Постанова 4870 № 914/1310/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" лютого 2021 р. Справа №914/1310/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Кордюк Г.Т. Плотніцький Б.Д. секретар судового засідання Кобзар О.В. розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кам`янкаводоканал" Кам`янка-Бузької міської ради за вих.№337 від 04.12.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/3577/20 від 07.12.2020) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2020 (суддя Горецька З.В., повний текст рішення складено 18.11.2020) у справі № 914/1310/20 за позовом: Комунального підприємства "Кам`янкаводоканал" Кам`янка-Бузької міської ради (надалі КП "Кам`янкаводоканал"), м. Кам`янка-Бузька, Львівська область до відповідача: Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів про визнання незаконним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/29-р/к у справі №63/3-02-9-2020 за участю учасників справи: від позивача: Андрушків С.Є. - адвокат (довіреність б/н від 03.01.2021, посвідчення) від відповідача: Оленюк С.Л. - представник (наказ №525-Вк від 04.04.2020, довіреність №63-03/13д від 24.06.2020) ВСТАНОВИВ: КП "Кам`янкаводоканал" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/29-р/к у справі №63/3-02-9-2020. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2020 у справі № 914/1310/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що АМК, як орган державної влади, належним чином довів обставини, зазначені у Рішенні АМК, як підстави для визнання порушення, передбаченого ч.1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та наявність елементів такого порушення. Водночас позивачем належними та допустимими доказами не спростовано обставин, які були встановленні АМК при розгляді справи № 63/3-02-9-2020. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Не погоджуючись з даним рішенням, КП "Кам`янкаводоканал" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що висновки відділення АМКУ про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції є необґрунтованими, оскільки не враховано, що справляння оплати з послуг за виготовлення технічних умов на встановлення засобів обліку води здійснювалося на підставі рішення виконкому міської ради №34 від 17.03.2016 «Про затвердження вартості послуг, що надаються КП «Кам`янкаводоканал». Окрім того, зазначає, що чинне законодавство України не містить прямої заборони з виготовлення технічних умов на вставлення засобів обліку води та отримання плати за виконану роботу, тому дії підприємства в даному випадку неможна вважати протиправними. Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/115/21 від 11.01.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 04.02.2016 КП «Кам`янкаводоканал» звернулося до міського голови міста Кам`янка - Бузька з листом № 34, у якому просив погодити вартість послуг з видачі технічних умов на встановлення засобів обліку води, які видаються позивачем, долучивши до даного листа попередньо погоджену міським головою калькуляцію вартості видачі даних технічних умов для населення та інших споживачів (а.с. 13-14). Рішення Виконавчого комітету Кам`янка-бузької міської ради № 34 від 17.03.2016 затверджено (погоджено) вартість послуг, що надається позивачем, в тому числі за видачу технічних умов по встановленню засобів обліку води: для населення в сумі 63,10 грн, інші споживачі - 76,00 грн (а.с. 15). 20.04.2020 адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення АМКУ прийняла рішення № 63/29-р/к у справі №63/3-02-9-2020 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії підприємства по наданню послуг з виготовлення технічних умов на встановлення засобів обліку води та справляння плати за вказані послуги безпідставними та неправомірними і такими, що порушують вимоги п. 12 ст. 50, ч. 1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". За вказане порушення на КП «Кам`янкаводоканал» наклав на позивача штраф у розмірі 68 000,00 грн (а.с. 26-37). Відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605, Відділення провело дослідження становища КП "Кам`янкаводоканал" на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у період з 01.01.2017 по 30.04.2020. Як зазначено в рішенні АМК, відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії» постачання теплової енергії, централізоване постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення віднесено до сфер діяльності суб`єктів природних монополій. Аналізуючи ринок надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, встановлено, що в вищезазначених територіальних та товарних межах ринку КП "Кам`янкаводоканал" працює одноосібно та безальтернативно, не зазнає конкуренції на цьому ринку. Тобто, КП "Кам`янкаводоканал" Кам`янка-Бузької міської ради у період з 01.01.2017 по 30.04.2020 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Кам`янка-Бузька, на якій розташовані водопровідно-каналізаційні мережі, що перебувають у власності та/або користуванні КП "Кам`янкаводоканал", із часткою 100 %. Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. При розгляді справи №63/3-02-9-2020 адміністративною колегією проаналізовано інформацію, надану КП "Кам`янкаводоканал" та іншими суб`єктами господарювання, а також норми чинного законодавства, зокрема Закон України «Про комерційний облік теплової енергії га водопостачання», Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 за №190 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, Правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, в зв`язку з чим відділення дійшло висновку, що жодними чинними нормативно-правовими актами України не передбачено умов, зокрема, щодо обов`язкового виготовлення технічних умов на встановлення приладів обліку води та відповідно, справляння плати за них. Натомість, КП «Кам`янкаводоканал» всупереч вищенаведеним нормам матеріального права встановило безпідставну та неправомірну додаткову вимогу стосовно виготовлення технічних умов на встановлення водомірного вузла обліку води та відповідно отримувало плату за вказані послуги, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуг централізованого водопостачання та водовідведення м. Кам`янка-Бузька - фізичних осіб, власників індивідуальних приватних будинків, оскільки: дана вимога створює ситуацію, яка примушує споживача отримувати у КП «Кам`янкаводоканал» документи дозвільного характеру - технічні умови на встановлення вузла обліку води; споживачі несуть додаткові (подвійні) витрати з оплати послуг за видачу технічних умов, що надаються на проектування об`єктів водопостачання/ водовідведення (підключення) у розмірі 620,50 грн; оплати послуг з видачі технічних умов на встановлення засобів обліку води у розмірі: 63,10 грн - населення та 76,00 грн, - інші споживачі. Отже, враховуючи те, що чинним законодавством України, зокрема, у сфері централізованого водопостачання та водовідведення не передбачено вимог щодо виготовлення технічних умов на встановлення засобів обліку води, справляння плати за вказані послуги, то за умов існування значної конкуренції на ринку споживач мав би можливість отримувати дану послугу безкоштовно та не затрачаючи час для їх отримання, виготовлення, оплати тощо. Таким чином, КП «Кам`янкаводоканал», використовуючи своє монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, диктує власні умови його функціонування, зокрема, шляхом встановлення додаткових вимог споживачам (виготовлення технічних умов на встановлення засобів обліку води) та, як наслідок, до понесення споживачами додаткових фінансових витрат. Відтак, адміністративна колегія відділення дійшла висновку, що КП «Кам`янкаводоканал», вчинивши дії, які полягають у встановлені безпідставних та неправомірних вимог щодо отримання споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, з виготовлення технічних умов на встановлення засобів обліку води та справлянні плати за вказані послуги, порушило законодавство про захист економічної конкуренції, що передбачене ч.1 ст.13 та п.2 с.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Як унормовано п. 11 ч.1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження). Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції. Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища. Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції. Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що КП "Кам`янкаводоканал" Кам`янка-Бузької міської ради у період з 01.01.2017 по 30.04.2020 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Кам`янка-Бузька, на якій розташовані водопровідно-каналізаційні мережі, що перебувають у власності та/або користуванні КП "Кам`янкаводоканал", із часткою 100 %. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України. (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Згідно з п.1 ч.2 ст.13 названого Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Частиною 3 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» унормовано, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Як зазначалося вище, в основу рішення АМК № 63/29-р/к покладено, зокрема, висновки про те, що: позивачем у період з 01.01.2017 по 30.04.2020 безпідставно із споживачів стягувалась плата за виготовлення технічних умов на встановлення приладів обліку води. На виконавчому комітеті міської ради рішенням № 34 від 17.03.2016 затверджено (погодив) вартість послуг, що надається позивачем, в тому числі за видачу технічних умов по встановленню засобів обліку води: для населення в сумі 63,10 грн., інші споживачі - 76,00 грн. Стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17.12.2020 у справі №910/13225/19. Зі змісту рішення АМК від 20.04.2020 №63/29-р/к вбачається, що на вимогу АМК позивачем було надано інформацію, згідно якої за період з 2016 по 2019 КП «Кам`янкаводоканал» при надані послуг з приєднання до мережі водопостачання здійснювало надання послуг з видачі технічних умовна встановлення засобів обліку споживачам м. Кам`янка-Бузька, за що отримувало відповідну плату (а.с. 31-32, 77-113). Інформація, надана КП "Кам`янкаводоканал" та суб`єктами господарювання, що відображена в рішенні №63/29-р/к від 30.04.2020 фактично підтверджує, що при видачі технічних умов на приєднання об`єкта до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, а також перед тим як встановити прилади обліку води, споживач (фізична чи юридична особа) повинна виконати обов`язкову умову, яка встановлена КП "Кам`янкаводоканал" (отримати технічні умови на встановлення засобів обліку води), що в свою чергу, призводить до понесення споживачами додаткових фінансових витрат, оскільки чинним законодавством України не передбачено надання послуг з видачі технічних умов на встановлення приладів обліку води та, відповідно, справляння плати за дані послуги. Разом з тим, відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", оснащення будівель вузлами комерційного обліку, оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного чи розподільного обліку погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги (стаття 3, 4 Закону). Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627 визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України та є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкта, системи водопостачання та водовідведення. Відповідно до пункту 4.1 Правил № 190 для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску. Тобто, технічні умови, які отримує замовник послуг вже містять умови, зокрема, щодо місця розташування водомірного вузла. Отже, Правилами № 190 передбачено надання технічних умов при приєднанні до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, а не при встановленні приладів обліку води. Правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і фізичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення. Згідно з п. 9 Правил № 630, у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Правилами № 630 обов`язків (прав) споживача (власника приватного житлового будинку) чи Виконавця не передбачено умов, зокрема, щодо обов`язкового отримання технічних умов на встановлення приладів обліку води та справляння плати за них Проаналізувавши вищенаведені нормативно-правові акти України, колегія суддів зазначає, що ні Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", ні Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, ні Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не передбачено умов, зокрема, щодо обов`язкового виготовлення технічних умов на встановлення приладів обліку води та, відповідно, справляння плати за них. КП "Кам`янкаводоканал" всупереч вимогам Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилам № 190, Правилам № 630 встановило безпідставну та неправомірну додаткову вимогу стосовно виготовлення технічних умов на встановлення водомірного вузла обліку води та відповідно отримувало плату за вказані послуги. Частиною 2 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції до набрання чинності нового Закону з 01.05.2019) визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Таким чином, твердження скаржника про те, що КП "Кам`янкаводоканал" самовільно не встановлювало жодної плати за виготовлення технічних умов на встановлення засобів обліку води, а виключно виконувало рішення Кам`янка-Бузької міської ради, в особі її виконавчого комітету, є безпідставним, оскільки лист КП "Кам`янкаводоканал" від 04.02.2016 № 34 підтверджує, що ініціатором затвердження зазначених тарифів є їх виконавець/виробник, тобто, КП "Кам`янкаводоканал", яке розробило, розрахувало та подало їх на затвердження органу місцевого самоврядування м. Кам`янка-Бузька. Окрім того, слід зазначити, що рішенням АМК від 30.04.2020 №63/30-р/к визнано, що Кам`янка-Бузька міська рада, в особі виконавчого комітету, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді дії (прийняття рішення від 17.03.2016 №34 «Про затвердження вартості послуг, що надіються КП «Кам`янкаводоканал», яким погоджено вартість послуг з видачі технічних умовна встановлення засобів обліку води для споживачів м. Кам`янка-Бузька), що передбачене ст.17 та п. 7 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді дії органу місцевого самоврядування м. Кам`янка-Бузька, що полягає у легітимації порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зобов`язано Кам`янка-Бузьку міську раду, в особі виконавчого комітету, припинити вказане порушення (а.с. 151-158). На виконання рішення АМК від 30.04.2020 №63/30-р/к виконавчим комітетом Кам`янка-Бузької міської ради 13.05.2020 було прийнято рішення №63 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 17.03.2016 №64 «Про затвердження вартості послуг, що надаються КП «Кам`янкаводоканал»», яким внесено зміни в рішення виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 17.03.2016 №64 «Про затвердження вартості послуг, що надаються КП «Кам`янкаводоканал» та скасовано підпункт 2 пункт 1 цього рішення: «- видача технічних умов по встановленню засобів обліку води». Враховуючи викладене та зважаючи на принцип належного врядування, суд апеляційної інстанції вважає, що АМК, як орган державної влади, належним чином довів обставини, зазначені у Рішенні АМК, як підстави для визнання порушення ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та наявність елементів названого порушення. За приписом ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції, керуючись наведеними нормами Закону, дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, дослідивши доводи територіального відділення АМК, які покладені в обґрунтування висновків про те, що позивачем у період з 01.01.2017 по 30.04.2020 безпідставно із споживачів стягувалась плата за виготовлення технічних умов на встановлення приладів обліку води, з урахуванням повноважень органів АМК України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, встановивши, що доводи відповідача не спростовані позивачем, - погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які свідчили б про існування визначених Законом підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним та про відсутність підстав для задоволення позову. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. Разом з тим, у контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу КП "Кам`янкаводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2020 у справі № 914/1310/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Головуючий суддя Н.М. Кравчук судді Г.Т. Кордюк Б.Д. Плотніцький