Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4415/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4415/20 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Державна міграційна служба України, про визнання протиправним та скасування повідомлення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 25.05.2020 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправним повідомлення Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області про відмову у оформленні громадянства України від 27.12.2019 року (без дати) протиправним; визнати дії Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області щодо не встановлення належності до громадянства України та не видачі паспортного документа громадянина України громадянину ОСОБА_1 ; - зобов`язати Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області видати ОСОБА_1 паспортний документ громадянина України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він не був громадянином інших держав, а був громадянином єдиної держави Радянського Союзу і не набув статусу громадянина Республіки Вірменії при оголошенні її незалежності (21 вересня 1991 року). При цьому, оскільки щодо нього не мало прийматися рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст. 8 або ст. 10 Закону України «Про громадянство України», він набув громадянство України шляхом визначення належності до громадянства України на підставі пп. 1 або 2 ст. 2 Закону України «Про громадянство України». Позивач зазначав, що відносно нього немає підстав для позбавлення його громадянства у зв`язку з поданням неправдивих відомостей для отримання паспорта чи громадянства з тих підстав, що всіх відомостей, передбачених законом, які він подав до органів паспортної служби було достатньо для отримання ним паспорту. При цьому, позивач вказував, що відповідач мав законні підстави та був зобов`язаний належним чином розглянути подані документів та вирішити питання шляхом видачі паспортного документа. Бездіяльність відповідачів, на думку позивача, призвела до того, що він не може отримати паспорт, а без нього зареєструватися у визначеному місці або будь де. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо не створення правових наслідків для позивача саме повідомленням від 27.12.2019 року та посилання при цьому на рішення від 14.05.2020 року про припинення провадження за заявою щодо встановлення належності до громадянства України, адже апелянт ніколи не документувався паспортом Республіки Вірменія, в той час як оскаржуване в цій справі повідомлення від 27.12.2019 року зобов`язує апелянта, на його думку, вчинити непотрібні дії - оформити громадянство Республіки Вірменія для подальшого вирішення питання про оформлення громадянства України. Також апелянт посилався на те, що він у судовому порядку оскаржив рішення територіального органу ДМС від 14.05.2020 року про припинення провадження за заявою щодо встановлення належності до громадянства України (справа №420/12763/20). Відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області та третя особа без самостійних вимог Державна міграційна служба України у відзивах на апеляційну скаргу послались на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 за підписом начальника Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області видано довідку про те, що станом на 24.08.1991 року він перебував в громадянстві колишнього СРСР (а.с. 101 т. 1). 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про встановлення належності до громадянства України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», до якої додано довідку, що особа перебувала в громадянстві СРСР, рішення суду та квитанцію про сплату адміністративних послуг (99 т. 1). 07 жовтня 2019 року начальником Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області складене рішення про установлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 з 24.08.1991 року, яке в подальшому направлено для погодження та затвердження до ГУ ДМС України в Одеській області та ДМС України (а.с. 100 т. 1). 29 листопада 2019 року Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України листом № 6.4-1385/6-19 справу ОСОБА_1 повернуто до ГУ ДМС України в Одеській області та зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що до матеріалів справи долучено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 р. та рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р. з наявною інформацією про те, що відповідно до довідки № 072, виданої 12.05.2016 р. Генеральним консульством Республіки Вірменія в Одесі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Вірменія (а.с. 145 т. 1). 18 грудня 2019 року ГУ ДМС України в Одеській області листом № 5100.4.5/21440-19 справу ОСОБА_1 повернуло до Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, у зв`язку з поверненням справи з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України (а.с. 146 т. 1). 27 грудня 2019 року Малиновським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 направлений лист № 5114-2462/5114.1-19, яким апелянта повідомлено, що проведеною перевіркою встановлено, що до матеріалів справи долучено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року та рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року з наявною інформацією про те, що відповідно до довідки № 072 виданої 12.05.2016 р. Генеральним консульством Республіки Вірменія в Одесі він є громадянином Вірменії та рекомендовано спочатку звернутися до Генерального консульства Республіки Вірмені в м. Одесі та отримати паспорт громадянина Вірменії, після чого клопотання щодо отримання громадянства України буде вирішуватися відповідно до діючого законодавства (а.