Постанова 4855 № 640/7352/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7352/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувсязз до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2016 року Державна міграційна служба України затвердила висновок службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений Головним управлінням Державної міграційної служби в Харківській області 29 червня 2016 року. Вказаним висновком визнано паспорт громадянина України для тимчасового виїзду за кордон НОМЕР_1 від 30 жовтня 2013 року, відповідно до підпункту 8 пункту 55 Порядку № 152, недійсним та таким, що підлягає знищенню у встановленому порядку; також за результатами висновку направлено повідомлення про визнання вказаного паспорта недійсним до Адміністрації Державної прикордонної служби України та Укрбюро Інтерполу; передбачено вживати відповідних заходів щодо виявлення та вилучення паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 25 жовтня 2013 року Масандрівським МС ГУДМС України в АР Крим та паспорта громадянина України для тимчасового виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 30 жовтня 2013 року, виданого органом 6390 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивач в грудні 2014 року виїхав за кордон та на момент подання позову до України не повертався, про що свідчать долучені до позову копії сторінок паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 з відмітками про перебування та пересування позивача на територіях іноземних держав, а також лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20 січня 2020 року про відсутність відомостей про перетинання державного кордону України у період з 17 січня 2015 року по 01 січня 2020 громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про наявність існування обмежень у використанні паспорта позивач дізнався лише 28 грудня 2019 року, намагаючись придбати авіаквиток на міжнародний рейс до України, а в січні 2020 року отримав офіційне підтвердження цьому факту на підставі листа ГУ ДМС України в Харківській області від 24 січня 2020 року у відповідь на адвокатський запит свого представника. Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (далі у тексті - Порядок № 152), паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Пунктом 8 частини 1 пункту 55 Порядку № 152 визначено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується, окрім іншого, в разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства. Згідно з пунктом 56 Порядку № 152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС. З висновку службового розслідування вбачається, що 25 жовтня 2013 року до сектору централізованого оформлення документів № 2 ГУ ДМС України в Харківській області з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Абу-Дабі, ОАЄ. Для оформлення паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_1 надав відповідні документи, перелік яких на той час визначався пунктом 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (далі у тексті - Правила № 231 - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) На момент подання документів до ГУ ДМС України в Харківській області відповідно до штампу у паспорті громадянина України місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 25 жовтня 2013 року. За результатами розгляду заяви про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівництвом ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 30 жовтня 2013 року, який 19 листопада 2013 року отримала за довіреністю громадянка ОСОБА_5 . Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон було виготовлено у п`ятиденний термін, проте матеріали справи не містять документів, які б підтверджували необхідність термінового виїзду за кордон, як це передбачалося пунктами 6, 7 Правил №231. Відповідно до наданої копії довідки № 40 про реєстрацію особи громадянином України, виданої ГУ ДМС України в АР Крим 24 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець ОАЄ, набув громадянство України за територіальним походженням на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України". Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 24 жовтня 2013 року. Враховуючи викладене, факт набуття громадянства України на підставі частини 1 статті 8 України "Про громадянство України", справжність та підстави видачі довідки №40 про реєстрацію особи громадянином України від 24 жовтня 2013 року, на підставі якої ОСОБА_1 25 жовтня 2013 року отримано паспорт громадянина України НОМЕР_2 , а в подальшому, 30 жовтня 2013 року, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , викликають обґрунтовані сумніви, оскільки набуття громадянства України особами - вихідцями з країн далекого зарубіжжя відбувається шляхом прийняття їх до громадянства України (натуралізації) відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України" та оформлюється Указами Президента України. Так, станом на час видачі позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 30 жовтня 2013 року документи, подані позивачем для отримання такого паспорту, сумнівів не викликали. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. В матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б засвідчували факт постійного проживання ОСОБА_1 або його родичів, перелічених статтею 8 Закону № 2235-ІІІ в Україні та території АР Крим до 24 серпня 1991 року. Судом першої інстанції правильно встановлено, що предметом даної справи є оскарження протиправного рішення про визнання недійсним паспорта громадянина для виїзду за кордон, а питання законності і обґрунтованості рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України перебуває за межами цього судового розгляду. Зважаючи на обставини справи, а саме мотивування відповідачами свого рішення про визнання паспорту недійсним наявністю сумнівів у набутті позивачем громадянства України, оскаржуване рішення за своєю правовою природою є похідним або від факту припинення громадянства України або від встановлення факту його оформлення з порушенням вимог законодавства. Законність та обґрунтованість рішення про оформлення набуття законодавства України за територіальним походженням має бути предметом відповідного службового розслідування та прийняття відповідного рішення компетентним органом у порядку, визначеному статтею 21 Закону України "Про громадянство України". Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідачів про оформлення позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон з порушенням норм законодавства, з підстав викладених в оскаржуваному висновку, а тому - наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування такого висновку. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.