1, 3.3.2, 4.1.2, 4.2.3, 5.5, оскільки вони встановлюють плату за обслуговування кредиту, суд не знайшов підстав для визнання перерахованих позивачем умов договору несправедливими, оскільки позивач мав можливість ознайомитися з умовами договору перед його укладенням, мав час прийняти рішення укладати кредитний договір чи ні на відповідних умовах, не поспішаючи в цьому. Щодо недійсності п. 1.4 договору щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, то суд зазначив, що вказаний пункт кредитного договору за своїм змістом відрізняється від безоплатної інформації, встановленої ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", оскільки передбачає використання різних каналів зв`язку, а також інші послуги. Крім того право позичальника не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутий банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом, прописане у п. 3.2.4 договору. Судом також зазначено, що прямої заборони Закону України "Про споживче кредитувння" на встановлення у договорі «комісії» немає, сторони погодили такі умови договору, будучи вільними на це. Відносно вимог позивача про визнання недійсними пунктів кредитного договору: п.п.1.5, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 5.1, 5.9, 5.11, 5.12 (порушення банківської таємниці та захисту персональних даних), норма ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність" дозволяє банкам передавати конфіденційну інформацію про клієнтів, однак при цьому приватні особи і організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку отримали конфіденційну інформацію зобов`язані не розголошувати її.Окрім того у п. 5.1. кредитного договору сторони погодили, що позичальник гарантує, що умови договору він вважає справедливими і такими що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним пункт 1.6 кредитного договору щодо надання згоди на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя, то суд встановив, що у цьому ж пункті обумовлено, що детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування. Отже пропонування послуги не є порушенням права споживача, оскільки лишається право не погоджуватись. Щодо посилань позивача про несправедливість пунктів договору страхування, укладеного з ним, то суд зазначив, що це не є предметом спору, оскільки такі вимоги відсутні у прохальній частині позовної заяви. Щодо позовної вимоги про визнання кредитного договору недійсним в цілому, то суд не встановив за зазначеними позивачем підставами (недотриманням письмової форми правочину, фіктивності, удаваності правочину, вчиненого правочину під впливом обману, помилки) недійсність кредитного договору, у договорі умови повністю і детально викладені, сторони розпочали виконувати цей договір, що підтверджується наявними у справі доказами, а невизначеність позивача з підставою для недійсності договору додатково свідчить про те, що сам позивач не доводить яке його право порушене. Стосовно доводів позивача про відсутність у відповідача ліцензії на надання кредитних послуг, то судом встановлено, що згідно з Інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань на відповідача АТ «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819), види діяльності відповідача: 64.19 Інші види грошового посередництва (основний). Цей клас КВЕД включає надання кредитів, а посилання позивача на незаконну діяльність банку (на злочин) не є предметом розгляду цивільної справи. Позовну вимогу щодо стягнення зайво сплачених коштів суд також вважав недоведеною з тих підстав, що позивач не довів належними доказами, що сплачені ним кошти на виконання кредитного договору є переплатою та зайво сплаченими коштами. Суд з цих же мотивів не знайшов підстав для визнання зобов`язань позивача за кредитним договором припиненими. Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку. В цілому, доводи апелянта відповідають доводам, викладеним у позовній заяві. Апелянт наголошує на тому, що судом не враховано, що оскаржуваний кредитний договір містить правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти. Крім того договір вчинений під впливом помилки, обману, а також містить ознаки фіктивного та удаваного правочину. Скаржник наводить численні приклади судової практики Верховного Суду щодо застосування норм ЦК України щодо визнання правочинів недійсними з ознаками недотриманням письмової форми правочину, фіктивності, удаваності правочину, вчиненого правочину під впливом обману, помилки, зокрема щодо визнання правочинів недійсними з підстав недодержання їх письмової форми (ст. 218 ЦК України), вчинення правочину під впливом обману (ст. 230 ЦК) та фіктивності правочинів ( ст. 234 ЦК), вчинення правочину під впливом помилки (ст. 229 ЦК), з перевищенням повноважень юридичною особою (ст. 92 ЦК) Далі ОСОБА_1 зазначає про неврахування судом першої інстанції приписів ст.ст 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неможливості включення до умов договору саме несправедливих умов, які вказують на істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та про необхідність визнання умов спірного договору саме несправедливими в цілому. Скаржник, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Крім того відповідачем не спростований той факт, що останній веде незаконну підприємницьку діяльність, яка не відповідає Ліцензійним умовам провадження діяльності з надання фінансових кредитів та положенню НБУ «Про кредитування». ОСОБА_1 наполягає на порушенні відповідачем порядку використання факсимільного підпису під час оформлення спірного договору. Апелянт також вказує на те, що судом не враховано, що подані до суду банком документи в електронній формі є неналежними та допустимиим доказами, оскільки не мають юридичної сили та ознак електронних документів. Створення, використання, зберігання, відправка електронних документів відповідачем не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно такі документи є недійсними та не мають жодної юридичної значимості. Крім того апелянт наголошує на порушенні відповідачем Закону України «Про захист персональних даних» та на тому, що підписавши згоду-повідомлення та згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії, позивач надав згоду відповідачеві лише на доступ та обмін інформацією з БКІ, проте зазначена згода розцінена відповідачем зовсім іншим чином. Твердження у згоді-повідомленні про те, що позивач «розуміє і погоджується з тим, що банк не несе будь-якої відповідальності за розголшення третім особам персональних даних позивача» не