с. 148 т. 1). 14 травня 2020 року Малиновським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про припинення провадження за заявою щодо встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 (а.с. 149 т. 1). Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду справи рішення від 14.05.2020 року про припинення провадження за заявою щодо встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 є чинним, а оскаржуване повідомлення від 27.12.2019 року є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке має правові наслідки для позивача. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України». Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Згідно п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про громадянство України» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо, зокрема, встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону. Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання закону України «Про громадянство України» (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 року № 588/2006) затверджений Порядок провадження за заявами з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі Порядок №215). Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України, відповідно до ЗУ «Про громадянство України» визначає Порядок №

215. Так, відповідно до абз. 1 п. 1, абз. 1 та 3 п. 2, абз. 1 п. 3 розділу І Порядку №215, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом ІІ цього Порядку. Заяви з питань громадянства оформлюються, зокрема, про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи. Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Згідно з п. 8 розділу ІІ Порядку № 215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Відповідно до п. 89 розділу IV Порядку №215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України. Згідно з п. 90 розділу IV Порядку №215 територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови. Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено: - вчинення Малиновським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області дій, у відповідності до вимог п. 89, п. 90 розділу IV Порядку № 215, а саме, направлення документів апелянта щодо встановлення належності до громадянства України до територіального органу Державної міграційної служби України; - вчинення ГУ ДМС України в Одеській області дій, у відповідності до вимог п. 89 п. 90 розділу IV Порядку № 215, а саме, направлення документів апелянта щодо встановлення належності до громадянства України до Державної міграційної служби України; - вчинення ГУ ДМС України в Одеській області дій, у відповідності до вимог п. 89, п. 90 розділу IV Порядку № 215, а саме, після повернення Державною міграційною службою України до Головного управління ДМС України в Одеській області документів апелянта, направлення Головним управлінням ДМС України в Одеській об цих документів до Малиновським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області; - вчинення Малиновським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області дій, у відповідності до вимог п. 89, п. 90 розділу IV Порядку № 215, а саме, повідомлення апелянта листом від 27.12.2019 року № 5114-2462/5114.1-19, про те, що проведеною Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України перевіркою встановлено, що до матеріалів справи долучено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року та рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року з наявною інформацією про те, що відповідно до довідки № 072 виданої 12.05.2016 Генеральним консульством Республіки Вірменія в Одесі він є громадянином Вірменії та рекомендовано спочатку звернутися до Генерального консульства Республіки Вірмені в м. Одесі та отримати паспорт громадянина Вірменії, після чого клопотання щодо отримання громадянства України буде вирішуватися відповідно до діючого законодавства (а.с. 148 т. 1). Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта та погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний лист Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 27.12.2019 року № 5114-2462/5114.1-19 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке має правові наслідки для апелянта, зокрема рішенням про відмову, оскільки цей документ є лише повідомленням про виявлені Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України недоліки під час розгляду документів про встановлення належності до громадянства України. Апеляційний суд зазначає, що рішенням Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області від 14.05.2020 року (а.с. 149 т. 1) припинено провадження по справі щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 , у відповідності до п. 94 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №

215. Проте, рішення Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області від 14.05.2020 року не є предметом розгляду в цій справі. Також, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання Малиновського районного відділ у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області видати апелянту паспортний документ громадянина України, оскільки такі вимоги є похідними від основної вимоги про скасування листа Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 27.12.2019 року № 5114-2462/5114.1-19. Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 420/4415/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У зв`язку з перебування суддів - членів колегії у відпустці та на навчанні, повний текст судового рішення складений 01.03.2021 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.