відповідає вимогам законодавства. Відповідачем передано без згоди позивача персональні дані позивача третім особам, в тому числі колекторським агенствам та підприємствам, які незаконним шляхом здійснюють стягнення боргів. Надані відповідачем меморіальні ордери не відповідають вимогам законодавства як за формою так і за змістом. Відповідачем не надано платіжні доручення чи будь-який інший належний доказ отримання позивачем коштів. Наданий відповідачем розрахунок та виписка за період з 28 березня 2019 року по 31 березня 2021 року не є доказом існування заборгованості. Судом не враховано, що відсутній розрахунок заборгованості та первинні документи, які б це підтверджували. Судом не враховано, що матеріали справи не містять доказів наявності боргових зобов`язань позивача перед відповідачем, відтак, боргові зобов`язання позивача перед АТ «Ідея-Банк» відсутні, а саме встановлення факту відсутності боргових зобов`язань є належним способом захисту позивача від зловживань в діях відповідача в майбутньому. Апелянт наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджене виконання позивачем зобов`язання за кредитним договором та наявність переплати за кредитним договором у сумі 5 266,20 грн, яка має бути повернута позивачеві. Безпідставними є твердження суду про невизначеність позивача відносно порушених прав. Матеріали справи містять вичерпний перелік порушень відповідачем прав позивача та способів захисту порушених прав, які як окремо один від одного так і в сукупності є підставам для визнання оскаржуваного правочину недійсними, як єдиного способу захисту, а відмова суду у задоволенні позову є нічим іншим як надмірним формалізмом та відвертим пошуком підстав для відмови, що протирічить принципу верховенства права. Посилаючись на вказані вище аргументи, апрелянт просить рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року скасувати та задовольнити його позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення. За матеріалами справи встановлено, що 28 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву № Z02.19743.005073021 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк», чим виявив бажання акцептувати публічну оферту АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки Банку від 16 березня 2015 року, яка розміщена на сайті банку за електронною адресою: www.ideabank.ua на умовах, запропонованих банком. Сторони у справі підписали згоду-повідомлення фізичної особи-клієнта банку, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 надав АТ «Ідея Банк» свою згоду на обробку персональних даних, для реалізації банком своїх прав та обов`язків, визначених чинним законодавством України та укладеними між банком та ним договорами, при наданні банківських послуг, зокрема у ході розгляду питання щодо можливості надання йому кредитних послуг, оформлення з ним кредитних відносин, укладення договорів застави та/або іпотеки у забезпечення виконання ним зобов`язань, інформування його про умови обслуговування у банку. Обсяг персональних даних, щодо яких банк має право здійснювати процес обробки, визначається Жаданом Д.О. як будь-яка інформація про нього та умови укладених з ним договорів, що стали відомі банку при встановленні та під час правовідносин з ним, у тому числі від третіх осіб. У згоді фізичної особи-суб`єкта кредитної історії від 28 березня 2019 року (кредитний договір № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року), ОСОБА_1 дав згоду АТ «Ідея Банк» на доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе, а також на перевірку особистих даних, в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обіг кредитних історій», дав згоду банку на доступ до інформації з Кредитного реєстру Національного банку України про його кредитні історії, а також збір, зберігання, використання та подання такої інформації до Кредитного реєстру НБУ. Даним підтвердив, що повідомлений банком про те, що інформація про здійснення кредитної операції може бути передана до Кредитного реєстру Національного Банку України. 28 березня 2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z02.19743.005073021. Сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит). 28 березня 2019 ОСОБА_2 підписав заяву про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика, у якій вказав, що приймає публічну оферту ПрАТ «ПЗУ Україна Страхування життя» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика, що розміщена на веб-сайті ПрАТ «ПЗУ Україна Страхування життя», керуючись нормами ст. 207 ЦК України, погодився із тим, що під час укладення (підписання) з боку страховика договору страхування використовуватиметься аналог власноручного підпису та відтиску печатки страховика уповноваженої особи страховика, які відтворені за допомогою технічного пристрою та зразки яких містяться в цьому договорі. 28 березня 2019 року між ПрАТ «ПЗУ Україна страхування життя» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z02.19743.005073021 відповідно до п. 5.2. якого вигодонабувачем за цим договором призначається АТ «Ідея Банк». Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються визнання недійсним кредитного договору в цілому та застосування наслідків його недійсності, визнання недійсними окремих пунктів цього договору, визнання припиненими зобов`язаннь за вказаним кредитним договором та стягнення зайво сплачених позивачем коштів. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 ЦК України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому. Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5 строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Встановивши, що банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо ОСОБА_1 особистими підписами засвідчив, що він погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору від 28 березня 2019 року недійсним в цілому. Слід також зауважити, що позивач не був позбавлений можливості відповідно до пункту 3.2.3 спірного договору, що узгоджується з положеннями статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте у вказаний строк позивач таким правом не скористався, від договору не відмовився, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, користувався кредитними коштами та вносив кошти на погашення заборгованості, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору. Посилання скаржника на недійсність окремих частин договору повно та всебічно перевірені судом першої нстанції, який вірно прийшов до висновку про безпідставіність позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновками міськрайонного суду щодо позовних вимог про визнання недійсними положень п. 1.4 та п. 6.1 кредитного договору від 28 березня 2019 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості, зважаючи на таке. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору від 28 березня 2019 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Тобто оспорюваним пунктом 1.4 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів графа (колонка)

7. Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України від 12.05.1991 року № 1023- ХІІ«Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за супутні послугу банку, які за законом повинні надаватися йому безоплатно, вказаний пункт кредитного договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним. Посилання суду першої інстанції на те, що Закону України «Про споживче кредитування» прямо не передбачено заборону на встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості не спростовують наведених висновків колегії суддів та не впливають на правильність вирішення справи. Слід врахувати, що у даному випадку банком у кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним Законом повинні надаватися безоплатно. Встановлення у п. 1.4 договору оплатної умови саме щодо порядку надання такої інформації за допомогою смс-повідомлень чи електронною поштою - тобто встановлення оплати саме за конкретний спосіб надання такої інформації помилково розцінений районним судом як інакший вид інформації по кредиту, що не відноситься до інформації, яка надіється споживачу безоплатно на підставі ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Приписами п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. ( в редакції Кодексу до внесення змін 2017 року) Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 (на який згідно п. 2.1 договору здійснюються платежі та з якого проводиться погашення заборгованості за договором, строк сплати якої минув) за період з 28 березня 2019 року по 31 березня 2021 року (а.с. 103-104, т. 1) позивачем були проведені оплати за кредит згідно кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року: 19 квітня 2019 року на суму 3900 грн (меморіальний ордер а.с. 90, т.1); 08 травня 2019 року на суму 3900 грн (меморіальний ордер а.с. 90, т.1); 21 червня 2019 року на суму 3900 грн. (меморіальний ордер а.с. 91, т.1); 16 серпня 2019 року на суму 300 грн (меморіальний ордер а.с. 91, т.1) Згідно наданої банком довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2021 року строкова плата за обслуговування кредиту становить 930,48 грн та прострочена сплата за обслуговування кредиту становить 32 170,26 грн. При цьому із графіку щомісячних платежів за кредитним договором (колонка 7 (7.4)) вбачається, що станом на 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 повинен був сплатити за обслуговування кредитного договору 42 451,32 грн. Позивачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, які є належним доказом щодо визнання позивачем наявності між сторонами договірних відноси, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі №759/11453/20. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по банківсьому договору) у сукупності з іншими доказами може бути належними доказами щодо фактичного використання стороною коштів та заборгованості, що виникла внаслідок неналежного користування банківськими коштами. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З наведеного вбачається, що банком в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту зараховано грошові кошти на суму 10 281,06 грн. Враховуючи, що позивач посив стягнути з банку 5 266,20 грн., колегія суддів вважає обгрунтованим повернути позивачу саме таку суму, оскільки не може війти за межі позовних вимог. Ці кошти необхідно стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 , що були сплачені та зараховані банком на виконання пункту 1.4 договору щодо обслуговування кредиту банком, оскільки вказаний пункт договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним. Недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб`єкта персональних даних чи неправомірне розголошення, зберігання та використання персональних даних, є підставою для застосування до правопорушника адміністративної та кримінальної відповідальності. Посилання апелянта на незаконність діяльності АТ «Ідея Банк» через неможливість останнього здійснювати кредитні операції із фізичними особами за умовами банківської ліцензії є безпідставними. Невідповідність діяльності АТ «Ідея Банк» Положенню НБУ «Про кредитування», Положенню про здійснення операцій із валютними цінностями у даній справі висновків суду не спростовує. Крім того встановлення належності виконання кредитних зобов`язань сторонами, боргових зобов`язань позивача перед відповідачем виходить за межі предмету даного позову. За відсутності доказів виконання в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором, суд вірно вказав на те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання кредитного договору припиненим внаслідок його виконання чи стягнення надмірно сплачених позивачем коштів за договором. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в частині решти позовних вимог. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку що рішення районного суду підлягає скасуванню лише в частині не визнання недійсними п. 1.4, п. 6.1(колонка 7.4) щодо плати за обслуговування кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за звернення із позовною заявою позивач був звільнений від сплати судового збору із відповідача судовий збір слід стягнути на разунок держави у сумі 2 724,00 грн (вимога немайнового характеру+майнова вимога+ апеляційне оскарження). Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними п. 1.4, п. 6.1 щодо плати за обслуговування кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнати недійсним пункт 1.4 та пункт 6.1 в частині плати за обслуговування кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Стягнути з акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 5 266,20 грн., що були сплачена та зараховані банком на виконання недійсного пункту 1.4 та пункту 6.1 (обслуговування кредиту) договору щодо обслуговування кредиту банком. В решті рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року залишити без змін. Стягнути з акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави у рахунок компенсації судового збору 2 724,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року. Судді